Рішення

від 02.12.2014 по справі 904/8338/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.12.14р. Справа № 904/8338/14 За позовом Приватного підприємства "Агромакс ТК", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс", Дніпропетровська обл., Криничанський район, с. Адамівка

про стягнення 3 561,76 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Стасенко Н.В., представник за довіреністю № б/н від 13.11.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 24.10.14р. порушено провадження у справі №904/8338/14 за позовом Приватного підприємства "Агромакс ТК" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс" (далі-відповідач) про стягнення 3 561,76 грн. Розгляд справи призначено на 02.12.14р.

02.12.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.61).

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.12.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.11р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 220411СО про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1. позивач зобов'язується, за дорученням відповідача, надати послуги з ремонту та технічного обслуговування сільськогосподарської техніки відповідача (далі - послуги), а відповідач зобов'язується сплатити виконавцю вказані послуги у порядку та на умовах, узгоджених у цьому договорі.

Як зазначено у п. 1.2. Договору, ціна на послуги узгоджується сторонами та підтверджується Актом приймання-передачі робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 2.5. Договору, в підтвердження факту виконання позивачем послуг за цим договором сторонами підписується акт здачі-приймання робіт (надання послуг) та видається видаткова накладна на запасні частини, на підставі цього позивачем виставляються рахунки на оплату.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орієнтована сума на момент підписання Договору, складає 300 000,00 грн., в тому числі ПДП 20 % на суму 50 000,00 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата за цим договором здійснюється відповідачем в безготівковій формі на рахунок позивача у наступному порядку:

п. 4.1.1. - оплата проводиться відповідачем на основі рахунку позивача на протязі 20 календарних днів з моменту підписання Акта здачі-приймання робіт (надання послуг).

У п. 5.1. Договору зазначено про те, що позивач здає, а відповідач приймає виконані роботи на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг).

Відповідно до п. 6.4. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, узгоджених сторонами у п. 4.1. Договору, відповідач сплачує позивачу:

- штраф у розмірі 1,5% від вартості неоплачених відповідачем послуг;

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих позивачем послуг за кожний день затримки оплати.

Згідно з п. 9.1. Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.11р. Якщо на протязі одного місяця до закінчення терміну дії договору ні одна із сторін не заявила у письмовій формі другій стороні про припинення дії договору, дія цього договору продовжується на новий строк (1рік) .

28.02.12р. між сторонами укладена Додаткова угода до вищезазначеного Договору, відповідно до якої сторони продовжили дію договору до 31.12.12р.

24.01.13р. між сторонами була укладена Додаткова угода до Договору, відповідно до якої були змінені реквізити сторін.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору позивач надав відповідачеві послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг):

- № 65 від 31 липня 2013 року на суму 2 100,00 грн. (а.с.15);

- № 67 від 03 серпня 2013 року на суму 2 225,00 грн. (а.с.17),

- № 69 від 05 серпня 2013 року на суму 1 995,00 грн. (а.с.19),

- № 70 від 08 серпня 2013 року на суму 1 515,01 грн. (а.с.21),

- № 81 від 24 серпня 2013 року на суму 2 080,02 грн. (а.с. 23),

- № 82 від 27 серпня 2013 року на суму 1 350,01 грн. (а.с. 25),

Відповідачу, відповідно до п.2.5. Договору, було надано рахунки на оплату:

- № 681 від 31.07.2013р. на суму 2 100,00 грн. (а.с. 16);

- № 686 від 03.08.2013р. на суму 2 225,00 грн. (а.с. 18);

- № 688 від 05.08.2013р. на суму 1 995,00 грн. (а.с.20);

- № 693 від 08.08.2013р. на суму 1 515,01 грн. (а.с. 22);

- № 738 від 24.08.2013р. на суму 2 080,02 грн. (а.с.24);

- № 739 від 27.08.2013р. на суму 1 350,01 грн. (а.с. 26);

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, а саме у розмірі 7835,01 грн., що підтверджує виписка по рахунку з банку (а.с.27). Таким чином, позивач зазначає, що у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, з урахуванням надмірно перерахованих сум, у розмірі 3 201,93 грн.

Позивач звертає увагу суду, що з метою досудового врегулювання спору позивачем 30.10.13р. було направлено на адресу відповідача претензію №1 від 25.10.13р. з відповідним розрахунком до неї, згідно якої позивач просив відповідача погасити існуючу заборгованість перед позивачем за Договором (а.с.32-39, 41). Вищезазначену претензію відповідач отримав 01.11.13р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40).

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору позивачем відповідно до п.6.4. Договору були нараховані штраф у розмірі 48,03 грн. та пеня у розмірі 206,32 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 105,48 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 3 201,93 грн., штраф у розмірі 48,03 грн., пеню у розмірі 206,32 грн., 3% річних у розмірі 105,48 грн., всього 3 561,76 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу може відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу. Крім того, зазначене підтверджується підписаним без будь-яких зауважень актом звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 3 201,93 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 6.4. Договору, у разі порушення відповідачем строків оплати, узгоджених сторонами у п. 4.1. Договору, відповідач сплачує позивачу:

- штраф у розмірі 1,5% від вартості неоплачених відповідачем послуг;

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих позивачем послуг за кожний день затримки оплати.

Так, відповідно до п. 6.4. Договору позивачем були нараховані штраф у розмірі 48,03 грн. та пеня у розмірі 206,32 грн., розрахунок яких господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 105,48грн., розрахунок яких також господарським судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Унірем-Агро Плюс" (52334, Дніпропетровська область, Криничанський район, село Адамівка, вул. Колхозна, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 36442105, п/р 2600930593001 в ПАТ "Банк Кредит Дніпро" м. Дніпропетровськ, МФО 305749, ІПН 364421004645, Свідоцтво платника ПДВ № 200056376) на користь Приватного підприємства "Агромакс ТК" (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 37237113, п/р 26008337858 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, ІПН 372371104037, Свідоцтво платника ПДВ № 200104358) заборгованість за надані послуги у розмірі 3 201,93 грн. (три тисячі двісті одну грн. 93 коп.), штраф у розмірі 48,03 грн. (сорок вісім грн. 03 коп.), пеню у розмірі 206,32 грн. (двісті шість грн. 32 коп.), 3% річних у розмірі 105,48 грн. (сто п'ять грн. 48 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.12.14р.

Суддя Н.Е. Петренко