Рішення

від 07.07.2009 по справі 3/123/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/123/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "07" липня 2009 р.                                                 Справа №  3/123/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс

Агромарс»

07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка

До:                     Закритого акціонерного товариства «Магазин № 142»

54000, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82

Про: стягнення вартості втраченого майна в сумі 8 850,20 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Кієт О.Л., за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість за тару у розмірі 5814,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі первинної документації щодо поставки товару та норм цивільного й господарського законодавства України.

          02.06.09 р. позивач заявою збільшив розмір позовних вимог, остаточно просить стягнути з ЗАТ «Магазин № 142»збитки у розмірі 8 850,20 грн.

          Збільшенні  позовні вимоги мотивовані договором поставки № 13/11/08-П-КА 08-12/96 від 22.12.08 р. між позивачем та ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр»також ґрунтуються на підставі ст. 225 Господарського кодексу України та ст. 623 Цивільного кодексу України.

          Позивач свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

          Відповідач надав суду відзив, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що ним сплачено вартість тари, за ціною, що встановлена у видаткових накладних.

          Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд –

встановив:

Відповідно до накладних за № АМ-0044734 від 19.09.07 р. (213 шт.х18,00 грн.) та № АМ-0045074 від 20.09.07 р. (158 шт.х18,00 грн.) позивач поставив відповідачу продукцію в тарі. В накладних зазначена кількість заставної тари право власності на яку не переходить.

Згідно акту приймання-передачі тари до накладної № АМ-0045074 від 20.09.07 р., відповідачем позивачу було повернено 47 ящиків.

Згідно з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.   

Відповідач за усною угодою взяте на себе зобов'язання по поверненню зворотної тари виконав не в повному обсязі, повернувши її лише частково в наслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по поверненню тари у кількості 323 поліетиленових ящиків, що підтверджується актом звірки за грудень 2007 року підписаним обома сторонами.

Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що 19.03.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. 608 від 19.03.09 р. про повернення у семиденний строк 323 поліетиленових ящиків, або в разі неповернення тари, сплатити грошові кошти в розмірі 5 814,00 грн. (323х18,00 = 5 814,00 грн.) протягом 10 днів з дня отримання вимоги.

Відповідач після надходження позову до суду (21.04.09 р.) в судовому засіданні 07.07.2009 року надав суду документальні докази повної сплати позивачу вартості неповернутої тари в сумі 5 814,00 грн. (платіжне доручення № 2798 від 06.07.09 р.).

Відповідно до ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд приймає до уваги зазначений доказ сплати боргу відповідачем та на підставі норм п. 1-1 ст. 80 ГПК України приходить до висновку щодо припинення провадження у справі в цієї частині позовних вимог, через відсутність спору.

Додатково, суд зазначає, що акти приймання-передачі до накладних № АМ-0042213 від 04.09.07 р., № АМ-0041483 від 31.08.07 р., № АМ-0041811 від 02.09.07 р., № АМ-0043096 від 09.09.07 р., № АМ-0043611 від 12.09.07 р., № АМ-0042611 від 06.09.07 р. взагалі не мають відношення до заявлених до розгляду первинних документів по даному позову, а отже не взяті судом до уваги, оскільки позивач в позовній заяві (додаток) не ґрунтує на них свої позовні вимоги.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач надав новий розрахунок боргу з урахуванням збільшення ціни за ящик, посилаючись  на договір поставки № 13/11/08-П-КА 08-12/96 від 22.12.08 р. з іншою юридичною особою –ТОВ «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр». За новим розрахунком позивача розмір збитків складає в сумі 8 850,20 грн. (323х27,40 грн.)

Суд вважає, що позивачем не доведено суду заборгованість відповідача у заявленому обсязі.

Відповідно до ст. 526 та ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У видаткових накладних, які додані до позову та підтверджують поставку тари відповідачеві зазначено, що право власності на тару не переходить та встановлено вартість тари –18,00 грн.

Тобто, тара, яка поставлялася відповідачеві є зворотною та позивачем встановлено її вартість, яку відповідач повинен сплатити у випадку не повернення тари. Отже, встановлюючи вартість тари у розмірі 18,00 грн. за штуку позивач встановив її заставну вартість.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу»заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Згідно із ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання,  забезпеченого  заставою, заставодержатель  набуває  право  звернення  стягнення  на предмет застави. За рахунок предмета  застави  заставодержатель  має  право задовольнити в повному обсязі свою вимогу,  що визначена на момент фактичного задоволення,  включаючи  сплату  процентів,  неустойки, відшкодування    збитків,    завданих   порушенням   зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених   у  зв'язку  із  пред'явленням  вимоги,  якщо  інше  не встановлено договором.

У зв'язку з тим, що відповідачем оплачено вартість тари, за ціною, що встановлена позивачем у видаткових накладних як заставну вартість, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача понесених збитків не підлягають задоволенню.

Згідно норм ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Позивач по спірним правовідносинам не довів суду наявності таких підстав, як завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками.

Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          В частині стягнення з відповідача суми 5 814,00 грн. провадження у справі припинити.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Магазин № 142» (54000, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 82, код ЄДРПОУ13859592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс  Агромарс»(07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757 ) –102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

   Суддя                                                        О.Г. Смородінова