Рішення

від 10.07.2009 по справі 53/98-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

53/98-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2009 р.                                                            Справа № 53/98-09

вх. № 3106/1-53

Суддя господарського суду Прохоров С.А. 

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Бобров Д.Л. дов. № 1405/03 від 14.05.2009 року

 відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Новотех", м. Запоріжжя  

до  ДП  "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків  

про стягнення 368634,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається уточнена вимога про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань по договору № 28-01/04-243дп від 28.01.2004 року в сумі 368634,80 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням поданих уточнень та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання після перерви 10.07.2009 року не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив. В попередніх судових засіданнях проти позову заперечував з підстав викладених у запереченнях на позов.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

В судовому засіданні 02.07.2009 року оголошувалась перерва до 10.07.2009 року.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне.

28 січня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВОТЕХ» і Державним підприємством «Завод ім. В.А. Малишева» укладений Договір № 28-01/04-243 дп (далі по тексту також - Договір).

Під час дії Договору відповідач заборгував позивачу суму у розмірі 670 231,03 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.12.2008 року по справі № 47/344-08 суму основного боргу у розмірі 670 231,03 грн. стягнуто з відповідача на користь позивача. Зазначене рішення вступило у законну силу та не оскаржувалося.

Позивач вважає, що відповідач крім основного боргу повинен сплатити йому пеню, втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, три процента річних від простроченої суми та штраф.

Така позиція позивача обґрунтовується тим, що згідно  п.  4.2.  Договору  між сторонами  визначався  наступний  порядок  оплати продукції: покупець здійснює 50% передплату від загальної суми специфікації і 50 % на протязі 20 банківських днів з моменту відвантаження продукції покупцю.

Додатковою угодою до Договору сторони змінили порядок оплати, зокрема було прийнята наступна редакція п. 4.2. Договору: «Оплата здійснюється по рахункам, що виставляє Постачальник в об'ємі - 100 % передоплата».

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна ужити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з огляду на інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст. 526 Цивільного кодексу України приписує виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачає застосування таких видів господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до п. 7.1. Договору за прострочення оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,2 % за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань, відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, визначається законом.

Так, згідно ст. 231 Господарського кодексу у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються у таких розмірах: за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів, з яких допущено прострочення.

Однак, як встановлено судом 17.09.2007 р. Господарським судом Харківської області винесено ухвалу №Б-39/161-07 про порушення провадження у справі щодо визнання ДП «Завод ім. Малишева» банкрутом. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» п. 6 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

02.10.2007 р. Господарським судом Харківської області винесено ухвалу про роз'яснення п. 6 ухвали № Б-39/161-07 від 17.09.2007 р.

Станом на сьогоднішній день справа не закрита, мораторій на задоволення вимог кредиторів не скасовано.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання» боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою» кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми. Таким чином, передбачені ст. 625 ГК України санкції є спеціальними видами відповідальності, встановленими законом за порушення грошового зобов'язання.

Позивачем здійснені інфляційні нарахування та нарахування 3%, які по своїй суті є фінансовими санкціями, передбаченими чинним законодавством за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Стаття 625 ЦК України визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання.

У випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. Отже, з моменту дії мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції, оскільки з цього моменту відсутня вина боржником у несплаті основної заборгованості, у зв'язку з встановленим обмеженням його волевиявлення щодо задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк виконання яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість), так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих грошових зобов'язань, тому на конкурсну заборгованість не поширюється будь-які нарахування, в т. ч. три проценти річних та індекс інфляції.

Взагалі, Закон дає вичерпний перелік випадків, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Так, відповідно до ст. 12 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.

3% річних та інфляційні нарахування у цьому переліку відсутні, а відповідно мораторій на них поширюється, незважаючи навіть на ту обставину, є дані види відповідальності санкціями чи ні.

Таким чином, оскільки в даний час дія мораторію продовжується, закон не передбачає наявність у Позивача законного права застосовувати до Відповідача фінансові санкції за неналежне виконання грошових зобов'язань, (в тому числі можливості стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань).

Так, згідно п.4 ст.12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо   сплати   страхових   внесків   на   загальнообов'язкове   державне   пенсійне страхування    та    інші    види    загальнообов'язкового    державного    соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, пеня взагалі не нараховується протягом дії мораторію, незалежно від того, кредитор є поточним чи конкурсним.

Так, Верховний суд України в своєму роз'ясненні "Про предмет поширення мораторію" №11/690 від 17.01.2006 р. зазначає, що "вказана норма (ч.4 ст. 12 Закону) визначає конкретний проміжок часу, на протязі якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу тільки відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його сутністю, яка розкривається в статті 1 Закону. Інакше кажучи, боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли після введення мораторію, але за їх невиконання чи неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються."

02.10.2007 р. Господарським судом Харківської області винесено ухвалу про роз'яснення п. 6 ухвали № Б-39/161-07 від 17.09.2007 р.

Згідно даної ухвали протягом дії мораторію, тобто з моменту порушення провадження у справі про банкрутство і до дня припинення провадження у справі про банкрутство не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань... Це правило діє незалежно від того, коли настав термін виконання цих зобов'язань : до чи після порушення провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи, що позивачем нараховано штраф та пеню по видатковим накладним від 20.09.07 р. № НТ-0092001, від 01.10.07 р. № НТ-0100101, від 04.10.07 р. № НТ-0100401, від 23.10.07 р. № НТ-0102301, від 23.10.07 р. № НТ-0102302, від 13.11.07 р. № НТ-0111301, від 14.11.07 р. № НТ-0111401, від 29.11.07 р. № НТ-0112901, від 24.12.07 р. № НТ-0122401, від 16.01.08 р. № НТ-0011601, від 16.01.08 р. № НТ-0011603, від 17.01.08 р. № НТ-0011702, від 24.01.08 № НТ-0012402, від 06.02.08 р. № НТ-0020602, від 14.02.08 р. № НТ-0021402, від 15.04.08 р.  № НТ-0041501 після прийняття ухвали Господарського суду Харківської області від 17.09.2007 року по справі № Б-39/161-07 про порушення провадження у справі щодо визнання ДП «Завод ім. Малишева» банкрутом, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд вважає позовні вимоги в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення 3% річних та інфляційних збитків по видатковим накладним 30.08.07 № НТ-0083001, від 30.08.07 р. № НТ-0083002, від 12.09.07р. № НТ-0091202, суд вважає за потрібне їх задовольнити за період з 31.08.2007 року по 17.09.2007 року, що відповідно становить 126,50 грн. 3% річних та 2793,64 грн. інфляційних збитків, тобто за період прострочення до введення мораторію.

За таких підстав суд дійшов висновку щодо можливості часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12 ЗУ «Про відновлення платоспроможності чи визнання банкрутом»,  ст. 625 ЦК  України, ст. 22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з  Державного підприємства  "Завод ім.В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629, п/р 260093013373 в АКБ "Золоті Ворота" м. Харкова, МФО 351931) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотех" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 31757416, п/р 26000301169207 в Орджонікідзевському БВ філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя", МФО 313355) 126,50 грн. 3% річних, 2793,64 грн. інфляційних збитків, 29,20 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 10.07.2009 року.

Суддя                                                                                            Прохоров С.А.