Рішення

від 21.07.2009 по справі 5/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  5/29

21.07.09

За позовомДо

ПроТовариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Трейд»1. Державного підприємства «Ресурспостач» 2. Державного комітету України з державного матеріального резервустягнення 291 022 052, 91 грн.

                                                                                               Суддя Іванова Л.Б.

Представники:

Від позивачапредст. Галич О.М., дов. № б/н від 22.07.2008р.

Від відповідача-1 предст. Танцюра М.В., дов. № 146 від 27.01.2009р.

Від відповідача-2 предст. Кириленко С.М., дов. № 1148/0/4-09 від 17.03.09.

Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5/29 прийнято 21.07.2009 року після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.07.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Трейд»до Державного підприємства «Ресурспостач»про стягнення 291 022 052, 91 грн. заборгованості за договорами поставки м'яса № 121 від 03.07.2008р., № 122 від 03.07.2008р., № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та № 186 від 06.08.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2009 року порушено провадження у справі № 5/29 та призначено розгляд справи на 14.07.2009 року о 10:50.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про залучення до участі у справі Державного комітету України з державного матеріального резерву в якості відповідача-2 та просив стягнути солідарно з Державного підприємства «Ресурспостач»та Державного комітету України з державного матеріального резерву на користь позивача заборгованість в сумі 291 022 052, 91 грн.

Заява позивача про залучення до участі у справі Державного комітету України з державного матеріального резерву мотивована тим, що договори поставки, за якими у відповідача виникла заборгованість (що є предметом розгляду у даній справі), були укладені відповідачем на виконання договору № 44юр-2008  від 07.04.2008р., що був укладений між Державним підприємством «Ресурспостач»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву.

Відповідно до умов договору № 44юр-2008  від 07.04.2008 року відповідач взяв на себе зобов'язання за дорученням Державного комітету України з державного матеріального резерву вчинити від свого імені, але за рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву правочини, направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 року на підставі ст. 24 ГПК України господарський суд залучив Державний комітет України з державного матеріального резерву до участі у справі в якості відповідача (відповідача-2).

В судовому засіданні 14.07.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Представник відповідача-1 проти позову заперечує, посилаючись у відзиві на те, що невиконання ним зобов'язань перед позивачем виникло внаслідок обставин, що не залежали від його волі, а саме: Державний комітет України з державного матеріального резерву, як комітент за договором комісії, не перерахував кошти на сплату вартості м'яса за договорами, укладеними з позивачем.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що Державний комітет України з державного матеріального резерву не є стороною договорів, укладених між позивачем та ДП «Ресурспостач».

В судовому засіданні 14.07.2009 року згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.07.2009 року для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи та надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарський суд,  –

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 року між Державним підприємством «Ресурспостач»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву укладено договір № 44юр-2008.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання за дорученням відповідача-2 вчинити від свого імені, але за рахунок останнього правочини направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження.

На виконання умов договору № 44юр-2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАН-ТРЕЙД»та Державним підприємством «Ресурспостач»на Аграрній біржі були укладені договори поставки м'яса № 121 від 03.07.2008р., № 122 від 03.07.2008р., № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та № 186 від 06.08.2008р.

Відповідно до умов договору № 121 від 03.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Згідно п. 2.1. поставка товару здійснюється на умовах EXW –склад постачальника («Incoterms»в редакції 2000р.).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11, 50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

Загальна сума за договором складає 92 000 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.2. договору № 121).

У відповідності до специфікації до даного договору від 03.07.2008 року  позивач зобов'язався поставити 8 000 тонн м'яса загальною вартістю 92 000 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11, 50 грн.).

На виконання свого зобов'язання за договором позивач поставив відповідачу 4 000 тонн товару за ціною 11, 50 грн. за 1 кг загальною вартістю  46 000 000, 00 грн., який був прийнятий відповідачем.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. до договору № 121 від 03.07.2008 року позивач зобов'язався поставити залишок 4 000 тонн товару за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 68 000 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

За твердженням позивача, що не спростовані відповідачем та підтверджені наявними у справі доказами, позивач поставив відповідачу товар за договором № 121 на загальну суму 113 091 010, 00 грн.

Відповідач за даним договором розрахувався частково, перерахувавши на рахунок Позивача 78 000 000, 00 грн., тобто повністю розрахувавшись за першу поставку Товару на суму 46 000 000,00 грн. та частково виконавши зобов'язання в частині оплати решти поставок.

Тому на сьогоднішній день заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 121 від 03.07.2008 р. становить 35 091 010, 00 грн. (113 091 010, 00 - 78 000 000, 00).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і  60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000054 від 12 грудня 2008 р. на суму 27 200 000, 00 грн. з ПДВ., однак, відповідач не перерахував грошові кошти на рахунок позивача, чим порушив умови  договору та норми чинного законодавства.

Таким чином, заборгованість Відповідача за договором № 121 від 03.07.2008 року складає 35 091 010, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов договору № 122 від 03.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11, 50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 03.07.2008 року  позивач зобов'язався поставити 8 000 тонн м'яса загальною вартістю 92 000 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11, 50 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 8 000 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 20, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 160 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і  60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008 року позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000051 від 12 грудня 2008 р. на суму 64 000 000,00 грн. з ПДВ, що становить 40% загальної вартості Товару за договором № 122 від 03.07.2008 р. і є сумою передоплати відповідно до п. 3.3 договору № 122 від 03.07.2008 р.

Відповідач за даним зобов'язанням розрахувався лише частково, перерахувавши на рахунок Позивача суму в розмірі 55 340 000, 00 грн., чим порушив умови договору та  норми  чинного законодавства.

Таким чином, на даний час заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 122 від 03.07.2008 складає 8 660 000, 00 з ПДВ (64 000 000, 00 грн. - 55 340 000, 00 грн.).

Відповідно до умов договору № 166 від 29.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11, 90 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 29.07.2008 року  позивач зобов'язався поставити 4 500 тонн м'яса загальною вартістю 53 550 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11, 90 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 4 500 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 76 500 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і  60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008р. позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 12 грудня 2008 р. на суму 30 600 000, 00 грн. з ПДВ (76 500 000,00 грн. х 40% ), однак, відповідач не перерахував грошові кошти на рахунок позивача, чим порушив умови  договору та  норми  чинного законодавства.

Таким чином заборгованість відповідача за договором № 166 від 29.07.2008 складає 30 600 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов договору № 167 від 29.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11, 90 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 29.07.2008 року  позивач зобов'язався поставити 5 000 тонн м'яса загальною вартістю 59 500 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11, 90 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 5 000 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 85 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і  60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008р. позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000052 від 12 грудня 2008 р. на суму 34 000 000, 00 грн. з ПДВ., однак, відповідач не перерахував грошові кошти на рахунок позивача, чим порушив умови  договору та  норми  чинного законодавства.

Таким чином заборгованість Відповідача за договором № 167 від 29.07.2008 складає 34 000 000,00 грн. з ПДВ (85 000 000, 00 грн. х 40% ).

Відповідно до умов договору № 186 від 06.08.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей –окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 12, 50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 20 000 тонн товару (м'ясо курей - окорока) за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 340 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і  60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008р. Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 12 грудня 2008 р. на суму 136 000 000, 00 грн. з ПДВ, однак, відповідач не перерахував грошові кошти на рахунок позивача, чим порушив умови  договору та  норми  чинного законодавства.

Таким чином, заборгованість Відповідача за договором № 186 від 29.07.2008 складає 136 000 000,00 грн. (340 000 000,00 грн. х 40%).

За  таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача за договорами № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 складає –244 351 010, 00 грн. (35 091 010, 00 + 8 660 000, 00 грн. + 30 600 000, 00 + 34 000 000, 00 грн. + 136 000 000, 00 грн.).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок покупця оплатити товар закріплений у нормах ст. 692 ЦК України, зокрема, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладені правові норми, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача-1 (покупця за договорами) підлягають задоволенню, а вимоги, заявлені до відповідача-2 визнаються судом необґрунтованими, оскільки третя особа, в даному випадку - Державний комітет України з державного матеріального резерву не може відповідати за зобов'язаннями сторони договору.

Проведений аналіз договорів № 121 від 03.07.2008р., № 122 від 03.07.2008р., № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та № 186 від 06.08.2008р. дає підстави стверджувати, що зобов'язання щодо проведення оплати взяло на себе саме Державне підприємство "Ресурспостач" (покупець), а не Державний комітет України з державного матеріального резерву України.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Позивач не надав належних доказів того, що Державний комітет України з державного матеріального резерву України є зобов'язаною стороною за даними договорами.

Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення боргу з відповідачів, господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне:

Статтею 1190 Цивільно кодексу України, на яку посилається позивач при обґрунтуванні необхідності солідарного стягнення боргу з відповідачів, передбачено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Господарський суд вважає, що вищезазначена стаття не підлягає застосуванню при прийнятті рішення у даному спорі, оскільки дана стаття, як і в цілому глава 82 ЦК України, присвячена зобов'язанням, що виникають не з договорів, а із заподіянням шкоди неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення грошової суми –заборгованості за договорами поставки (тобто, договірні зобов'язання), що не є шкодою в розумінні глави 82 ЦК України, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу з відповідачів солідарно не підлягає задоволенню.

Господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача-1 на те, що невиконання ним зобов'язань перед позивачем виникло внаслідок обставин, що не залежали від його волі, а саме: Державний комітет України з державного матеріального резерву, як комітент за договором комісії, не перерахував кошти на сплату вартості м'яса за договорами, укладеними з позивачем, виходячи з наступного:

Предметом спору у даній справі є невиконання стороною договорів           № 121 від 03.07.2008р., № 122 від 03.07.2008р., № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та № 186 від 06.08.2008р. умов цих договорів щодо оплати вартості товару (м'ясо курей –окорока).

Стороною договорів № 121 від 03.07.2008р., № 122 від 03.07.2008р.,           № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та № 186 від 06.08.2008р., яка відповідно до п. 1.1. кожного з договорів взяла на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, є саме ДП «Ресурспостач», а отже, у господарського суду відсутні підстави для стягнення заборгованості з іншої особи, яка не є стороною спірних договорів.

Крім того, невиконання Державним комітет України з державного матеріального резерву своїх зобов'язань за договором комісії № 44юр-2008 від 07.04.2008р., а саме: неперерахуванням комітентом коштів на сплату вартості товару, не є предметом розгляду та дослідження у даній справі та може бути предметом окремого позову.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Трейд»про стягнення заборгованості з відповідача-1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів  пені у розмірі 0, 1  % простроченої суми та штраф у розмірі 7 %  від зазначеної суми, що загалом складає 46 671 042, 91 грн.

Однак, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Пунктом 1 ст. 230 ГК України зазначено обов'язок виплати пені у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 547 передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (неустойку) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторони не передбачили умовами договорів № 121 від 03.07.2008р.,   № 122 від 03.07.2008р., № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та  № 186 від 06.08.2008р. сплату неустойки у випадку прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару, в зв'язку з чим, суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення штрафу та пені слід відмовити.

Враховуючи, що відповідач-1 не виконав своїх зобов'язань щодо оплати визначених у договорах № 121 від 03.07.2008р., № 122 від 03.07.2008р., № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та № 186 від 06.08.2008р. грошових сум, Господарський суд міста Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Трейд»до ДП «Ресурспостач»про стягнення основного боргу підлягають задоволенню, а в позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Трейд»до відповідача-2 та в частині стягнення пені і штрафу слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.  Позов до Державного підприємства «Ресурспостач»задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. П.Пестеля, 4; код 34002592)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алан-Трейд»(01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1; код ЄДРПОУ 35745488) 244 351 010, 00 (двісті сорок чотири мільйони триста п'ятдесят одна тисяча десять) грн. боргу, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині в позові до Державного підприємства «Ресурспостач» відмовити.

4.  В позові до Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовити.

Суддя                                                                                                                   Л.Б.Іванова