Постанова

від 18.11.2014 по справі 808/5818/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року о/об 12 год.45 хв.Справа № 808/5818/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

представника позивача - Верещага Т.В. (довіреність ВТР №312149 від 25.12.13)

представника відповідача - Крючек К.В. (довіреність №16/28-04-10-017 від 26.06.14)

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі позивач або ВАТ «Запоріжсталь») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі відповідач або СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000394620 від 01 серпня 2014 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000474620 від 04 вересня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000394620 від 01 серпня 2014 року та № 0000474620 від 04 вересня 2014 року, які прийняті на підставі висновків Актів перевірок №232/28-04-46-20/00191230 від 18 липня 2014 року та № 267/28-04-46-20/00191230 від 19 серпня 2014 року відповідно. Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган неправильно застосував норми чинного податкового законодавства України, а висновки, наведені в Актах перевірки №232/28-04-46-20/00191230 від 18 липня 2014 року та № 267/28-04-46-20/00191230 від 19 серпня 2014 року, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення - є хибними та безпідставними.

Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у запереченнях, відповідно до яких зазначив, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», за результатами якої складено Акт перевірки №232/28-04-46-20/00191230 від 18 липня 2014 року, на підставі якого податковим органом 01 серпня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000394620. В подальшому фахівцями СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі Міжрегіонального ГУ Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», за результатами якої складено Акт перевірки № 267/28-04-46-20/00191230 від 19 серпня 2014 року, на підставі якого податковим органом 04 вересня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000474620. Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за квітень 2014 року на суму 173 360 грн., а саме підприємством до складу податкового кредиту квітня 2014 року було включено податкові накладні за березень 2014 року, квітень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентами, якими не задекларовано та не сплачено до бюджету суми ПДВ: ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі». На думку відповідача, ВАТ «Запоріжсталь» не мало підстав до включення виписаних податкових накладних зазначених контрагентів до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів в зв'язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до копії Свідоцтва Серія А00 №195974 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» зареєстроване як юридична особа за адресою: 69008, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код 00191230.

Відповідно до Свідоцтва №11045559 НБ №165006 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» з 07 жовтня 2002 року зареєстроване, як платник податку на додану вартість.

Фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів з 01 липня 2014 року по 17 липня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 151 467 082 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року у сумі 138 132 557 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх.№9028542935 від 19 травня 2014 року).

За результатами перевірки відповідачем 18 липня 2014 року складено Акт №232/28-04-46-20/00191230 (далі - Акт перевірки №232/28-04-46-20/00191230).

У Висновках Акту перевірки №232/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за квітень 2014 року на загальну суму ПДВ - 173360 грн.

Відповідно до Акту перевірки №232/28-04-46-20/00191230, станом на 17 липня 2014 року серед постачальників ВАТ «Запоріжсталь» виявлено платники, якими надано ризиковий кредит на загальну суму ПДВ 173 360 грн., а саме: ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» на загальну суму ПДВ 95 442 грн.; ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», на загальну суму ПДВ 6 050 грн.; ПП «ЕФАРМОН» на загальну суму ПДВ 66 258 грн.; ДП «Санаторій «Ай-Петрі» на загальну суму ПДВ 5 610 грн. Також у акті перевірки №232/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 16, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.17 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, підприємством ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму податкового кредиту та від'ємного значення за квітень 2014 року на суму 173 360 грн., а саме підприємством до складу податкового кредиту квітня 2014 року було включено податкові накладні за березень 2014 року, квітень 2014 року по взаємовідносинам з контрагентами якими не задекларовано та не сплачено до бюджету суми ПДВ, а саме підприємствами ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі». У Акті перевірки №232/28-04-46-20/00191230 вказано, що вказані контрагенти перебували на обліку ДПІ на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У Акті перевірки №232/28-04-46-20/00191230 зазначено, що ВАТ «Запоріжсталь» не мало підстав для до включення виписаних податкових накладних зазначених контрагентів до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів у зв'язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №232/28-04-46-20/00191230 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» направило на адресу відповідача заперечення (вих.№11/2057700/ТВ/ від 24 липня 2014 року) на такий акт.

31 липня 2014 року на адресу ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» надійшла відповідь №4191/10/28-04-46-20/4 від 29 липня 2014 року на заперечення, якою заперечення ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» залишено без задоволення.

01 серпня 2014 року податковим органом на підставі Акту перевірки №232/28-04-46-20/00191230 від 18 липня 2014 року стосовно Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» винесено податкове повідомлення рішення №0000394620, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2014 року на 173 360,00 грн.

Також, судом встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів з 06 серпня 2014 року по 19 серпня 2014 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Відкритим акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, у сумі 171374429 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2014 року у сумі 151467082 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх.№9035162424 від 19 червня 2014 року) та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх.№9043389620 від 28 липня 2014 року).

За результатами перевірки відповідачем 19 серпня 2014 року складено Акт №267/28-04-46-20/00191230 (далі - Акт перевірки №267/28-04-46-20/00191230).

У висновках Акту перевірки №267/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 ст.198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року на загальну суму ПДВ - 173 360 грн.

У Акті перевірки №267/28-04-46-20/00191230 зазначено, що вказане порушення виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі».

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №267/28-04-46-20/00191230, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» направило на адресу відповідача заперечення (вих.№11/2065975/ТВ від 21 серпня 2014 року).

03 вересня 2014 року на адресу ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» надійшла відповідь №4737/10/28-04-46-20/3 від 01 вересня 2014 року на заперечення, якою заперечення ВАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» залишено без задоволення.

04 вересня 2014 року податковим органом на підставі Акту перевірки №267/28-04-46-20/00191230 від 19 серпня 2014 року стосовно Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» винесено податкове повідомлення рішення №0000474620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2014 року у розмірі 173 360,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 86 680,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» звернулося до суду з вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000394620 від 01 серпня 2014 року та № 0000474620 від 04 вересня 2014 року.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

1. Як встановлено матеріалами справи, позивач мав правовідносини з ПП «ЕФАРМОН» (код ЄДРПОУ 20661583), оформлені Договором №20/2013/2020 від 31 жовтня 2013 року (том справи 2), за умовами якого ПП «ЕФАРМОН» (постачальник) зобов'язується передати, а ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) прийняти та оплатити алюміній вторинний марки АВ-87 (Zn+Fe не більше 5%, в т.ч. Zn не більше 3,3%) (далі - ресурси) на умовах, обумовлених цим договором. У цьому договорі зазначено, що кількість, номенклатура матеріалів зазначені в Специфікаціях до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Позивачем також надані відповідні специфікації до Договору №20/2013/2020 від 31 жовтня 2013 року:

- специфікація №1 від 01 листопада 2013 року;

- специфікація №2 від 11 листопада 2013 року;

- специфікація №3 від 01 грудня 2013 року;

- специфікація №3/1 від 01 грудня 2013 року;

- специфікація №4 від 07 березня 2014 року;

- специфікація №5 від 02 квітня 2014 року.

На підтвердження виконання поставок позивачем до суду надано:

- податкову накладну №16 від 17 квітня 2014 року;

- рахунок-фактуру №СФ-0000032 від 17 квітня 2014 року;

- видаткову накладні №РН-Щ00033 від 17 квітня 2014 року;

- товарно-транспортну накладну №15/04-1 від 15 квітня 2014 року;

- сертифікат якості СК 25/04-14;

- Журнал-ордер №6/00 по кредиту б/рахунку 63100/0000 розрахунки з вітчизняними виробниками за матеріали Завод за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року (Ж/О відомість).

2. Що стосується операцій ВАТ «Запоріжсталь» з ДП «Санаторій «Ай-Петрі» слід зазначити наступне.

20 лютого 2014 року між ДП «Санаторій «Ай-Петрі» (код ЄДРПОУ 02650587) (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу путівок на санаторне-курортне лікування №31/2014/490 з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) (том справи 2). На умовах цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити путівки в заклад санаторно-курортного лікування на 2014 рік у кількості, ціні відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем також надано специфікацію до Договору №31/2014/490 від 20 лютого 2014 року та протокол розбіжностей від 20 лютого 2014 року.

На підтвердження господарських операцій між ВАТ «Запоріжсталь» з ДП «Санаторій «Ай-Петрі» позивачем до суду надано:

- податкову накладну №8 від 03 квітня 2014 року;

- рахунок №15 від 13 березня 2014 року;

- прибутковий касовий ордер Серія №141;

- накладну №101 від 24 лютого 2014 року.

3. Що стосується операцій ВАТ «Запоріжсталь» з ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» судом з'ясовано наступне.

01 листопада 2013 року між ТОВ «Білогірське кар'єроуправління» (код ЄДРПОУ 03379655) (постачальник) було укладено Договір №20/2013/1932 з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) (том справи 2). Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити вапняк для флюсування (далі - ресурси) на умовах, передбачених договором.

У цьому договорі зазначено, що кількість, номенклатура ресурсів зазначені в Специфікаціях до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Позивачем також надані відповідні специфікації до Договору №20/2013/1932 від 01 листопада 2013 року:

- специфікація №1 від 01 листопада 2013 року;

- специфікація №2 від 21 листопада 2013 року;

- специфікація №3 від 19 грудня 2013 року;

- специфікація №4 від 23 січня 2014 року;

- специфікація №5 від 27 лютого 2014 року;

- специфікація №6 від 25 березня 2014 року.

На підтвердження виконання поставок позивачем до суду надано:

- податкові накладні: №12 від 04 квітня 2014 року; №11 від 04 квітня 2014 року; №2 від 01 квітня 2014 року; №3 від 01 квітня 2014 року; №37 від 16 квітня 2014 року; №38 від 16 квітня 2014 року.

- рахунки на оплату: №236 від 04 квітня 2014 року; №235 від 04 квітня 2014 року; №233 від 01 квітня 2014 року; №234 від 01 квітня 2014 року; №254 від 16 квітня 2014 року; №253 від 16 квітня 2014 року;

- накладні: №495 від 11 квітня 2014 року; №550 від квітня 2014 року; №490 від 11 квітня 2014 року; №79 від 03 квітня 2014 року; №80 від 03 квітня 2014 року; №150 від 04 квітня 2014 року; №810 від 18 квітня 2014 року; №811 від квітня 2014 року;

- залізничні накладні (том справи 2);

- паспорти: №04 від 01 квітня 2014 року; №03 від 01 квітня 2014 року; №02 від 01 квітня 2014 року; №01 від 01 квітня 2014 року; №08 від 16 квітня 2014 року; №09 від 16 квітня 2014 року; №10 від 16 квітня 2014 року; №11 від 16 квітня 2014 року; №12 від 16 квітня 2014 року; №05 від 04 квітня 2014 року; №06 від 04 квітня 2014 року; №07 від 04 квітня 2014 року;

- Журнал-ордер №6/00 по кредиту б/рахунку 63100/0000 розрахунки з вітчизняними виробниками за матеріали Завод за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року (Ж/О відомість).

4. Що стосується операцій ВАТ «Запоріжсталь» з ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» суд встановив наступне.

01 березня 2014 року між ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» (код ЄДРПОУ 02650860) (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу путівок на санаторне-курортне лікування №20/2014/497 з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець) (том справи 2). На умовах цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити путівки в заклад санаторно-курортного лікування на 2014 рік у кількості, ціні відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Позивачем також надано специфікацію до Договору №20/2014/497 від 01 березня 2014 року.

На підтвердження господарських операцій між ВАТ «Запоріжсталь» з ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця» позивачем до суду надано:

- податкові накладні: №5 від 06 березня 2014 року; №8 від 03 квітня 2014 року;

- накладні: №СН-0000061 від 20 лютого 2014 року; СН-0000112 від 12 березня 2014 року;

- прибуткові касові ордери: Серія №111; Серія №131.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок №232/28-04-46-20/00191230 від 18 липня 2014 року та № 267/28-04-46-20/00191230 від 19 серпня 2014 року, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000394620 від 01 серпня 2014 року та № 0000474620 від 04 вересня 2014 року відповідно, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень виходячи з наступного.

1. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року№ 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.15 та пунктом 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару/послуг у контрагентів.

2. Підпунктом 14.1.181, підпунктом. 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Господарські правовідносини з ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Отже на підставі вищезазначеного, ВАТ «Запоріжсталь» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від таких постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі» в акті перевірки відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4. статті 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

До того ж, Податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Податковим кодексом України не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Щодо твердження відповідача, що контрагенти позивача ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі» перебували на обліку ДПІ на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та ВАТ «Запоріжсталь» не мало підстав для до включення виписаних податкових накладних зазначених контрагентів до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів у зв'язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як видно з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі»: податкові накладні, видаткові накладні, залізничні накладні, накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові касові ордери, рахунки на оплату, та інші.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивач не мав підстав для до включення виписаних податкових накладних зазначених контрагентів до реєстру отриманих податкових накладних, а суму ПДВ - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів у зв'язку з тим, що було обізнано в тому, що зазначені підприємства не задекларували та не сплатили до бюджету належні суми ПДВ. При цьому відповідач у запереченнях на адміністративний позов посилається на норми Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року №1636-VII.

Проте, суд ставиться критично до таких тверджень, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентам відбулися в березні-квітні 2014 року, тобто в той час, коли Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12 серпня 2014 року №1636-VII взагалі не існувало, а тому норми цього Закону не можуть розповсюджуватись на спірні господарські операції по даній справі.

За приписами статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, з огляду на викладене, вищевказані твердження відповідача та його правове обґрунтування суперечать статті 58 Конституції України та не приймаються судом до уваги.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству, а податкове повідомлення-рішення № 0000394620 від 01 серпня 2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2014 року на 173 360,00 грн., прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, є протиправним, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача №0000474620 від 04 вересня 2014 року суд зазначає наступне.

У Висновках Акту перевірки №267/28-04-46-20/00191230 зазначено, що на порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.6 ст.198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, розділу І «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 25 листопада 2013 року №708, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 грудня 2013 року за №2118/24650, ВАТ «Запоріжсталь» завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2014 року на загальну суму ПДВ - 173 360 грн.

У Акті перевірки №267/28-04-46-20/00191230 зазначено, що вказане порушення виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період квітень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ «Білогірське кар'єроуправління», ПП «ЕФАРМОН», ДП «Клінічний санаторій «Місхор» ЗАТ «Укрпрофздоровниця», ДП «Санаторій «Ай-Петрі».

Тобто, у Акті перевірки №267/28-04-46-20/00191230 від 19 серпня 2014 року відповідач враховував результати попередньої перевірки підприємства позивача, а саме Акт перевірки №232/28-04-46-20/00191230 від 18 липня 2014 року, за результатами якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000394620 від 01 серпня 2014 року.

Отже, є очевидним, що висновки перевірки, викладені в Акті перевірки №267/28-04-46-20/00191230 ґрунтуються фактично на висновках попередньої перевірки, під час якої було встановлено відповідне порушення - №232/28-04-46-20/00191230, які послугували підставою для прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення №0000474620 від 04 вересня 2014 року.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом встановлено неправомірність висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки №232/28-04-46-20/00191230, та протиправність податкового повідомлення-рішення №0000394620 від 01 серпня 2014 року, як наслідок податкове повідомлення-рішення відповідача №0000474620 від 04 вересня 2014 року також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000394620 від 01 серпня 2014 року та № 0000474620 від 04 вересня 2014 року.

Судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) повернути на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Постанова буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України, протягом п'яти днів.

Суддя Д.В. Татаринов