Рішення

від 02.07.2009 по справі 5020-11/005

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-11/005

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" липня 2009 р. справа № 5020-11/005

За позовом Комунального підприємства Севастопольської міської ради „Аррікон” (99011, м. Севастополь, вул. Адмірала Октябрьського, 8-2)

до Приватного підприємства Агентство нерухомості “Прайс-Бюро” (99003,             м. Севастополь, вул. Авдеєва, 62)

про усунення перешкод в користуванні майном, стягнення заборгованості у розмірі 13 791, 35 грн.,

Суддя Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

позивач - Ігнатенко Валерія Вячеславівна –представник, довіреність № 1 від 08.01.09     КП Севастопольської міської Ради "Аррікон" ;

відповідач - не з'явився, ПП "Агентство нерухомості "Прайс-Бюро" ;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство Севастопольської міської ради „Аррікон”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства Агентство нерухомості “Прайс-Бюро”, про усунення перешкод в користуванні майном, стягнення заборгованості у розмірі 13 791, 35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір № 536 від 12.05.2008 є недійсним.

Відповідач в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином у встановленому порядку, за адресою вказаною у позовній заяві та у довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 40-41).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат не значиться” і таке інше, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд визнав можливим розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2008 між Комунальним підприємством Севастопольської міської ради „Аррікон” і Приватним підприємством Агентство нерухомості “Прайс-Бюро” укладено договір оренди № 536 (далі за текстом –Договір) нерухомого майна –вбудованих нежитлових приміщень квартири № 9, розташованих в одноповерхової не житлової будівлі, загальною площею 21,30 м2, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 35-Д, кв. № 9 (далі –Об'єкт Договору), - для розміщення агентства нерухомості (арк. с. 9-10).

Факт передачі Об'єкта Договору в оренду підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 12.05.2008 (арк. с. 11).

На час вирішення спору Об'єкт Договору перебуває у користуванні Відповідача, Позивачу не повернуто.

Позивач вважає Договір нікчемним на підставі статей 215, 220, 793 Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003) через недотримання сторонами форми його укладення.

Предметом позову є вимога про застосування наслідків недійсності Договору, передбачених абзацом 2 частини першої статті 216 ЦК України, а саме: стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості користування Об'єктом Договору у розмірі 13 791,358 грн. з вересня 2008 року по 30.04.2009 та зобов'язання усунути перешкоди в праві користування цим майном.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003,  далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, та Законом України „Про оренду державного та комунального майна” №2269-ХІІ від 10.04.1992, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Згідно з положеннями статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

У даному випадку сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна (частини будівлі–вбудованих нежитлових приміщень).

Відповідно до статті 182 ЦК України виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно підлягають державній реєстрації.

ЦК України в редакції, чинної на момент укладення Договору (31.10.2006), встановлено обов'язковість нотаріального посвідчення договору найму будівлі строком на один рік і більше (частина друга статті 793) та державної реєстрації договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладеного на строк не менше одного року (частина перша статті  794).

Судом встановлено, що Договором (пункт 7.1) визначено його строк з 12.05.2009 до 23.04.2013, тобто понад трьох років.

Частиною першою статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є чинним з моменту його державної реєстрації. Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина третя статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, Договір є недійсним (нікчемним правочином).

Правові наслідки визнання правочину недійсним передбачені статтею 216 ЦК України, де, зокрема, зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

При цьому частиною п'ятою зазначеної статті встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості користування Об'єктом Договору з вересня 2008 року по 30.04.2008 заявлені у розмірі 13 791,35 грн. (розрахунок в матеріалах справи, арк. с. 8).

Розрахунок перевірений судом, є обґрунтованим, відповідачем не оспорювався.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 13 791,35 грн.

Таким чином, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 222,91 грн. і інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства Агентство нерухомості “Прайс-Бюро” (99003, м. Севастополь, вул. Авдеєва, 62, код ЄДРПОУ 31682990, відомостей про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи не має) на користь Комунального підприємства „Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011,            м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 20711909, р/р 26000945207871 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя) заборгованість по сплаті та технічному обслуговуванню в розмірі 13 791, 35 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 222,91 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3.          Зобов'язати Приватне підприємство Агентства нерухомості “Прайс-Бюро” (99003, м. Севастополь, вул. Авдеєва, 62, код ЄДРПОУ 31682990, відомостей про поточні рахунки в установах банку в матеріалах справи не має) усунути перешкоди в праві користування Комунальним підприємством „Аррікон” Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 8, кв. 2, код ЄДРПОУ 20711909, р/р 26000945207871 в СФ АКБ УСБ м. Севастополя) нерухомим майном –вбудованим нежитловим приміщенням квартири № 9, розташованої в одноповерхової не житлової будівлі, загальною площею 21,30 м2, за адресою: м. Севастополь,                  вул. Гоголя, 35-Д, кв. № 9 шляхом виселення (звільнення).

Суддя                                                          підпис                                                 В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

          07.07.2009