Ухвала

від 17.11.2014 по справі 826/3806/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2014 року м. Київ К/800/62620/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року

у справі № 826/3806/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби,

Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби Пісьмак Юлії Анатоліївни

про визнання незаконними дій, визнання відсутності компетенції,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, Пісьмак Юлії Анатоліївни - Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про встановлення відсутності компетенції (повноваження) Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, головного державного податкового ревізора-інспектора відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - Пісьмак Юлії Анатоліївни робити висновки про нікчемність правочинів вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрила Колор» за період жовтень 2011 року; визнати, що висновки Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби Пісьмак Юлії Анатоліївни про нікчемність правочинів вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» у взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрила Колор» за період жовтень 2011 року зроблені з перевищенням компетенції (повноважень) органів Державної податкової служби; визнати дії посадової особи Пісьмак Юлії Анатоліївни - Головного державного податкового ревізора-інспектора відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, які виразилися у внесенні висновків про нікчемність правочинів до акту № 75/22-9/35057857 «Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрила Колор» за жовтень 2011 року», складеного 29.01.2013 посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби та про порушення платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» податкового законодавства незаконними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 року у справі № 826/3806/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року, позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.01.2013 року № 211 з посиланням на пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрила Колор» за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт від 29.01.2013 року № 75/22-9/35057857, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого за жовтень 2011 року завищено суму зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 1 066, 00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2 197, 00 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на 64 693, 00 грн.

Підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, щодо нікчемності правочину між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрила Колор».

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що податковий орган діяв в межах повноважень, передбачених законодавством.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка згідно із п 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.4 ст. 86 цього Кодексу акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях (п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України).

Згідно положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпром ЛТД» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 року у справі № 826/3806/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук