Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/22081/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22081/14 24.11.14 За позовом Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція розвитку міських територій "АРМІТ"

про стягнення 192 058,95 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Мартян О.В. дов №4 від 19.09.2014

Від відповідача - не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція розвитку міських територій "АРМІТ" про стягнення заборгованості за Кредитним договором №26-2010 від 20.09.2010 у розмірі 193 430,39 грн., з яких 167 323,36 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, 8 366,17 грн. - штраф за порушення строків сплати процентів, 17 740,86 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено Кредитний договір №26-2010 від 20.10.2010, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 400 000,00 грн. Проте у результаті неналежного виконання грошового зобов'язання в останнього виникла заборгованість зі сплати процентів у розмірі 167 323,36 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 порушено провадження у справі №910/22081/14 та призначено розгляд справи на 03.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 розгляд справи №№910/22081/14 відкладався на 24.11.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судове засідання 24.11.2014 з'явився, надав пояснення по справі, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача у судове засідання 24.11.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 16.10.2014 про порушення провадження у справі №910/22081/14 не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/22081/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Старокиївський банк" (змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк") (далі - Банк, Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРМІТ" (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Кредитний договір №26-2010 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитну лінію, що поновлюється у сумі 400 000,00 грн. строком до 19.09.2011, а Позичальник зобов'язувався повернути Кредитору кредит та сплатити 20% річних за користування ним.

Сторони погодили, що для обліку отриманого Позичальником кредиту Кредитор відкриває йому позичковий рахунок №206233153130 в ВАТ АБ «Старокиївський банк» (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1.1., п. 3.1.2. Договору, Позичальник зобов'язаний повернути отриманий кредит і сплатити відсотки за користування кредитом не пізніше дати, вказаної в п. 2.3. цього Договору. Сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі і строках, обумовлених п.п. 2.4., 4.2.

Згідно з п. 4.1. Договору відсотки за користування кредитом нараховуються від суми фактичної заборгованості по кредиту з дня його зарахування на поточний рахунок Позичальника до повного погашення заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 4.2. Договору відсотки за користування кредитними ресурсами сплачуються Позичальником щомісяця до 30 числа місяця та одночасно з поверненням кредиту.

Пунктом 4.3. Договору визначено, що Позичальник має право частково повертати кредит окремими траншами. При цьому відсотки нараховуються виключно за час фактичного користування кредитом.

Відповідно до п. 4.4. Договору, при порушенні строку повернення кредиту, нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки.

Приписами п. 4.5. Договору встановлено, що при порушенні строку сплати відсотків згідно п. 4.2. цього Договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від нарахованої суми заборгованості по відсотках.

Відповідно до п. 4.6. Договору при порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в пп. 2.3., 4.2., Позичальник зобов'язується сплатити кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 (п'ять)% від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків. Позичальник зобов'язаний сплатити суму штрафу на рахунок кредитора в десятиденний термін з моменту порушення строку сплати відсотків та/або повернення кредиту.

19.09.2011 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду до Кредитного договору, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що строк користування кредитом продовжено до 18.09.2012.

18.09.2012 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду до Кредитного договору, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що строк користування кредитом продовжено до 17.09.2013.

03.06.2013 сторони Кредитного договору підписали Додаткову угоду до Кредитного договору, якою внесли зміни в окремі положення Кредитного договору та визначили, що строк користування кредитом продовжено до 18.06.2013, а плата за користування кредитом сплачується одномоментно 16 грудня 2013 року.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Кредитним договором, а відтак правовідносини сторін регулюються Параграфами 1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує Позивач, у результаті невиконання Відповідачем умов Кредитного Договору в останнього виникла заборгованість у розмірі 193 430,39 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором та надав Позичальникові кредит в розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи засвідченими меморіальними ордерами №1002 від 20.09.2010 та №1004 від 29.09.2010.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція розвитку міських технологій "АРМІТ" до матеріалів справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Публічному акціонерному товариству "Старокиївський банк" процентів за користування кредитними коштами у розмірі 167 323,36 грн.

Отже, суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору №26-2010 від 20.09.2010, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 167 323,36 грн. за користування кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Агенція розвитку міських технологій "АРМІТ" 167 323,36 грн. - заборгованості за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Станом на момент звернення Позивача до суду та прийняття рішення факт існування основної заборгованості у розмірі 167 323,36 грн. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 8 366,17 грн. - штрафу за порушення строків сплати процентів та 17 740,86 грн. - пені за порушення строків сплати процентів.

З приводу стягнення штрафних санкцій судом зазначається наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначалось вище, п. 4.5. Кредитного договору передбачено, що при порушенні строку сплати відсотків згідно п. 4.2. цього Договору нараховується пеня за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від нарахованої суми заборгованості по відсотках.

При порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків, зазначених в п.п. 2.3., 4.2., Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору за кожний несвоєчасний платіж одноразовий штраф у розмірі 5 (п'ять)% від неповерненої суми кредиту та/або несплаченої суми відсотків.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті процентів за користування кредитом не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Судом враховано положення п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, відповідно до якого щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи положення п. 2.4. Договору у редакції від 03.06.2013, п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14, суд приходить до висновку, що Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання 17.12.2013. Враховуючи викладене, пеня повинна розраховуватися за період з 17.12.2013 по 16.06.2014 включно, втім не виходячи при цьому за межі визначеного Позивачем періоду часу (09.04.2014 по 05.10.2014), протягом якого, на думку Позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Враховуючи наведене, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 17 740,86 грн. за період з 09.04.2014 по 05.10.2014 підлягають лише частковому задоволенню - за період з 09.04.2014 по 16.06.2014 і за розрахунком суду указана сума становить 5 844,86 грн. У задоволенні вимог стосовно стягнення решти суми пені у розмірі 11 896,00 грн. необхідно відмовити.

З приводу стягнення штрафу у розмірі 8 366,17 грн., то суд приходить до висновку про правильність його нарахування Позивачем, обгрунтованість даної вимоги, яка підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Кредитним договором №26-2010 від 20.09.2010 є законними та обґрунтованими в частині стягнення 167 323,36 грн. - заборгованості зі сплати процентів, 8 366,17 грн. - штрафу та 5 844,86 грн. - пені. Указана сума заборгованості була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає стягненню з Відповідача.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 №3674-VI від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Постановою Національного банку України від 17.06.2014 р. №365 позивача - Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2014р. в ПАТ "Старокиївський банк" запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 18.06.2014. по 18.05.2014 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Пантіну Любов Олександрівну.

Враховуючи, те що Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" звільнено, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене з Відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 630,69 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція розвитку міських територій "Арміт" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд.18, літ. А, код ЄДРПОУ 33146578), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) заборгованість за Кредитним договором у розмірі 181 534,39 грн., з яких 167 323,36 грн. - заборгованості зі сплати процентів, 8 366,17 грн. - штрафу та 5 844,86 грн. - пені.

3 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція розвитку міських територій "АРМІТ" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, будинок 18, літ. А, код ЄДРПОУ 33146578) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, в доход Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 630,69 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 03.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко