Рішення

від 13.07.2009 по справі 53/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/290

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/290

13.07.09

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротрак Україна»

про стягнення 421 950,77 грн.

                                                                                                    Суддя    Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Табаченко А. В. - представник по довіреності  № 197 від 23.06.2008р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротрак Україна»заборгованості за Договором від 25.05.2008р. в розмірі 421 950,77 грн., в тому числі:  240 181грн. –основний  борг, 68 549,19 грн. –пеня, 96 084,69 грн. –штраф, 17 135,15 грн. –проценти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/290, розгляд справи призначено на 01.06.2009р.

У зв'язку з не з'явленням в судове засідання суду представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду викладених в ухвалі суду про порушення провадження у справі, ухвалою  Господарського суду міста Києва від 01.06.2009р. розгляд справи було відкладено до 26.06.2009р.

Ухвалою суду від 26.06.2009р. розгляд справи було відкладено на 13.07.2009р.

В судовому засіданні 13.07.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання  не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 18.05.2009р., від 01.06.2009р. та від 26.06.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Листом Головного управління статистики у м. Києві № 13-408/Т-310 від 28.05.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.07.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.05.2008р. між сторонами у справі укладено Договір, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець (відповідач) зобов'язується передати у власність Покупця (позивач), а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити транспортні засоби (напівпричіпи-цистерни, що були у користуванні) у кількості, асортименті, за цінами, технічними характеристиками, номерами, зазначеними у додатках до даного договору.(п. 1.1 Договору від 25.05.2008р.)                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Покупець зобов'язується здійснити переоплату в розмірі 50% від вартості товару, що вказана в додатку (додатковій угоді) до даного договору. Після отримання товару (підписання накладної або акту приймання-передачі) Покупець здійснює оплату решти 50% від вартості товару (п. 8.1 Договору від 25.05.2008р.).

Відповідач по справі виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-00004/9 від 04.06.2008р., в якому вказано, що вартість товару складає суму в розмірі 480 423,48 грн.

Позивач на виконання умов Договору від 25.05.2008р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 240 181,74 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, належним чином завірені копії яких залучені до матеріалів справи.(оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Пунктом 4.1 Договору від 25.05.2008р. передбачено, що передача товару від Продавця до Покупця за цим Договором здійснюється в строки, погоджені сторонами, проте в будь-якому випадку не пізніше, ніж три календарні місяці з дня отримання Покупцем передоплати (частини передоплати) за товар.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідача лист № 389/12-08 від 23.12.2008р., в якому вказує, що свої зобов'язання відповідно до умов Договору від 25.05.2008р. позивач виконав та просить відповідача по справі належним чином виконати умови Договору від 25.05.2008р. зі своєї сторони. На доказ надсилання листа № 389/12-08 від 23.12.2008р. позивач надав належним чином завірену копію витягу з журналу відправлення кореспонденції ВАТ «Шполянський молокозавод».

Проте, всупереч положенням Договору від 25.05.2008р. Відповідач поставку товару в обумовлений Договором строк не здійснив.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України якщо  продавець, який  одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

19.06.2009р. позивач по справі надіслав на адресу відповідача лист № 148/06-09 про повернення авансового платежу та штрафних санкцій. На доказ направлення листа № 148/06-09  позивач надав копію фіскального чеку № 5254 від 19.06.2009р. про відправлення поштової кореспонденції.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму переоплати не повернув.

          Відповідно до частини 3 статті 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як слідує з матеріалів справи, Позивач здійснив Відповідачеві передоплату відповідно до умов Договору, однак Відповідач свого обов'язку щодо поставки товару у строк визначений в Договорі не виконав, отриманих коштів не повернув.

Відтак, суд визнає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми попередньої оплати по Договору в розмірі 240 181,74 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач також заявляє про стягнення з відповідача по справі пені  за неналежне виконання Договору від 25.05.2008р.

Як вбачається з пункту 9.5 Договору від 25.05.2008р. у разі прострочення оплати/поставки товару сторона має право вимагати оплати/поставки Товару та сплати пені за таке прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу/вартості поставленого товару.

Позивач надав суду неправильний розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору від 25.05.2008р., а саме позивач вказав неправильний період нарахування пені –218 днів, що становить період більший ніж 6 місяців, як передбачено п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 57 350,46 грн., відповідно до розрахунку суду.

Також позивач в позовній заяві заявив вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 96 084,69 грн.

Пунктом 9.6 Договору від 25.05.2008р. передбачено, що за порушення строків передачі товару Покупцеві на строк більше ніж 2 календарні дні Продавець сплачує на рахунок Покупця штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що штраф нарахований позивачем в сумі 96 084,69 грн. підлягає стягненню, відповідно до законодавства України та Договору від 25.05.2008р.

Також позивач заявляє про стягнення з відповідача по справі процентів за користування чужими коштами в розмірі 17 135,15 грн. Свою вимогу позивач обґрунтував відповідно до норм  Цивільного кодексу України.

Як зазначено в ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язується сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізично особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

З точки зору правової природи процентів, проценти розглядаються як борг, а не як відповідальність. Та обставина, що проценти за цією статтею є боргом, виражається, зокрема у відсутності зв'язку між можливістю їх стягнення та наявністю підстав юридичної відповідальності, а також в неприпустимості їх зменшення за вимогою боржника. Позивач в свою чергу просить стягнути проценти за користування чужими коштами відповідно до ст. 536 ЦК України як відповідальність за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Також позивач обґрунтовуючи розмір вимоги щодо стягнення  з відповідача по справі проценти за використання чужими коштами посилається на ст. 1048 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про проценти за договором позики.

Предметом даної позовної вимоги не є стягнення заборгованості по Договору позики, а вимога повернення суми попередньої оплати за товар у зв'язку з невиконанням умов Договору про виготовлення та поставку товару.

Таким чином суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача по справі процентів за використання чужими коштами в розмірі 17 135,15 грн. задоволенню не підлягає.          

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

         Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідротрак Україна»(03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, код ЄДРПОУ 35571933 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Шполянський молокозавод»(20600, Черкаська область, Шполянський район, м. Шпола, вул. Лебединська, 140, код ЄДРПОУ 03566564) основний борг в сумі 240 181 (двісті сорок тисяч сто вісімдесят одна) грн. 74 коп., пеню - 57 350 (п'ятдесят сім тисяч триста п'ятдесят) грн. 46 коп., штраф - 96 084 (дев'яносто шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 936 (три тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 16 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 291 (двісті дев'яності одна) грн. 52 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.