2/83
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2009 р. Справа № 2/83
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
Судді Круглової Олени Микитівни
При секретарі судового засідання Григорійчук Ярослав Васильович
за позовом ТзОВ "МД Груп" вул. І. Мазепи, 11 А, к. 54, м.Київ, 01010
до відповідача ТзОВ "Станкомаш" вул. Тролейбусна, буд.1, кв. 27, м. Івано-Франківськ, 76018
про стягнення 97292,96 грн. боргу.
за участю представників сторін:
від відповідача : 1.Романів І.Б. - представник, (довіреність №30 від 26.06.09р.)
2. Петрівський. Б.І. - керівник, (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 681476 )
від позивача: не з'явилися.
В засіданні суду 01.07.09 оголошувалась перерва до 09.07.09.
09.07.09 розгляд справи продовжено.
Позивач в засідання суду не з"явився, про причини неявки не повідомив. В попередніх засіданнях позов підртимував. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем Договору від 15.01.09 №999/09, а саме не здійснено повної оплати за переданий товар (металопродукції), внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 97292,96 грн.
Представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у письмовому відзиві на позов за Вх.№5830 від 01.07.09, в якому зокрема зазначає, що основний борг ним сплачено повністю платіжним дорученням №228 від 16.01.09 на суму 93636,04грн. через АКБ "Київ" , але вказані кошти не були перераховані банком з посиланням на введення мораторію у останнього, в зв"язку з чим просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Також відповідач заявив клопотання за Вх.5831 від 01.07.09 від 24.06.09 про зупинення провадження у справі до вирішення справи №9/81 за позовом ТзОВ "Станкомаш" до АКБ "Київ" про зобов'язання АКБ "Київ" переказати кошти в сумі 93636,04 грн. ТзОВ "МД Груп" згідно платіжного доручення № 228 від 16.01.2009 року .
Проаналізувавши заявлене клопотання суд прийшов до висновку, що воно не підлягає до задоволення. При цьому суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов"язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Дана справа і справа №9/81 між собою не пов"язані, а тому підстав для зупинення немає.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників відповідача, оцінивши подані докази в їх сукупності із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, судом
встановлено:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою за Вх.№2229 від 27.05.09 про стягнення з відповідача 97292,96 грн. заборгованості, в тому числі 78682,05 грн. основного боргу, 3800 грн. заборгованості за послуги доставки, 5029,89 пені за період прострочки з 05.02.09 по 12.05.09, 1104,07 грн. інфляційних за березень 2009р., 628,74 грн.- 3 % річних за період з 05.02.09 по 12.05.09 та 7868,21 грн. 10% штрафу.
На виконання умов Договору від 15.01.09 №999/09 позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 89862,05 грн. Даний факт підтверджується матеріалами справи - видатковою накладною №РН1-000194 від 20.01.09 та довіреністю №765750 від 20.01.09 (а.с.13-14).
Згідно п.4.3 Договору Покупець (відповідач) здійснює оплату протягом 14 банківських днів з дати виставлення Постачальнику (позивач) рахунку-фактури.
Однак, відповідач в порушення умов договору свої зобов"язання виконав не в повному обсязі, зокрема провів часткову оплату за одержаний товар в сумі 11000 грн., в зв"язку з чим виникла заборгованість, яка на час звернення позивача з позовом до суду становила 78682,05 грн. і складала суму основного боргу.
Відповідно до приписів, які встановлено ст. 4 та ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається із приписів частини 1 ст.174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно частини 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.7 ст.193 ГК України, господарські зобов"язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.
Слід визнати обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 78682,05 грн. заборгованості за отриманий товар, 3800 грн. заборгованості за послуги доставки, які підтверджені матеріалами справи (а.с.16-17), а також 5029,89 пені за період прострочки з 05.02.09 по 12.05.09, 1104,07 грн. інфляційних за березень 2009р. та 628,74 грн.- 3 % річних за період з 05.02.09 по 12.05.09 , враховуючи наступне:
Статтею 625 ЦК України встановлено, що в разі порушення терміну виконання грошового зобов"язання сторона повинна сплатити суму боргу з врахуванням інфляційних та 3% річних.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності до п.7.3 Договору за несвоєчасну оплату вартості продукції відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної ставки НБУ .
Заперечення відповідача слід визнати безпідставними та необгрунтованими, враховуючи наступне:
Дійсно, відповідачем вчинялись дії по проведенню оплати вартості отриманого товару згідно платіжного доручення №228 від 16.01.09 в сумі 93636,04 грн. через АКБ "Київ" . Вказані кошти позивач не отримав через введення мораторію у АКБ "Київ". Однак вини позивача в цьому немає, оскільки умови Договору від 15.01.09 №999/09 він виконав і передав відповідачу обумовлений даним Договором товар і в своє чергу має право вимагати такого ж виконання від відповідача (ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України). Окрім того, між відповідачем та АКБ "Київ" існують договірні відносини (Договір про обслуговування банківського рахунку №2007/13 від 24.07.07) і відповідач не позбавлений права звернутись до останнього з регресним позовом про стягнення збитків, спричинених невиконанням умов Договору .
Що стосується стягнення 7868,21 грн. 10% штрафу, то в позові в цій частині слід відмовити, враховуючи наступне:
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання зобов"язань у термін, зазначений у п.4.3 цього Договору Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивач) штраф у розмірі 10 % від несвоєчасно сплаченої суми. Пункт 4.3 Договору передбачає здійснення оплати Покупцем протягом 14 банківських днів з дати виставлення Постачальником рахунку. Відповідач, отримавши від позивача рахунок на оплату від 15.01.09 вчинив дії по перерахуванню грошових коштів шляхом пред"явлення до банку платіжного доручення №228 від 16.01.09 на суму 93636,04 грн. Таким чином, судом не встановлено порушення відповідачем умов п.4.3 Договору та підстав для застосування відповідальності, визначеної п.7.2 Договору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведнене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 78682,05 грн. основного боргу, 3800 грн. заборгованості за послуги доставки, 5029,89 пені, 1104,07 грн. інфляційних та 628,74 грн.- 3 % річних обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 124,129 Конституції України, ст.ст.11,15-16,509,526,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст.174,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43, 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
позов задоволити частково.
Стягнути з ТзОВ "Станкомаш" вул. Тролейбусна, буд.1, кв. 27, м. Івано-Франківськ (код 35276356) на користь ТзОВ "МД Груп", вул. І. Мазепи, 11 А, к. 54, м.Київ (код 31991010) - 78682,05 грн. основного боргу, 3800 грн. заборгованості за послуги доставки, 5029,89 пені, 1104,07 грн. інфляційних, 628,74 грн.- 3 % річних, 894,25 грн. державного мита та 287,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити за безпідставністю вимог.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Круглова Олена Микитівна
Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.07.09.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
Суд | Господарський суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2009 |
Оприлюднено | 01.08.2009 |
Номер документу | 4170785 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні