Постанова

від 27.11.2014 по справі 810/5837/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року місто Київ № 810/5837/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оріана» доБориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріана» з адміністративним позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки перевіряючи не врахували, що кошти щодо яких не здійснено облік у касовій книзі підприємства належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Кіа-Центр» на підставі договору про оренду сейфа. Позивач також вказує, що відповідачем не було враховано, що щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій не здійснювалось, оскільки вказані дні не були робочими, що підтверджується наказом по підприємству.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив. Розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 27.11.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

В наданих суду запереченнях на адміністративний позов відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

На підставі наказу від 02.06.2014 № 248 та направлень від 05.06.2014 № 2493, № 2494, виданими Головним управлінням Міндоходів у київській області головним державним ревізором-інспектором Пархомчиком Олександром Андрійовичем та головним державним ревізором-інспектором Лутанюком Віталієм Михайловичем проведена фактична перевірка господарської одиниці «каса» за адресою Київська область, Бориспільській район, село Щасливе, вулиця Леніна, 9-А, що належить ТОВ «Оріана» з питань дотримання вимог проведення готівкових розрахунків.

За результатами перевірки 13.06.2014 складено Акт, якому 16.06.2014 при реєстрації в Головному управлінні Міндоходів у Київській області присвоєно № 1051/1000/22Є13733129.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовані наступні порушення:

- у касовій книзі підприємства не здійснено облік готівки на загальну суму 4 961, 18 гривень, чим порушено пункт 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637;

- суб'єктом господарювання не забезпечено щоденне друкування (у робочі дні підприємства) та зберігання у книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, чим порушено пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Перевірку було проведено в присутності бухгалтера-касира Воробей Л.Ф., яка підписала Акт перевірки, надала пояснення і розписки, і зазначила, що до перевіряючих зауважень немає.

В розписці бухгалтера зазначено, що на момент перевірки каси підприємства ТОВ «Оріана», яка об лаштована в селі Щасливому, вулиця Леніна, 9-А, готівкові кошти в касі перераховані власноручно Воробей Л.Ф. у сумі 15108, 45 гривень.

Особистих грошей в касі немає, є гроші, отримані з банку для оплати працівнику, що ще їх не отримав, ці гроші зберігаються в сейфі разом з грошима ТОВ «Оріана» у сумі 4940, 43 гривень. Разом в сейфі 20048, 88 гривень.

Також у приміщенні каси ТОВ «Оріана» знаходиться ще один сейф для документів.

У 2014 році режим підприємства, у тому числі каси підприємства були всі робочі дні, крім святкових і вихідних, до цієї розписки додається касовий звіт, який є невід'ємною частиною розписки.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Бориспільською ОДПІ до ТОВ «Оріана» згідно із абзацом 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 за не оприбуткування у касі готівки застосовано фінансові санкції у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми, а саме 24806 гривень і винесено податкове повідомлення рішення від 25.06.2014 № 0001022100).

Згідно із пунктом 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР за невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків застосовано фінансові санкції у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне з порушень, а саме 34 дні * 340 = 11 560 гривень і винесено податкове повідомлення-рішення № 0001012100 від 15.06.2014.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області про результати розгляду скарги від 12.09.2014 № 2225/10/10-36-10-01-04/713 податкові повідомлення - рішення від 25.06.2014 № 0001012100 та № 0001022100 залишені без змін, а скарга без задоволення.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд їх скасувати, що і є предметом даного позову.

Щодо нездійснення обліку готівки на загальну суму 4961, 18 гривень, слід відмітити наступне.

Під час проведення перевірки було виявлено у касі підприємства готівку на загальну суму 20048, 88 гривень. Про вказаний факт зазначено у розписці бухгалтера Воробей Л.Ф.

З Акта перевірки вбачається, що згідно звіту касира за 12.06.2014 на сторінці 163 сума становить 15 087, 70 гривень.

Відповідач дійшов висновку про невідповідність сум готівкових коштів на 4961, 18 гривень (20048, 88 гривень - 4961, 18 гривень).

Як було зазначено вище, у розписці бухгалтера зазначено, що власноручно перераховані кошти в касі станом на момент проведення перевірки становлять 15108, 45 гривень. Сума коштів у розмірі 4940, 43 гривень це кошти, які отримані з банку для оплати працівнику.

Суд звертає увагу, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 27.10.2014 і не надав ані звіт касира за 12.06.2014, ані копію скарги, яка подавалась до Головного управління Міндоходів у Київській області.

У зв'язку з цим, суд виходить з відомостей, які містяться в Акті перевірки, і сума невідповідності грошових коштів становить 4961, 18 гривень.

Будь-яких пояснень з приводу зазначення у звіті касира станом на 12.06.2014 суми у розмірі 15 087, 70 гривень, а при власноручному перерахунку суми у розмірі 15 108, 45 позивачем не надано, як і не спростовано, що у звіті касира за 12.06.2014 (сторінка 163) сума зазначена 15 087, 70 гривень.

Суд також звертає увагу, що ані в Акті перевірки, ані у розписці бухгалтера, ані в будь-яких інших документах чи поясненнях не йде мова, що кошти, по яким була встановлена невідповідність належать ТОВ «Кіа-Центр». У розписці зазначено, що в приміщенні каси знаходиться ще один сейф для документів. Як вбачається з матеріалів справи, договір про оренду сейфа було долучено лише до матеріалів справи, тому суд виходить з факту його відсутності станом на день проведення перевірки, оскільки зворотного суду не доведено.

У зв'язку з цим, з підстав ненадання суду належних доказів, суд дійшов висновку, що перевіркою вірно встановлено невідповідність коштів у касі підприємства на загальну суму 4961, 8 гривень. Яким чином кошти у розмірі 4940, 43 гривень знаходилися у касі позивача під час проведення перевірки, а не зберігалися в іншому сейфі (орендованому ТОВ «Кіа-Центр») суду не пояснено, та будь-яких доказів не надано.

Суд вважає обґрунтування позивача в частині допущеної відповідачем помилки, а саме зазначення суми невідповідності 4961, 18 гривень, а не 4940, 43 гривень, хибними, оскільки загальну сума коштів у касі 20048, 88 гривень є безспірною, а у звіті касира від 12.06.2014 про залишок коштів (ненаданий позивачем) зазначена сума розмірі 15 087, 70 гривень.

Пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР ) передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій , а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637 (зі змінами і доповненнями) (далі - Положення № 637) визначено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення № 637 оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Системний аналіз норм Положення № 637 дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

З аналізу зазначених норм матеріального права вбачається, що незабезпечення суб'єктом господарювання відповідності грошових коштів у місці проведення розрахунків (що включає касу, грошовий ящик, сейф, полицю біля каси тощо) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, тягне застосування до такого суб'єкта заходів відповідальності незалежно від джерела походження цих коштів та їх належності будь-якій особі.

Пунктом 4.1 Положення № 637 встановлено, що зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлено відповідальність статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95.

Будь-яких заперечень щодо розрахунків застосованої санкції позивачем не зазначено.

Отже, встановивши невідповідність грошових коштів звіту реєстратора розрахункових операцій, відповідач правомірно застосував фінансову санкцію у п'ятикратному розмірі, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2014 № 0001022100 відсутні.

Щодо незабезпечення щоденного друкування (у робочі дні підприємства) та зберігання у книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, суд зазначає наступне.

Під час перевірки реєстратора розрахункових операцій Міні 500.02 МЕ фіскальний № 1004003263 встановлено, що протягом квітня - червня 2014 позивачем не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків 34 рази (у робочі дні). Так, відповідач брав до розрахунку тільки робочі дні у квітні - червні 2014 року, без урахування вихідних (субота, неділя) та святкових днів (травневі свята, Трійця) у вказаний період.

Вказаний реєстратор розрахункових операцій використовувався для надання виїзних послуг за адресою село Щасливе, вулиця Лисенка, 14, що належить на праві власності позивачу.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пунктом 4 статті 17 Закону України № 265/95-ВР визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Так, єдиним випадком недрукування чеків, є те, що підприємство не здійснює підприємницьку діяльність в конкретні дні (вихідні, святкові), що підтверджується відповідним наказом по підприємству, то в такі дні реєстратор розрахункових операцій не застосовуються, відповідні звітні чеки не друкуються. В робочі дні підприємства реєстратор розрахункових операцій повинен бути у ввімкненому стані і друкування фіскальних чеків є обов'язковим.

В позовній заяві позивач зазначає про те, що у вказані в Акті перевірки дні, підприємством не здійснювалася виїзна торгівля, а відповідно реєстратор розрахункових операцій Міні 500.02 МЕ фіскальний № 1004003263 не застосовувався, що визначено в наказі № 6 від 31.03.2014 «Про графік роботи РРО», який було надано позивачем до матеріалів справи.

Водночас, з Акта перевірки, який в даному випадку є носієм доказової бази, не вбачається, що такий наказ надавався під час проведення перевірки.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки підписаний бухгалтером Воробей Л.Ф. без зауважень до перевіряючих. В наданій розписці до Акта перевірки Воробей Л.Ф. зазначила, що у 2014 році режим підприємства, у тому числі каси підприємства, були всі робочі дні, крім святкових і вихідних.

Згідно з пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, зважаючи на те, що жодного доказу існування цього наказу на момент проведення перевірки, або не взяття такого наказу до уваги відповідачем позивачем до суду надано не було, то суд приходить до висновку щодо неврахування вказаного наказу як належного доказу по справі.

Будь-яких заперечень щодо розрахунків застосованої санкції позивачем не зазначено.

Отже, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2014 № 0001012100 відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів суду порушення своїх прав та інтересів з боку відповідача і жодним доказом не обґрунтував правомірність нероздрукування щоденно фіскальних чеків та знаходження коштів інших осіб у касі підприємства.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки є носієм доказової бази під час розгляду справ з приводу рішень податкових органів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, вказана норма не означає, що будь-яке рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Суд звертає увагу, що позивач жодним чином не довів неправомірність прийнятих рішень суб'єктом владних повноважень та не надав суду жодних доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 36366 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 727, 32 гривень, а в розумінні частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» це є менше 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 218 гривень.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанцій від 08.10.2014 № 21249106 та від 17.10.2014 № 21310555 позивач сумарно сплатив 182, 70 гривень, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1644, 30 гривень (1218 гривень * 1,5 розміри мінімальної заробітної плати - 182, 70 гривень сплаченого судового збору) підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана» (код ЄДРПОУ 13733129) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.