Постанова

від 14.06.2006 по справі 27/262/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/262/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              14.06.06                                                                             №   27/262/06-АП

суддя     Дроздова С.С.

За позовом: Прокурора Мелітопольського району Запорізької області в інтересах Мелітопольського районного центру зайнятості, м. Мелітополь Запорізької області  

до: Комунального підприємства “Житлосервіс Мирне”, смт. Мирне Мелітопольського  району Запорізької області

про стягнення 2 344 грн. 23 коп.   

                                                              Суддя Дроздова С.С.

Секретар судового засідання Громова У.І.

Представники:

Від позивача: Вергун Н.С., провідний спеціаліст-юрисконсульт, дов. б/н від 22.03.06 р.

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури: не з'явився

01.09.2005р. набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та  перехідні  положення“ КАС України,  позовна заява розглядається в порядку,  встановленому цим Кодексом.

У судовому засіданні 14.06.2006 р. на підставі ст. ст. 158 -167 КАС України  судом прийнято постанову про задоволення адміністративного позову. Суд виходячи до нарадчої кімнати повідомив позивачу орієнтовний час виготовлення постанови у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, 14.06.06 р. о 14-45 годині суд оголосив позивачу постанову у повному обсязі.

18 травня 2006 року до господарського суду звернувся з позовом Мелітопольський районний центр зайнятості  про стягнення з Комунального підприємства “Житлосервіс Мирне” 2 344 грн. 23 коп. недоїмки зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, за період з 01.01.2006 р. по 01.04.06 р.

22.05.2006р. відкрито провадження у адміністративній справі № 27/262/06-АП та призначено судове засідання на 14.06.06 р.

До початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Судом оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який  прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду і секретарю судового засідання не заявлено.

Головуючий у судовому засіданні доповів про зміст позовних вимог, після чого з'ясував: чи підтримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач.

У судовому засіданні 14.06.06 р. позивач підтримав позовні вимоги на суму 2 344 грн. 23 коп.

Відповідач у судове засідання, відкрите 14.06.06 р. не з'явився. 14.06.06 р. надіслав на адресу суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, на суму 2 344 грн. 23 коп. Просить розглянути справу без його участі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд встановив:

-          позивач у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги, посилаючись  на те що відповідно до розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття недоїмка у сумі 2 344 грн. 23 коп. нараховується з 01.01.2006 року по 01.04.2006р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач (юридична особа) є платником страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, розмір заборгованості по сплаті страхових внесків з 01.01.2006 року по 01.04.2006р. склав 2 344 грн. 23  коп.

Доказів сплати зазначених страхових внесків у сумі 2 344 грн. 23 коп. відповідач не надав.

Питання регулювання відносин щодо сплати страхових внесків на випадок безробіття врегульовано нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, який діє з 01.01.2001 р.

Законом України “Про систему оподаткування” вказаний внесок не внесено до переліку податків та обов'язкових платежів до цільових державних фондів.

Крім того, оскільки Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” не встановлено механізму узгодження внесків до Фонду, то таке узгодження провести взагалі не можливо.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організації, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1553 від 02.03.2000 р. фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, його кошти не включаються до складу Державного бюджету України.

За своєю суттю страхові внески не є податками і зборами, тобто податковим боргом, а є формою резервування заробітної платні для забезпечення матеріальної підтримки та надання соціальних послуг у разі настання страхових випадків, передбачених законодавством про страхування на випадок безробіття.

Згідно з п.п.9.7. п.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття не сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із страхувальника незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сплата страхових внесків має здійснюватись один раз у місяць у день встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період роботодавцями та застрахованими особами.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.03.2001 р. № 135, платіжні доручення на перерахування заробітної плати на рахунки працівників підприємств, відкритих в установах банків, грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів або документальним підтвердженням їх сплати раніше.

Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., не регулює відносини, які виникають між Фондом соціального страхування на випадок безробіття та платниками такого збору.

Таким чином, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” всі роботодавці (підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю) повинні сплачувати страхові внески до відповідних цільових страхових фондів за найманих працівників в порядку, і розмірі, передбачених Законом від 02.03.2000 р.

У матеріалах справи міститься акт зв'язки взаємних розрахунків від 12.06.06 р., який підписаний та узгоджений обома сторонами на суму 2 344 грн. 23 коп.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги  на суму 2 344 грн. 23 коп.

Відповідно до ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на  випадок безробіття”, ст. ст.  4, 17, 49, 51, 94,  121, 158 - 167 КАС України, суддя   

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства “Житло сервіс Мирне” (72350 Запорізька область Мелітопольський район смт. Мирне вул. Леніна, 7, р/р 26008325385901 Мелітопольске відділення ЗОФ АКБ УСБ, МФО 313010, ЄДРПОУ 32262903) на користь Мелітопольського районного центру зайнятості (72313 Запорізька область м. Мелітополь вул. Червонофлотська, 113, ЄДРПОУ 23787406)

2 344 (дві тисячі триста сорок чотири) грн. 23 коп. у рахунок погашення недоїмки зі збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, з зарахуванням коштів на рахунок  р/р 37171301900168 УДК у Запорізькій області, код платежу 50040100.

Видати виконавчий лист.

Постанову підписано 14.06.06 р.  

Суддя                                                                    С.С.     Дроздова

                Згідно з оригіналом:

                Помічник  судді                          О.М. Бєляєва           

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

            Заява   про   апеляційне  оскарження  ухвали  суду  першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи,  яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне  оскарження  обчислюється  з дня  отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається  протягом  десяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.