Рішення

від 12.06.2009 по справі 11/81-09-1935

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/81-09-1935

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2009 р.Справа  № 11/81-09-1935

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРУМ-92";

До відповідача:  Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЛІФТ";  

про стягнення 2091,46 грн.;

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Золотарьов С.В. (директор);

Від відповідача: Барбуков А.Б. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 15.04.2009 р. за вх. № 2617  ТОВ "Струм-92" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Одесліфт" (далі –Відповідач) 1894,10 грн. заборгованості та 197,36 грн. неустойки.

Позивач на позовних вимогах наполягає

Відповідач проти позовних вимог заперечує ,про що зазначив у відзиві на позовну заяву від 28.05.2009 р. за вх. № 12028 та від 03.06.2009 р. за вх. № 13944.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

01.01.2007 р. між сторонами було укладено Договір №1/01-07 відповідно до умов якого Позивач прийняв на себе зобов'язання по поставці електротехнічної продукції (надалі Товар), а Відповідач, прийняв на себе зобов'язання по оплаті Товару, в порядку, розмірі та строків, що визначені умовами Договору.

Посилаючись на п. 5.2 Договору Позивач вказує, що у випадку товарного кредиту Покупець зобов'язаний розрахуватись з Продавцем Товару на протязі 15 банківських днів з дати отримання Товару. Датою отримання товару є дата підписання повноважними представниками сторін видаткових накладних.

Позивач зазначив, що на виконання  умов Договору, за видатковою накладною № РН-001069 від 26.10.2007 р. Відповідач прийняв товар на суму 6522,24 грн. Проте за отриманий товар Відповідач розрахувався лише частково, перерахувавши 27.11.2007 р. –6198,96 грн., а тому заборгованість останнього за зазначеною накладною складає 323,28 грн. Окрім цього, згідно видаткової накладної № РН-001111 від 07.11.2007 р. Відповідач прийняв товар на суму 422,64 грн. за який взагалі не розрахувався. Таким чином загальна сума заборгованості Відповідача за поставлений товар, на думку Позивача становить 745,92 грн.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу інфляційні  витрати та 3 % річних на загальну суму 1148,18 грн.

У відповідності до п. 5.2 Договору Позивачем було нараховано Відповідачу неустойку в сумі 197,36 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позов від 28.05.2009 р. за вх. № 12028 та від 03.06.2009 р. за вх. № 13944 зазначає, що визнає існування заборгованості в розмірі 745,92 грн., про що складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.04.2009 р.

Відповідач вважає, що Позивачем не вірно розраховано пеню, проценти та індекс інфляції в розмірі 1345,54 грн. на зазначену заборгованість.

На думку Відповідача, пеня при цьому, не підлягає нарахуванню, оскільки відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином Відповідач вважає, що загальна сума заборгованості станом на 14.04.2009 р. складає 1018,07 грн., з яких 745,92 грн. - основний борг, 240,93 грн. - інфляційне нарахування, 31,22 грн. - три відсотка річних.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1. Договору № 1/01-07, укладеного 01.01.2007 р. між ТОВ "Струм-92" та ВАТ "Одесліфт"  Постачальник (Позивач) впродовж дії дійсного договору постачає, а  Покупець (Відповідач) приймає та оплачує електротехнічну продукцію, електроізоляційні матеріали та підшипники (далі –Товар), які зазначені в рахунках-фактурах Постачальника, які є невід'ємною частиною договору та містять повну інформацію по найменуванню, кількості, ціні та загальній вартості.

Для поставки кожної партії товару покупець усно звертається до Постачальника з вимогою здійснити поставку. На підставі усного звернення Постачальник виставляє Покупцю на оплату рахунок-фактуру (п.2.1. Договору).

Згідно до п.2.2. Договору Покупець впродовж 10-ти банківських днів здійснює оплату рахунків-фактур у розмірі 100% зазначеної вартості.

Пунктом  5.2 Договору встановлено, що у випадку товарного кредиту Покупець зобов'язаний розрахуватись з Продавцем Товару на протязі 15 банківських днів з дати отримання Товару.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Позивач за видатковою накладною № РН-001069 від 26.10.2007 р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 6522,24 грн. Товар був отриманий представником Відповідача, на підставі довіреності серії ЯЛЦ №473968 від 25.10.2007 р. За видатковою накладною № РН-001111 від 07.11.2007 р. Позивач поставив товар на суму 422,64 грн. Товар був отриманий представником Відповідача на підставі довіреності серії ЯЛФ №473996 від 06.11.2007 р.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, оплативши поставлений за видатковою накладною № РН-001069 від 26.10.2007 р. товар в сумі 6198,96 грн., а за отриманий за видатковою накладною № РН-001111 від 07.11.2007 р. товар взагалі не розрахувався.

Наявна заборгованість відповідача складає 745,92 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 14.04.2009 р. (а.с.104). Відповідач заборгованість визнає.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий Позивачем розрахунок встановленого індексу інфляції та 3% річних судом до уваги не приймається, як необґрунтований та невірний.

Згідно розрахунку суду встановлений індекс інфляції за видатковою накладною № РН-001069 від 26.10.2007 р. (термін оплати згідно п.5.2. Договору –16.11.2007 р.) та за видатковою накладною № РН-001111 від 07.11.2007 р. (термін оплати згідно п.5.2. Договору –28.11.2007 р.) за період з грудня 2007 р. по березень 2009 р. складає:

745,92 грн. х 132,25 (індекс інфляції за період з грудня 2007 р. по березень 2009 р.)/100 = 986,48 грн. –745,92 грн. = 240,56 грн.

3 % річних за видатковою накладною № РН-001069 від 26.10.2007 р. (термін оплати згідно п.5.2. Договору –16.11.2007 р.) за період з 16.11.2007 р. по 15.04.2009 р. (дата надходження позовної заяви до суду) складають:

323,28 грн. х 516 дн. / 365 дн. х 3% = 13,71 грн.

3 % річних за видатковою накладною № РН-001111 від 07.11.2007 р. (термін оплати згідно п.5.2. Договору –28.11.2007 р.) за період з 28.11.2007 р. по 15.04.2009 р. (дата надходження позовної заяви до суду) складають:

422,64 грн. х 504 дн. / 365 дн. х 3% = 17,51 грн.

Стосовно нарахування Позивачем Відповідачу неустойки в сумі 197,36 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності до заявлених Позивачем вимог в частині стягнення неустойки в сумі 197,36 грн.

З урахуванням зазначеного пропуск Позивачем строків позовної давності в частині вимог про стягнення неустойки в сумі 197,36 грн. є підставою для відмови в задоволені позовних вимог в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 745,92 грн. основної заборгованості, 240,56 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 31,22 грн., оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими,  підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Одесліфт" (65003, м. Одеса, вул. Отамана Чапиги, 34, код 03336031, п/р 26005120641 в ВАТ "Морський транспортний банк", МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Струм-92" (65013, м. Одеса, Миколаївська дорога, 197, код 19038465, п/р 26001037779700, в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005) –745,92 грн. основної заборгованості, 240,56 грн. інфляційних витрат з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних в сумі 31,22 грн., 49,63 грн. держмита та 57,42 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 16.06.2009 р.