Рішення

від 09.07.2009 по справі 33/74-09-2369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/74-09-2369

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2009 р.Справа  № 33/74-09-2369

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛКОМУНСЕРВІС», Одеська область, Овідіопольський район, смт Великодолинське

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ГЄВІНН», м. Одеса,

про визнання права власності на нежитлове приміщення.

За участю представників сторін:

від позивача: Костенков В.А., Лях І.Д., довіреності в матеріалах справи,

від відповідача: не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 505702.

                                                                                                                        Суддя   Мазур Д.Т.

СУТЬ СПОРУ:  товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИЛКОМУНСЕРВІС»(позивач, ТОВ «ЖИЛКОМУНСЕРВІС») звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ГЄВІНН»(відповідач, ТОВ «ГЄВІНН») про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 48,30 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса № 80, як приміщення № 7 матеріального складу під літерою «5».

Ухвали господарського суду Одеської області від 19 травня 2009, 16 червня 2009р. надсилалися відповідачу у справі за відомою адресою, зазначеною у позовній заяві: 65000, м. Одеса, провулок Сєчєнова, буд. 11, однак вони поверталися до суду з відмітками поштового відділення «за витіканням терміну зберігання», «за зазначеною адресою не проживає».

           Вказана вище адреса відповідача, зазначена позивачем у позовній заяві, та підтверджується даними єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг з цього реєстру.

          До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

          Особи, які беруть участь у справі  вважаються належним чином повідомленими про час, місце та дату її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (викладена правова позиція міститься в Інформаційних листах ВГСУ від 02.06.2006 № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” (пункт 4), від  14.08.2007 № 01-8/675 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15), від  13.08.2008 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” (пункт 19).  

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, в судове засідання не з'явився, правом на надання відзиву на позов в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядалась за наявними у ній документами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

5 вересня 2001 року між ТОВ «ЖИЛКОМУНСЕРВІС»(орендар) та державним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району»(орендодавець) було укладено договір оренди з правом подальшого викупу нежитлового (складського) приміщення, площею 48,30 кв.м, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 80 (попередня адреса - пгт. Таїрово, вулиця 40 років Перемоги, 25). договір було укладено строком на 10 років з умовою переходу права власності на об'єкт оренди до орендаря з моменту сплати ним суми двократної вартості об'єкта оренди (пункт 1.4. договору), в тому числі і достроково (пункт 2.3. договору). Орендну плату визначено договором в розмірі 580,00 грн. на рік, а вартість об'єкта оренди –5800,00 грн.

Пунктом 6.2. договору обумовлено збереження сили договору для нового власника у випадку переходу права власності на об'єкт оренди до іншої особи.

Позивач посилається на те, що зазначений вище договір є чинним, його не було розірвано та в судовому порядку не було визнано недійсним.

Судом встановлено, що об'єкт оренди –нежитлове (складське) приміщення, площею 48,30 кв.м, було побудовано орендодавцем –державним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району»на власні кошти, про що свідчить акт державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та розпорядження голови Овідіопольської районної державної адміністрації про введення в експлуатацію виробничої бази.

Судом також встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору –в період з жовтня 2001 по квітень 2002 років перерахував безпосередньо на рахунок орендодавця суму 4822,00 грн.

В 2002 році було розпочато процедуру ліквідації орендодавця, яка тривала до липня 2004 року. Під час ліквідації державного підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району» та після його припинення, яке відбулося 15 липня 2004 року шляхом виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, позивач сплачував орендні платежі на рахунки, зазначені уповноваженими особами –ліквідаційною комісією та представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. В цей період позивач сплатив 2030,00 грн. та 7000,00 грн. відповідно.

Наведені вище посилання позивача підтверджені матеріалами справи –газетним оголошенням про ліквідацію орендодавця, листом голови ліквідаційної комісії від 04.04.2003р. за № 158; довідкою про сплату орендних платежів; довідкою Головного управління статистики в Одеській області про виключення орендодавця з реєстру.

Оскільки погоджений порядок продовження виконання умов договору (сплати залишку орендних платежів правонаступникам після ліквідації орендодавця) ніким не заперечувався, позивач вважає, що він належно і повністю виконав свої зобов'язання за договором, і після виплати 12144,00 грн. в 2005 році звернувся до Одеської міської ради, як до нового власника, з проханням переоформити на нього (позивача) право власності на викуплене відповідно до договору нежитлове приміщення. Проте, від оформлення на позивача права власності на викуплене приміщення Одеська міська рада ухилилася.

В подальшому позивачу стало відомо про те, що Одеська міська рада, в квітні 2008 року здійснила відчуження спірного нежитлового приміщення на користь ТОВ «ГЄВІНН».

Право власності відповідача на нежитлове приміщення, що в цілому складається з літ. «А», «Б», «Г»загальною площею 1712,2 кв.м, основною площею 1316,6 кв.м, підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі від 1 серпня 2008 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, а також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19856053 від 12.08.2008р.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На час укладення договору оренди спірного приміщення, право орендодавця здійснювати передачу в оренду та відчужувати побудоване ним майно (об'єкт оренди) регулювалось положеннями чинного на той час Закону України «Про власність», відповідно до статті 37 якого майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, при здійсненні якого, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. Згідно статті 4 цього закону: власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. При укладенні договору оренди, законодавчі обмеження щодо передачі в оренду та відчуження орендодавцем побудованого ним майна (об'єкта оренди) були відсутні.

Згідно п. 2 ст. 11, ст.ст. 509, 512, 520, 525 ЦК України, а також пункту 6.2. договору  підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори; зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним кодексом України; кредитор та боржник можуть бути змінені у зобов'язанні; одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст.ст. 319, 328, 526 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном; зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З урахуванням наведених правових норм і п.п. 1.4, 2.3, 6.2 чинного договору від 5 вересня 2001 року, а також сплати позивачем орендних платежів в сумі 12144,00 грн., суд вважає, що ТОВ «ЖИЛКОМУНСЕРВІС»набуло право власності на спірне приміщення площею 48,30 кв.м.

Положення п. 6.2. договору, яким обумовлено збереження сили договору для нового власника у випадку переходу права власності на об'єкт оренди до іншої особи, в цілому відповідає приписам ч. 1 ст. 770 ЦК України, згідно якої у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Частка позивача у нежитловому (складському) приміщенні загальною площею 1712,2 кв.м, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 80, складає (1712,20 кв.м –100%, 48,30 кв.м –Х, Х = 48,3х 100/1712,2 =) 2,82 %, або 282/10000.

Сукупний аналіз матеріалів справи свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ЖИЛКОМУНСЕРВІС»та визнання права власності позивача на 48,30 кв.м, що становить 282/10000 нежитлового (складського) приміщення, яке в цілому складається з літ. «А», «Б», «Г»загальною площею 1712,2 кв.м, основною площею 1316,6 кв.м, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 80.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги у справі задовольнити.

2. Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛКОМУНСЕРВІС»(67832, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Степова, 52, код ЄДРПОУ 23865487) на нежитлове приміщення площею 48,3 (сорок вісім цілих три десятих) кв.м, відображеного в технічному паспорті від 03 березня 2000 року, виготовленого Овідіопольським РБТІ як приміщення № 7 матеріального складу під літерою «5», що становить 282/10000 (двісті вісімдесят дві десятитисячних) нежитлового (складського) приміщення, яке в цілому складається з літ. «А», «Б», «Г»загальною площею 1712,2 кв.м, основною площею 1316,6 кв.м, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, буд. 80.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ГЄВІНН»(65000, м. Одеса, провулок Сєчєнова, буд. 11, код ЄДРПОУ 35990948) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛКОМУНСЕРВІС»(67832, Одеська область, Овідіопольский район, смт. Великодолинське, вул. Степова, 52, п/р 26001670225281 в Київському відділенні ООФ АКБ Укрсоцбанк в місті Одесі, МФО 328016, код ЄДРПОУ 23865487) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 13.07.2009р.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України і є підставою для здійснення державної реєстрації права власності товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИЛКОМУНСЕРВІС»на нежитлове приміщення площею 48,3 кв.м, що становить 282/10000 нежитлового (складського) приміщення, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Академіка Вільямса, 80, згідно вимог ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Суддя                                                                                       Мазур Д.Т.