Постанова

від 03.12.2014 по справі 903/1019/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 903/1019/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Новоселецький І.А.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси " на рішення господарського суду Волинської області від 27.10.14р. у справі № 903/1019/14 (суддя Войціховський Віталій Антонович)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІК ТРЕЙД ПЛЮС"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси"

про стягнення 26 161 грн. 20 коп.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Волинської області у справі №903/1019/14 від 27.10.14р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи укладення між сторонами договору, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів сума боргу 26 161,20 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Ковельські ковбаси " звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27.10.14р. у справі 903/1019/14 та прийняти нове рішення, яким відстрочити виконання рішення суду на три місяці.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що при прийнятті рішення не дотримано принципу здійснення правосуддя на засадах рівності. Суд надав перевагу однобічному наданні доказів тільки позивачем по справі.

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності ч.2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42), копія реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2014р. (а. с. 43).

Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 27.10.14р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКВІК ТРЕЙД ПЛЮС" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" (Покупець) було укладено договір поставки №1806-02. Відповідно до умов договору товариством з обмеженою відповідальністю "МАКВІК ТРЕЙД ПЛЮС" було взято на себе зобов'язання щодо продажу (передачі у власність) відповідачу товарів (кишкової сировини, штучної оболонки та іншого товару) у визначених між сторонами асортименті та кількості, а приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси", в свою чергу, зобов'язання відносно прийняття товару та здійснення його оплати у визначеному угодою порядку.

На виконання умов договору позивачем у період червня-серпня місяців 2014 року було відпущено, а приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" прийнято, товарно-матеріальні цінності загальною вартістю 26 161,20 грн., в тому числі: згідно видаткової накладної №ТП-0000067 від 18.06.2014р. (а. с. 8) відпущено товарів на суму 15 980,40 грн., а згідно видаткової накладної №ТП-0000157 від 13.08.2014р. (а. с. 9) товарів вартістю 10 180,80 грн.

Відпуск товарів визначеною вартістю підтверджується також долученими додатково позивачем до матеріалів справи (а. с. 20-23) рахунками-фактурами №ТП-0000069 від 18.06.2014р. на суму 15 980,40 грн., №ТП-0000163 від 13.08.2014р. на суму 10 180,80 грн., а також податковими накладними №34 від 18.06.2014р. на суму 15 980,40 грн. та №17 від 13.08.2014р. на суму 10 180,80 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що видаткові накладні на відпуск товариства з обмеженою відповідальністю "МАКВІК ТРЕЙД ПЛЮС" відповідачу товару та його отримання приватним акціонерним товариством "Ковельські ковбаси" підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками печаток господарюючих суб'єктів, містять в собі всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставах, згідно умов підписаного договору поставки №1806-02 від 18.06.2014р. господарських операцій.

Пунктом 6.3 договору поставки від 18.06.2014р. було визначено обов'язок Покупця здійснити оплату отриманих товарів в повному обсязі на умовах відстрочки платежу протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту переходу права власності, відповідно до п. 1.3 угоди.

В свою чергу, пунктом 1.3 договору поставки визначено, що право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

У відповідності до проведеного аналізу обставин справи, з врахуванням моменту переходу від Постачальника до Покупця права власності на товар (18 червня 2014 року на товар вартістю 15 980,40 грн., відпущений згідно видаткової накладної №ТП-0000067, та 13 серпня 2014 року на товар вартістю 10 180,80 грн., відпущений згідно видаткової накладної №ТП-0000157) та з врахуванням перебігу чотирнадцяти календарних днів з моменту отримання Покупцем права власності на товар колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо оплати товарно-матеріальних цінностей приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси", яка мала здійснюватися у наступні граничні строки:

- товари, відпущені згідно видаткової накладної №ТП-0000067 від 18.06.2014р. на суму 15 980,40 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 18.06.2014р. по 01.07.2014р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 02.07.2014р.;

- товари, відпущені згідно видаткової накладної №ТП-0000157 від 13.08.2014р. на суму 10 180,80 грн., підлягали до оплати впродовж періоду з 13.08.2014р. по 26.08.2014р. включно, заборгованість по оплаті виникає з 27.08.2014р.

Проте, приватне акціонерне товариство "Ковельські ковбаси" взяті на себе згідно договору №1806-02 від 18.06.2014р. зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті відпущеного товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість в повному об'ємі не оплатило у зв'язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом першої інстанції та при перегляді Рівненським апеляційним господарським судом, заборгувало товариству з обмеженою відповідальністю "МАКВІК ТРЕЙД ПЛЮС" 26 161,20 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 26161,20 грн. включає в себе загальну вартість товарів, відпущених згідно видаткових накладних №ТП-0000067 від 18.06.2014р. та №ТП-0000157 від 13.08.2014р., з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір поставки №1806-02 від 18.06.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обґрунтування, які викладені апелянтом у апеляційній скарзі, зводяться до пояснень його складного фінансово-матеріального становища, яке жодним документом не підтверджено, а також проханням надати відстрочку виконання судового рішення терміном на три місяці. При цьому апелянтом факт наявності заборгованості не заперечується.

Суд апеляційної інстанції вважає за доцільне звернути увагу відповідача (він же апелянт), що питання надання відстрочки виконання рішення, розстрочки, зміна способу чи порядку виконання судового рішення регламентуються нормами статті 121 Господарського процесуального кодексу України, і в апеляційній інстанції можуть переглядатися ухвали місцевого суду з приводу саме цього процесуального рішення, якщо судовим рішенням місцевого господарського суду не надано відстрочки (розстрочки) його виконання за результатом розгляду спору.

У даному випадку судом першої інстанції такого процесуального питання, як надання відстрочки, під час прийняття рішення не розглядалося, оскільки про таке не подавалася заява сторони.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки, які зроблені господарським судом Волинської області, відповідають чинному законодавству.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Ковельські ковбаси" від 06.11.14р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 27 жовтня 2014 року у справі №903/1019/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/1019/14 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.