Рішення

від 09.07.2009 по справі 12/1033

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1033

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" липня 2009 р.Справа № 12/1033

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" с. Жовтневе Кам'янець-Подільського району    

до Кам'янець-Подільського учбово-виробничого підприємства Українське товариство сліпих м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 145353,59 грн.

                                                                                     Суддя                     Шпак В.О.

Представники сторін:

позивача - Костюкович Д.К. - за довіреністю від 09.06.2009р.

відповідача - Коробей Т.Д. - за дорученням від 01.06.2009р.

                          Бессараб М.П. –директор

Рішення приймається   09.07. 2009року, оскільки в засіданні оголошувалась перерва.             

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Світязь” с. Жовтневе Кам'янець-Подільського району звернулось з позовом до Кам'янець-Подільського учбово-виробничого підприємства Українське товариство сліпих м. Кам'янець-Подільський про  стягнення 145353,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.01.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі - продажу товарів №05/2006. Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язувався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар. Позивач зазначає, що свої обов'язки виконав належним чином. Відповідно до видаткових накладних та довіреностей  ТзОВ „Світязь” поставив Кам'янець-Подільському УВП УТОС товар на суму 266594,99 грн. Відповідач, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, повністю за отриману продукцію не розрахувався. Основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 126492,45 грн.

Позивач в позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 145353,59 грн. з яких: 126492,45 грн. - основний борг за договором купівлі продажу №05/2006 від 30.01.2006р., 16064,54 грн.- інфляційне збільшення заборгованості та 2796,60 грн. - 3% річних, що нараховані на основний борг.

Відповідач позовні вимоги визнає частково. У відзиві на позовну заяву зазначив, що за умовами укладеного між сторонами договору №05/2006 від 30.01.06 року, чинного до 31.12.08 року, зокрема згідно з п. 4.1, між сторонами були можливі поставки товару з наступною оплатою. Як видно, строк оплати договором не визначений. В такому випадку у відповідності до ст. 530 ч. 2 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати оплати боргу у будь-який час, а боржник зобов'язаний оплатити борг в семиденний термін з моменту пред'явлення вимоги. Жодної письмової вимоги стосовно оплати товару до пред'явлення цього позову від 28.04.09 року позивач нам не пред'являв, а тому не вправі застосовувати правові наслідки порушення зобов'язань, визначені ст. 625 ЦК України, оскільки ця норма відсилає можливість отримання інфляційних та річних до прострочення виконання грошового зобов'язання. Відсутність в договорі строку виконання грошового зобов'язання, відсутність письмової вимоги стосовно оплати товару до подання позову позбавляє позивача права стягнути з нас інфляційні та 3% річних взагалі. Тому, нарахування 16064,54 грн. інфляційних та 2796,60 грн. річних з 30.07.08 року є безпідставним.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

30 січня 2006 року між ТОВ „Світязь” (Продавець) та Кам'янець-Подільським учбово-виробничим підприємством Українське товариство сліпих(Покупець)  укладено договір купівлі-продажу товарів ЛЙФ5/2006.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар в кількості , асортименті і в строки у відповідності з погодженою сторонами специфікацією (листом –заявкою).

          Сторони погодили, що продається згідно цього Договору, на умовах „ФРАНКО-ЗАВОД протягом     10 (десяти)    днів    з моменту отримання замовлення і проплати грошей за нього. Датою постачання вважається дата отримання Товару згідно оформленню відповідного документу(п.п. 3.1,3.2,3.3 Договору).

В п.4.1 Договору передбачено, що відвантаження по факту проплати, при додатковій домовленості  можлива часткова проплата, або поставка з наступною проплатою.

Позивач на виконання зобов'язань по Договору поставив Відповідачу товару на суму 266594,99 грн.  (Копії видаткових накладних та довіреностей в матеріалах справи ).

Відповідач здійснив часткову оплату за отриманий товар.

На час прийняття рішення по справі за відповідачем рахується борг в сумі 126 492грн.45коп.

Вказане поряд з іншим підтверджується  Актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ „Світязь” та Кам'янець-Подільським УВП УТОС станом на 26.03.2009.

Претензію позивача від 15 травня 2009року відповідач залишив без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов до наступних висновків.  

Згідно ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГКУ).

У відповідності із ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач визначив, предметом позовних вимог заборгованість за поставлений товар   відповідно до договору №05/2006  від 30.01.2006р.

Таким чином, з врахуванням проплат відповідача, на  час розгляду справи борг відповідача  становить 126 492грн.45коп., який підлягає стягненню.

Крім того, позивач з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу за період 30.07.2008року по 24.04.2009року 16 064грн.54коп. інфляції та 2 796грн. 60коп. 3 % річних.

Стосовно стягнення інфляції та річних суд виходить з наступного.

Зі змісту договору №05/2006 вбачається, що по своїй правовій природі він є договором поставки.

Про це свідчать його ознаки, а саме:

          - предметом договору поставки може бути лише такий товар, який призначений для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим таким використанням. Зокрема, це продукція, яка використовується у виробничому процесі (обладнання, сировина, ма теріали тощо), або товари для продажу їх на ринку чи для промислової пере робки;

          - на відміну від договору купівлі-продажу, істотною умовою для договору поставки є строк (або строки поставок окремих партій товарів). Внаслідок цьо го момент укладення договору та момент його виконання фактично ніколи не збігаються;

          - постачальником може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення визначено й у статті 712 ЦК України.

В частині третій вказаної статті зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання.

Отже, для поставки характерні тривалі відносини та виконання договору частинами.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, обґрунтовуючи час виникнення  права на позов, обґрунтовує посиланням на обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів (ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України ), тобто час підписання видаткової накладної.

Однак, вказане положення може застосовуватись лише до договору купівлі-продажу, в даному випадку сторонами укладено договір поставки.

Сторони в договорі обумовили строк проведення оплати у вигляді предоплати, або за домовленістю сторін оплати після отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що додаткових домовленостей між сторонами стосовно дати проведення розрахунку між сторонами не виникло.

Позивач відвантажив продукцію відповідачу без попередньої оплати. Таким чином, строк оплати відповідачем у даному випадку сторони не узгодили.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач направив відповідачу претензію (вимогу) 15 травня 2009року, а нарахування (інфляцію та річні) здійснив за період 30.07.2008року по 24.04.2009року, тобто за період в який у нього ще не виникло право на позов.

З огляду на викладене, в стягненні 16 064грн.54коп. інфляції та 2 796грн. 60коп. 3 % річних необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  відповідно до ст.49 ГПК України покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" с. Жовтневе Кам'янець-Подільського району до Кам'янець-Подільського учбово-виробничого підприємства Українське товариство сліпих м. Кам'янець-Подільський про стягнення 145353,59 грн. задоволити частково.

Стягнути з Кам'янець-Подільського учбово-виробничого підприємства Українське товариство сліпих м. Кам'янець-Подільський, вул. Драй-Хмари, 48 (код 05395782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Світязь” с.Жовтненве Кам'янець-Подільського району, вул. Матросова, 1-а (код 14165839) -  126 492грн. 45коп. (сто двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто дві гривні 45коп.) заборгованості, 1264грн. 92коп. (одна тисяча двісті шістдесят чотири гривні 92коп.) державного мита, 271грн. 87коп. (двісті сімдесят одна гривня 87коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В частині стягнення 16064грн. 54коп. інфляційних, 2796грн. 60коп. 3% річних у позові відмовити.

                              Суддя                                                                      В.О. Шпак

Віддруковано 3 примірника:

1 –до матеріалів справи;

2 –позивачу;

3- відповідачу;