Рішення

від 13.10.2014 по справі 922/3766/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р.Справа № 922/3766/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргкровля і К" с. Орлівщина до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтинада Петрол Ко" м. Харків простягнення коштів за участю представників сторін:

позивача: Васільєв І.П. (дов. б/н від 01.08.2014 року);

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргкровля і К" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Зейтинада Петрол Ко" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 56665,33грн., з яких: 50607,68грн. основної заборгованості та 6057,65грн. пені. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором б/н від 25.12.2013 року у частини повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою від 08.09.2014р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі та призначив її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.10.2014р. позивач надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Окрім того, в судовому засіданні позивачем надана заява про зменшення позовних вимог (вх. № 35925 від 13.10.2014р.), у якій він просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 50607,68грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн.

Згідно зі ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, суд розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, розцінює її як зменшення розміру позовних вимог, приймає її до розгляду та розглядає справу № 922/3766/14 в подальшому з її врахуванням.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.10.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

25.12.2013р. між сторонами укладено договір б/н (надалі - Договір) за умовами якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (підрядник) прийняв на себе зобов'язання у межах договірної ціни виконати роботи по влаштуванню мембранної покрівлі (надалі - роботи) (п.1.1.).

У п.1.2. Договору сторонами визначено, що підрядник зобов'язується за дорученням замовника скласти кошторисну документацію, виконати роботи, вказані в п.1.1. Договору, на свій ризик власними силами та засобами, здати їх замовнику у встановлений Договором строк, у відповідності із кошторисною документацією, а замовник зобов'язується визначити обсяг робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Договірна ціна робіт, доручених підряднику згідно до п.2.1. Договору складає 50607,68грн. та є фіксованою. Ціна Договору може бути змінена з взаємного схвалення шляхом підписання додаткової угоди до даного Договору (п.2.2.).

Строки виконання робіт узгоджені сторонами в п.3.1. Договору та визначені до 31.12.2013р.

На виконання умов Договору та взятих на себе зобов'язань позивач виконав для відповідача роботи на загальну суму 50607,68грн., які були прийняті відповідачем, про що свідчить Акт виконаних робіт за грудень 2013р. підписаний та скріплений печатками обох сторін (а.с. 15).

Порядок розрахунків визначений сторонами в розділі 4 Договору відповідно до якого оплата по даному Договору проводиться на підставі Акту приймання виконаних підрядних робіт на протязі 5 календарних днів з моменту його підписання.

Проте, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань, відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 50607,68грн.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, позивач, в порядку досудового врегулювання спору направив на адресу відповідача претензію вих. № 46 від 01.08.2014р. з вимогою погасити заборгованість, яка була отримана відповідачем, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 18). Однак відповідач вимоги претензії не виконав, заборгованість перед позивачем не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не оплатив, що є причиною виникнення спору.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 181 Господарського суду України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (виконання робіт з влаштування мембранної покрівлі, прийняття робіт замовником) свідчать про виникнення між ними підрядних правовідносин.

Згідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів здійснення оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про те що, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення суми основного боргу у розмірі - 50607,68грн. є обґрунтованими, правомірними, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 1827,00грн.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЙТИНАДА ПЕТРОЛ КО" (Проспект Ілліча, буд.118-А; м.Харків, 61019, ЄДРПОУ 33067580) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оргкровля і К" (51215, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Орлівщина, В/Ч А1363, військове містечко № 5, будинок № 13; ЄДРПОУ 38677112; в тому числі р/р 26005455528 в АТ "Райффайзен Банк АВАЛЬ" м.Харків, МФО 380805) 50607,68грн. основного боргу та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 17.10.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова