Ухвала

від 24.11.2014 по справі 820/14827/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 р.Справа № 820/14827/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 820/14827/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд скасувати податкові повідомлення рішення начальника Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області:

- №0002552201 від 05.05.2014 р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 76800,00 грн., з яких за основним платежем 51200,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 25600,00 грн.

- №0002562201 від 05.05.2014 р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213166,25 грн., з яких за основним платежем 170533,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 42633,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "ХоДоС" необґрунтованими та помилковими, у зв'язку з чим просив суд скасувати вказані податкові повідомлення- рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "ХоДоС" податкового кредиту та відображення складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, за перевіряемий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.14 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002552201 від 05.05.2014 року та №0002562201 від 05.05.2014 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ХоДоС" (далі - ТОВ "ХоДоС") зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.08.2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, є платником податку на додану вартість.

Фахівцем Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ХоДоС" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 28.07.2014 р. року № 3016/20-30-22-01/32565796.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено наступні порушення:

-п. 44.1. ст.. 44., п. 135.1 ст. 135., п. 135.2 ст. 135., п. 135.4 ст. 135., п.п. 138.1.1 п. 138.1. ст.. 138 ., п. 138.2 ст. 138., п. 138.4 ст. 138., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, зі змінами та доповненнями, (далі за текстом - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в декларації за 2013 рік в сумі 51200,00 грн.;

- п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3. ст.. 198., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 170533 грн., в тому числі у березні 2013 року на суму 74500 грн., у липні 2013 року на суму 56029., у вересні 2013 року на суму 40004 грн.

Зазначені висновки відповідачем здійснені на підставі перевірки відображення позивачему бухгалтерському та податковому обліку отриманих доходів із реалізації послуг за бронювання номерів ПП "ЦНПНТ "Манес", ТОВ "ПРЕМ'ЄР ІНТЕРНЕШНЛ", ТОВ "ЛЄДА-Н", ТОВ "ПРОМЕКСПОТОРГ" через РРО, відображення витрат на виготовлення готової продукції продукції продуктів харчування, отримання відповідачем акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК ФІОНА" від 31.03.2014 р. № 244/20-23-22-01-05/38258286 Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області щодо підтвердження господарських відносин їз платниками податків за 2013 та січень, лютий 2014, відповідно до висновків якого встановлено відсутність ТОВ "ТК ФІОНА" за юридичною адресою, відтак встановлено нікчемність правочинів між контрагентом позивача та їх постачальниками та встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності між ними та, відповідно, неможливість виконання робіт/постачання послуг на адресу позивача.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0002552201 від 05.05.2014 р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 76800,00 грн., з яких за основним платежем 51200,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 25600,00 грн.

- №0002562201 від 05.05.2014 р. про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213166,25 грн., з яких за основним платежем 170533,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 42633,25 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковими повідомленнями-рішеннями №0002552201 та №0002562201 від 05.05.2014 р. порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказані рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З акту перевірки від 28.07.2014 року № 3016/20-30-22-01/32565796 вбачається, що порушення позивачем вимог п. 44.1. ст.. 44., п. 135.1 ст. 135., п. 135.2 ст. 135., п. 135.4 ст. 135 ПК України, що призвело до заниження доходів в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік на суму 145948 грн., встановлено відповідачем під час перевірки правільності формування доходів.

Так, як зазначено відповідачем у акті перевірки, ТОВ "Ходос" в податковому обліку декларації за 2013 рік задекларовано суму доходу від продажу товарів, робіт, послуг в розмірі 10351949 грн. Відповідно до бухгалтерських рахунків 702 " дохід від реалізації товарів", 703 "дохід від реалізації робіт, послуг", 704 " вирахування з доходів" та первинних документів (видаткові накладні, касові чеки, податкові накладні, акти прийому - передачі, бухгалтерські довідки) ТОВ "ХоДоС" реалізовано готельних послуг на суму 10497897 грн (за вирахуванням ПДВ). Не включено операцій із реалізації послуг за бронювання номерів, що підтверджено первинними документами та відповідають бухгалтерському рахунку 703 "дохід від реалізації робіт, послуг" за рахунок ПП "ЦНПНТ "Манес" на суму 7797,08 грн без ПДВ, ТОВ "ПРЕМ'ЄР ІНТЕРНЕШНЛ" на суму 8633,50 грн без ПДВ, ТОВ "ЛЄДА -Н" на суму 27317,50 грн. без ПДВ, ТОВ "ПРОМЕКСПОТОРГ" на суму 20833,33 грн. без ПДВ, через РРО на суму 81366,59 без ПДВ.

Письмових та інших пояснень в обґрунтування зазначених висновків відповідачем із зазначених обставин не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Статуту, виписки з Єдиного державного реєстру, довідки статистики, основними видами діяльності ТОВ "Ходос" є діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, діяльність із забеспечення фізичного комфорту, надання в оренду й експлуатацію власного и орендованого нерухомого майна, інші види родрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, постачання готових страв для подій.

Також позивач має наступні Ліцензії, Свідоцтва та Сертифікати, які наявні в матеріалах справи та були досліджені судом: - Сертифікат відповідності, виданий ДП "Харківстандартметрологія", зареєстрований в Реестрі за № UA9.007.03734-12, Серія ВВ, Послуги ресторанного господарства: ресторан "Аристократ" класу "Вищий", Сертифікат відповідності, виданий ДП "Харківстандартметрологія", зареєстрований в Реестрі за № UA9.007.03737-12, Серія ВВ, Послуги з тимчасового розміщення (проживання) в готелі "Аврора"; Сертифікат відповідності, виданий ДП "Харківстандартметрологія", зареєстрований в Реестрі за № UA9.007.03735-12, Серія ВВ, Послуги ресторанного господарства: бар при готелі "Аврора" класу "Вищий", Свідоцтво про встановлення категорії готелю за № 100 , Серії ХА; Ліцензія щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, Серія АЕ № 166639; Ліцензія щодо роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Серія АЕ № 1323011; Ліцензія щодо роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Серія АЕ № 501775; Ліцензія щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, Серія АЕ № 500687; Картка обліку об'єкту торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та з виробництва і переробки продуктів харчування № ГХ- 02-164 від 02.07.2013р.; Картка обліку об'єкту торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг та з виробництва і переробки продуктів харчування № ГХ- 02-213 від 29.01.2013р.;

Позивач має у власності та орендує основні фонди: адміністративні, виробничі, складські нежитлові приміщення, будівля готелю літ "Б-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Артема, 10/12, що підтверджується копією рішення Господарського суду Харківської області по справі № 1/127-05 від 05.04.2005 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6937779 від 06.04.2005 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.07.2013р. , номер запису про право власності: 1942778. Крім цього, що вказана будівля розташована на земельної ділянки, площею 0,1282 га, якою позивач користується на умовах оренди, що підтверджується копією Договору оренди землі від 17.12.2004 року з додатками ( Акт прийому- передачі, Акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості та ін).

Щодо обставин відображення зазначених доходів, колегія суддів зазначає наступне.

28 листопада 2013 року між позивачем в якості виконавця та ПП "ЦНПНТ "МАЛЕС" в якості замовника було укладено письмовий правочин у формі договору підряду шляхом оплати ПП "ЦНПНТ "МАЛЕС" рахунка - фактури № 1062 від 28.11.2013 р., предметом якого було оренда конференц - залу, надання послуг з харчування, у кількості та по цінам, визначених у рахунку. Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг було виконано шляхом перерахування грошових коштів у сумі, визначеній у рахунку - фактурі № 1062 від 28.11.2013 р., що підтверджується копією банківської виписки за 03.12.2013 р. Фактичне надання послуг підтверджується Актом прийому - сдачі виконаних робіт (надання послуг) № 1062 від 05.12.2013р.

У бухгалтерському обліку позивача вказана операція з отримання доходу відображена на рах. № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", що підтверджується дослідженої судом оборотної відомостю по рах. № 361/3 за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. Отриманий дохід відображено на рах № 703 "Дохід від реалізації робіт, послуг", що також підтверджується вищевказаної відомістю, а також відображено у сальдовому балансі позивача за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік у складі Доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У податковому обліку вказаний дохід включено до складу доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), та відображено у Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 02, що підтверджується наявної у матеріалах справи копією Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

01 червня 2013 року між позивачем в якості виконавця та ТОВ "ПРЕМ'ЄР ІНТЕРНЕШНЛ" в якості замовника було укладено письмовий правочин у формі договору № 1338, предметом якого було надання замовнику послуг у вигляді надання доступу до місць продажу товару з метою розміщення інформації про товар під торгівельними марками, які узгоджуються сторонами правочину у Додатках до Договору та який постачається позивачу у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, в тому числі шляхом розміщення інформації на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та / або його упаковці, згідно Додатків до цього Договору, а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього. Від імені сторін Договір було укладено повноваженими особами а саме: від імені замовника - генеральним директором Сідлецької І.Ю., від імені виконавця - директором Коваленко В.С. Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена можливістю отримання додаткового доходу від господарської діяльності, наявністю відповідних основних засобів, необхідністю збільшення обсягів реалізації товарів. В межах укладеного договору № 1338 у перевірений період було проведено господарські операції з надання послуг замовнику, які оформлені актом прийому- передачі виконаних робіт ( надання послуг) № 1148 від 31.12.2013 р. ;

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг було виконано замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі, визначений у рахунку - фактури № 1148 від 31.12.2013р. , що підтверджується копією банківської виписки за 03.04.2014 р. Фактичне надання послуг підтверджується складеним звітом на виконання умов договору № 1338 від 01.06.2013р. за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р.

Також встановлено, що 01 липня 2013 року між позивачем в якості виконавця та ТОВ "ПРЕМ'ЄР ІНТЕРНЕШНЛ" в якості замовника було укладено письмовий правочин у формі договору № 1357, предметом якого було надання замовнику маркетингових послуг з просування та стимулювання реалізації Продукції, у асортименті, згідно Додатка № 1 у місцях торгівлі та території готелю №Аврора" за адресою м. Харків, вул. Артема, 10/12. Від імені сторін Договір було укладено повноваженими особами а саме: від імені замовника - генеральним директором Сідлецької І.Ю., від імені виконавця - директором Коваленко В.С. Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена можливістю отримання додаткового доходу від господарської діяльності, наявністю відповідних основних засобів, необхідністю збільшення обсягів реалізації товарів. В межах укладеного договору № 1357 у перевірений період було проведено господарські операції з надання послуг замовнику, які оформлені актом прийому- передачі виконаних робіт ( надання послуг) № 1119 від 31.12.2013 р.;

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг було виконано замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі, визначений у рахунку - фактури № 1119 від 31.12.2013р., що підтверджується копією банківської виписки за 03.04.2014 р. Фактичне надання послуг підтверджується складеним звітом на виконання умов договору № 1357 від 01.07.2013р. за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р.

Крім цього судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2013 року між позивачем в якості виконавця та ТОВ "ПРЕМ'ЄР ІНТЕРНЕШНЛ" в якості замовника було укладено письмовий правочин у формі договору № 1309, предметом якого було надання замовнику послуг у вигляді надання рекламних послуг з розміщення та території рекламних матеріалів про торгівельні марки та продукцію, яка має закупатися позивачем відповідно до умов відповідних договорів, укладений ТОВ "ХоДоС" з постачальниками Продукції, проведення рекламних заходів, розміщення реклами про Продукцію та торгівельні марки під час проведення спеціальних масових заходів на території позивача. Від імені сторін Договір було укладено повноваженими особами а саме: від імені замовника - генеральним директором Сідлецької І.Ю., від імені виконавця - директором Коваленко В.С. Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена можливістю отримання додаткового доходу від господарської діяльності, наявністю відповідних основних засобів, необхідністю збільшення обсягів реалізації товарів. Метою укладення даного правочину є формуваня та підтримання обізнанності споживачів та їх інтересу до продукції та торгівельних марок та збільшення обсягів продажу продукції. В межах укладеного договору № 1309 у перевірений період було проведено господарські операції з надання послуг замовнику, які оформлені актом прийому- передачі виконаних робіт ( надання послуг) № 1118 від 31.12.2013 р. ;

Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг було виконано замовником шляхом перерахування грошових коштів у сумі, визначений у рахунку - фактури № 1118 від 31.12.2013р., що підтверджується копією банківської виписки за 03.04.2014 р. Фактичне надання послуг підтверджується складеним звітом на виконання умов договору № 1309 від 01.01.2013р. за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р.

У бухгалтерському обліку позивача вказані операції з отримання доходів відображені на рах № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", що підтверджується оборотної відомостю по рах. № 361/3 за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. Отриманий дохід відображено на рах № 703 "Дохід від реалізації робіт, послуг", що також підтверджується вищевказаної відомістю, а також відображено у сальдовому балансі за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік у складі Доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У податковому обліку вказаний дохід включено до складу доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), та відображено у Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 02, що підтверджується копією Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

01 травня 2013 року між позивачем в якості виконавця та ТОВ "ПРЕМ'ЄР ІНТЕРНЕШНЛ" в якості замовника було укладено письмовий правочин у формі договору № 114, предметом якого було надання замовнику послуг з організації та проведення конференції у готелі "Аврора", що розташований за адресою: України, м. Харків, вул. Артема, 10/12. Від імені сторін Договір було укладено повноваженими особами а саме: від імені замовника - директором Зальоток О.О., від імені виконавця - директором Коваленко В.С. Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена можливістю отримання додаткового доходу від господарської діяльності, наявністю відповідних основних засобів, персоналу. Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг було виконано шляхом перерахування грошових коштів у сумі, визначеній у рахунку - фактурі № 1123 від 18.12.2013 р., що підтверджується копією банківської виписки за 20.12.2013 р., та у рахунку - фактурі № 1128 від 25.12.2013 р., що підтверджується копією банківської виписки за 08.01.2014 р. Фактичне надання послуг оформлено актом здачі - прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 25.12.2013р.

У бухгалтерському обліку позивача вказана операція з отримання доходу відображена на рах № 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", що підтверджується оборотної відомостю по рах. № 361/3 за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. Отриманий дохід відображено на рах № 703 "Дохід від реалізації робіт, послуг", що також підтверджується вищевказаної відомістю, а також відображено у сальдовому балансі за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік у складі Доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У податковому обліку вказаний дохід включено до складу доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), та відображено у Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 02, що підтверджується копією Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

11 грудня 2013 року між позивачем в якості виконавця та ТОВ "ПРОМЕКПОТОРГ" в якості замовника було укладено письмовий правочин у формі договору підряду шляхом оплати ТОВ "ПРОМЕКПОТОРГ" рахунка - фактури № 718 від 11.12.2013 р., предметом якого були готельні послуги, у кількості та по цінам, визначених у рахунку. Зобов'язання по оплаті вартості наданих послуг було виконано шляхом перерахування грошових коштів у сумі, визначеній у рахунку - фактурі № 718 від 11.12.2013 р., що підтверджується копією банківської виписки за 12.12.2013 р. Фактичне надання послуг оформлено актом здачі- прийняття робіт (виконання послуг) від 14.12.2013 р.

У бухгалтерському обліку позивача вказана операція з отримання доходу відображена на рах № 361 "Розрахунки з відчизняними покупцями", що підтверджується оборотної відомостю по рах. № 361/3 за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2013 р. Отриманий дохід відображено на рах № 703 "Дохід від реалізації робіт, послуг", що також підтверджується вищевказаної відомістю, а також відображено у сальдовому балансі за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік у складі Доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У податковому обліку вказаний дохід включено до складу доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), та відображено у Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 02, що підтверджується копією Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Позивач має у власності належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (РРО) у кількості 6 шт., що підтверджується актом перевірки, звітом про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку операцій (розрахункових книжок) за Формою № ЄВР -1 за грудень 2013 р. Також зазначеним звітом підтверджується відображення отриманих сум від реалізації товарів, послуг через вказані РРО за відповідний період.

У бухгалтерському обліку позивача вказані операції з отримання доходу відображено на рах. № 703 "Дохід від реалізації робіт, послуг", та 702 "Дохід від реалізації товарів", що також підтверджується відомостями за рахунками 702, 703 за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 р., а також відображено у сальдовому балансі за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. та звіті про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2013 рік у складі Доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). У податковому обліку вказаний дохід включено до складу доходів від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг), та відображено у Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 02, що підтверджується копією Податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи відповідач не ставить під сумнів фактичне здійснення позивачем зазначених господарських операцій, пояснень щодо не відповідності показників податкового та бухгалтерського обліку позивача щодо не відображення отриманих за дослідженими судом господарських опре цій позивача не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що досліджені первинні документи бухгалтерського обліку ТОВ "Ходос", які наявні у матеріалах справи, повністю відповідають вимогам діючого законодавства, не мають дефектів форми та змісту, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприйматися як належні та допустимі докази вчинення господарських операцій, засвідчують фактичне виконання ТОВ "Ходос" зобов'язань за вказаними правочинами а також факт оплати їх вартості контрагентами шляхом перерахування як безготівкових грошових коштів так і готівкою в касу підприємства та відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток підприємств".

Відповідно до пп. 4.1.4 п 4.1. ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважається сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленному порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з вимогами п. 135.1. ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

- інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 135.2. ст.. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.4.1 п. 135.1 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з приписами п. 137.1. ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Колегією суддів на підставі досліджених документі у їх сукупності встановлено, що у результаті господарських операції в межах укладених правочинів підприємством отримано дохід, який відображений у податковому обліку у повному обсязі відповідно до вимог діючого законодавства на підставі складених під час здійснення господарських операції первинним документам, що повністю підтверджується первинними документами, звітами, деклараціями та повністю відповідає дослідженими під час перевірки даними бухгалтерського обліку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у податковому обліку позивача отриманий від спірних господарських операції дохід відображений у рядку 02 у складі " Доходу від операційної діяльності", який відображено у податковій декларації за 2013 рік з податку на прибуток підприємств.

У бухгалтерському обліку отриманий дохід відображено, відповідно до вимог Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290 (далі за текстом ПСБО 15 "Доходи") у складі дохідів від реалізації робіт, послуг, що підтверджується даними форми 2 балансу підприємства за 2013 рік, сальдовим балансом за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013 р. за раунками 702,.703, з урахуванням ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не спростовано, що висновки відповідача відповідно до акту перевірки, щодо невідповідності показників податкового та бухгалтерського обліків підприємства, в порушення зазначених норм, не відповідає дійсним показникам бухгалтерського обліку підприємства, що документально підтверджується дослідженими матеріалами справи та здійснені відповідачем за даними податкових накладних та декларації з податку на додану вартість підприємства за 2013 рік (Додаток №8 до Акту перевірки).

Методи визначення доходу підприємства для оподаткування податком на прибуток не може відповідати методам визначення податку на додану вартість з урахуванням різного періоду оподаткування, іншої природи податків та відмінних складових для вирахування податків.

Наявні у справі договори, рахунки - фактури, акти виконаних робіт, звіти, декларації є первинними документами та з них вбачається які саме роботи, послуги були здійснені позивачем, їх кількість та вартість. Загальна вартість робіт/ послуг була сплачена контрагентами позивача у повному обсязі, отриманий дохід відображено у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що всі доходи були отримані позивачем в межах господарській діяльності, підтверджується первинною документацією, відображені у повному обсязі у податковому та бухгалтерському обліках, що підтверджується дослідженими судом доказами, відсутністю з боку відповідача жодних належних доказів порушення позивачем законодавства, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ "ХоДоС" положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток в частині відображення доходу підприємства у податковій декларації з прибутку підприємств є необґрунтованими.

Щодо порушень позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1. ст.. 138 ., п. 138.2 ст. 138., п. 138.4 ст. 138., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ "Ходос", вказані порушення встановлені відповідачем при перевірці повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевіряємий період. Встановлено їх завищення в декларації за рік в сумі 123526, 00 грн.

Завищення задекларованих платником показників у Декларації з податку на прибуток за 2013 рік у складі "Витрати операційної діяльності" на вищевказану суму встановлена відповідачем за наслідками перевірки списання товарів (продуктів харчування) та співставленням з первинними документами - калькуляційними картками на виготовлення готової продукції продуктів харчування, накладних на відпуск товару зі складу. Розбіжність, на думку відповідача, виникла внаслідок відсутності первинних документів на відпуск товарів зі складу - накладних за формою 13-Опит, що передбачено Наказом Міністерства торгівлі від 20.08.1986 р. № 201 "Про затвердження форм первинних документів облікової документації в торгівлі та громадського харчування".

Письмових та інших пояснень в обґрунтування зазначених висновків у судовому засіданні представником відповідача із зазначених обставин не надано.

Згідно з вимогами ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 134.1. ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Пункт. 138.2. ст. 138 ПК України містить норму, відповідно до якої витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями п. 138.4. ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не ставиться під сумнів та не спростовується як фактичне придбання товарно-матеріальних цінностей, їх оприбуткування, використання у господарської діяльності позивача, реалізацію виробленої продукції так і відображення вказаних господарських операції у бухгалтерському та податковому обліках підприємства. (арк. Акту 9).

Відповідно до вимог п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", зі змінами та доповненнями, (далі - Закон "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України"), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 12.09.91 р. N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", наказ Мінторгу СРСР від 20.08.86 р. N 201 "Об утверждении форм первичной учетной документации в торговле и общественном питании" є чинним у частині, що не суперечить Конституції і законам України.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підприємство самостійно:

- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

Також, Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 17.06.2003 р. №157 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами" встановлено інші форми обліку та відображення руху у виробництві продуктів харчування у сфері громадського харчування (далі - Методичні рекомендації № 157). Вказаним нормативним актом врегульовано порядок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій об'єктами господарської діяльності у сфері громадського харчування та побутових послуг незалежно від організаційно-правової форми та форми власності відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами (далі ПБО).

Відповідно до приписів п.п.1.2. п. 1 Методичних рекомендації № 157 питання організації бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування та побутових послуг вирішується власником або уповноваженим органом (посадовою особою) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство (підприємець) самостійно визначає облікову політику, форму бухгалтерського обліку, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку, об'єкти і періодичність проведення інвентаризації активів і зобов'язань.

Таким чином, відповідно до зазначених норм платник податків має право самостійно встановлювати, з урахуванням особливостей конкретного виробництва та обліку, правила внутрішнього документообігу.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до пояснень представника позивача у суді першої інстанції, обліковою політикою ТОВ "ХоДоС" встановлено, що для відображення у бухгалтерському обліку операцій з обліку та руху продуктів харчування у виробництві використовуються форми, встановлені Методичними рекомендаціями № 157.

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, розрахунок витрат позивача здійснено відповідачем без врахування первинних документів, що підтверджують здійснення витрат та отримання доходу платником податку, без розрахунку амортизаційних відрахувань та встановлення різниці між отриманим доходом та валовими витратами платника податків, на підставі податкових накладних, що не відповідає положенням п. 134.1. ст. 134 ПК України.

Колегією суддів, що до перевірки було надано у повному обсязі усі первинні документи, що свідчать про фактичне здійснення господарських операцій з придбання необхідних виробництві продуктів, виробництво та реалізацію готової продукції та подальшого отримання доходу.

На підставі системного аналізу норм законодавства, що врегульовують зазначені спірні відносини, колегія суддів зазначає, що зазначена у акті перевірки накладна за формою 13-Опит, відсутність якої призвела, відповідно до висновків відповідача, до порушень вимог податкового законодавства щодо формування витрат позивачем, за змістом відноситься до документів внутрішньогосподарського обліку, використання яких встановлюється платником податків самостійно та жодним чином не підтверджує фактичне здійснення господарської операції з придбання товарів, відтак використання вказаних форм при визначені об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств як первинних документів не відповідає вимогам п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та приписам п. 138.2 ст. 138 ПК України. Відсутність у обліку позивача зазначених накладних за формою 13-Опит не може бути належною підставою для висновків з боку відповідача щодо відсутності у позивача права на врахування понесених витрат на придбання товарів, що були використані у господарської діяльності для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підпункт 4.1.4 п 4.1. ст. 4 ПК України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважається сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленному порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог п.п. 138.1.1 п. 138.1. ст.. 138 ., п. 138.2 ст. 138., п. 138.4 ст. 138., п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств.

З огляду на вищевказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що витрати, здійснені позивачем в господарській діяльності, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, актом перевірки з додатками, деклараціями, звітами, поясненнями представника позивача, відповідачем не заперечується та не спростовується фактичне здійснення витрат на придбання товарів, їх використання у господарської діяльності відповідача, подальше отримання доходу, що підтверджується актом перевірки, відображені у повному обсязі у податковому та бухгалтерському обліках, жодних належних доказів порушення позивачем законодавства відповідачем до суду не надано та у наявних матеріалах справи не міститься. Отже, висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ "Ходос" положень Податкового кодексу України при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток в частині відображення витрат підприємства у податковій декларації з прибутку підприємств є необґрунтованими.

Щодо встановлення відповідачем відповідно до акту перевірки порушень вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3. ст.. 198., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 170533,00 грн., в тому числі у березні 2013 року на суму 74500,00 грн., у липні 2013 року на суму 56029,00 грн., у вересні 2013 року на суму 40004,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Так, підставою для висновку щодо заниження ПДВ на загальну суму 170533,00 грн. з посиланням на нереальність господарських операцій з ТОВ "ТК ФІОНА" (код ЄДРПОУ 38258286), встановлені відповідачем на підставі акту перевірки контрагента позивача, господарські операції з яким мали безпосередній вплив на вищевказані порушення, а саме: акт № 244/20-23-22-01-05/38258286 Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ТК ФІОНА" (код ЄДРПОУ 38258286) щодо підтвердження господарських відносин їз платниками податків за 2013 та січень, лютий 2014" від 31.03.2014 року.

Однак, колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "ТК ФІОНА" було укладено наступні договори: № 4 від 04.03.2013р., № 6 від 01.07.2013 р.; № 9 від 02.09.2013 р., № 7 від 22.07.2013 р.

На момент укладання зазначених договорів ТОВ "ТК ФІОНА" мало правоздатність і дієздатність юридичної особи, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОП № 19301966 від 16.09.2014 р. станом на 01.03.2011 року, перебувало на обліку у Харківської об'єднаної ДПІ Харківської області, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника за формою № 4-ОПП від 23.11.2012 р. за № 449, зареєстровано як платник ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва платника податку на додану вартість № 200070225, витягу з реєстру Міндоходів "Анульована реєстрація платників ПДВ" де визначено, що дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 01.04.2014 р. підстава анулювання - за ініціативою платника, мало Ліцензію ДАБІ України на право здійснення діяльності на створення об'єктів архітектури Серія АЕ № 181890 від 07.11.2012р. терміном дії з 07.11.2012 р. по 07.11.2015 р. на право провадження господарської діяльності, пов'єязаної із створенням об'єктів архитектури відповідно до встановленого переліку робіт, що підтверджується копією Ліцензії АЕ № 181890 з додатком .

Колегією суддів досліджені надані позивачем первинні документи, а саме: укладені Договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, договірна ціна, локальний кошторис, відомості ресурсів, розрахунки, довідка щодо вартості робіт, податкові накладні, платіжні доручення

Від імені сторін зазначені Договори було укладено повноваженими особами а саме: від імені ТОВ "ХоДоС" - директором Коваленко В.С., від імені ТОВ "ТК ФІОНА" - директором Тараненко Р.А.

Так судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2013р. позивачем у якості замовника та ТОВ "ТК ФІОНА" у якості виконавця було укладено правочин у формі договору підряду № 4, предметом якого є виконання будівництва літнього майданчика за адресою: вул. Артема 10/12. Потреба в укладанні згаданого правочину була обумовлена необхідністю збільшенні кількості посадових місць ресторану з метою покращення якості обслуговування у готелі "Аврора", збільшенні доходу підприємства від збільшення кількості споживачів, можливості організації бізнес- ланчів, проведення сніданків для споживачів, які не проживають у готелі, отримання додаткових доходів від здійснення господарської діяльності підприємства, що підтверджується протоколом засідання апарату управління та керівників структурних підрозділів ТОВ "ХоДоС" від 15.01.2013 р. З метою облаштування місць зберігання та охорони будівельних матеріалів та обладнання, на підставі листа директора ТОВ "ТК ФІОНА" від 01.03.2013 р. та положень укладеного Договору № 4, було виділено місце на території готелю "Аврора" за адресою: вул. Артема 10/12, організовано умови щодо зберігання та охорони будівельних матеріалів, що підтверджується Розпорядженням директора ТОВ "ХоДоС" Коваленко В.С. від 01.03.2013 р. Наявність у володінні та розпорядженні позивача власних приміщень та території за адресою: вул. Артема 10/12., що використовуються у господарської діяльності, підтверджується копією рішення Господарського суду Харківської області по справі № 1/127-05 від 05.04.2005 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 6937779 від 06.04.2005 р., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власностівід 31.07.2013р. , номер запису про право власності: 1942778. Крім цього з вказана будівля розташована на земельної ділянки, площею 0,1282 га, якою позивач користується на умовах оренди , що підтверджується копією Договору оренди землі від 17.12.2004 року з додатками ( Акт прийому- передачі, Акт встановлення меж земельної ділянки на місцевості та ін).

В межах згаданого договору № 4 від 04.03.2013 р., було проведено господарські операції з виконання виконавцем будівництва літнього майданчика за адресою: вул. Артема 10/12, які оформлені Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за март 2013 р. за формою КБ-3, Договірною ціною №1, Актом № 1 прийомки виконаних робіт за формою КБ-2 за март 2013 р. на суму 447 000,00 грн., податковою накладною № 265 від 31.03.2013 р.на загальну суму 447 000,00 грн ( у тому числі ПДВ - 74 500,00 грн).

У бухгалтерському обліку виконані роботи відображено позивачем за даними рахунку № 151/0 - "Капітальне будівництво", що підтверджується копією відомості по рах № 151/0 та за даними рах № 644 - "Податковий кредит" відповідно до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку згідно діючого законодавства України. У податковому обліку у складі витрат вартість виконаних робіт позивачем не відображено.

Зобов'язання по оплаті вартості робіт було виконано шляхом перерахування грошових коштів, що підтверджується копією платіжних доручень № 782 від 16.04.2013р., № 982 від 08.05.2013р., № 1104 від 24.05.2013р., № 1217 від 12.06.2013р. У бухгалтерському обліку розрахунки відображено позивачем за даними рах № 631/0 - "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що підтверджується відповідними відомостями. В подальшому, після ведення у експлуатацію літнього майданчика, результат виконаних робіт буде використано у власній господарській діяльності позивачем, а саме: використано для розміщення додаткових посадових місць ресторану готеля "Аврора", від експлуатації буде отримано додатковий дохід.

Крім цього, 01.07.2013 року між позивачем у якості замовника та ТОВ "ТК ФІОНА" у якості виконавця було укладено письмовий правочин у формі Договору підряду № 6, предметом якого було виконання ремонтних робіт у приміщенні коридору 3- го поверху за адресою: вул. Артема 10/12.

02.09.2013 року між позивачем у якості замовника та ТОВ "ТК ФІОНА" у якості виконавця було укладено письмовий правочин у формі Договору підряду № 9, предметом якого було виконання ремонтних робіт у приміщенні коридору 6 - го поверху за адресою: вул. Артема 10/12.

Потреба в укладанні згаданих правочинів була обумовлена необхідністю підтримання будівлі готелю у належному стані, відповідності готелю "Аврора" вимогам категорії готеля **** згідно Національних стандартів України з послуг туристичним кваліфікації готелів ДСТУ 4269:2003, враховуючи, що будівля готелю літ "Б-1", яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Артема, 10/12 1959 року будівництва, останній поточний ремонт було здійснено у 2007 році, а також виявленням комісією у ході обстеження коридорів будівлі недоліків, дефектів та пошкоджень (відслоювання шпалер, руйнування фарбованого покриття до 30 % площі, руйнування штукатурки, вихід зі строю елктричних приборів, невідповідність проводки сучасним вимогам, та ін.), що підтверджується копією Акту обстеження приміщень від 01.04.2013р., наказом № 043/1 - адм від 02.04.2013 р.

В межах згаданого договору № 6 від 01.07.2013 р., було проведено господарські операції з виконання ТОВ "ТК ФІОНА" ремонтних робіт у приміщенні коридору 3- го поверху за адресою: вул. Артема 10/12., які оформлені Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2013 р. за формою КБ-3, Актом № 1 прийомки виконаних робіт за формою КБ-2 за липень 2013 р. на суму 240 021,08 грн., податковою накладною № 137 від 31.07.2013 р.на загальну суму 240 021,08 грн ( у тому числі ПДВ - 40 003,51 грн).

В межах договору № 9 від 02.09.2013 р., було проведено господарські операції з виконання ТОВ "ТК ФІОНА" ремонтних робіт у приміщенні коридору 6- го поверху за адресою: вул. Артема 10/12., які оформлені Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2013 р. за формою КБ-3, Актом № 1 прийомки виконаних робіт за формою КБ-2 за вересень 2013 р. на суму 240 021,08 грн., податковою накладною № 125 від 30.09.2013 р. на загальну суму 240 021,08 грн. ( у тому числі ПДВ - 40 003,51 грн).

У бухгалтерському обліку виконані роботи відображено позивачем за даними рахунку № 151/0 - "Капітальне будівництво", що підтверджується копією відомості по рах № 151/0, та за даними рах № 644 - "Податковий кредит" відповідно до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку згідно діючого законодавства України.

Зобов'язання по оплаті вартості робіт було виконано шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця, що підтверджується копією платіжних доручень № 1848 від 28.08.2013р., № 1968 від 09.09.2013р., № 1990 від 12.09.2013р., № 2343 від 09.10.2013р. У бухгалтерському обліку розрахунки відображено позивачем за даними рах № 631/0 - "Розрахунки з відчизняними постачальниками", що підтверджується відповідними відомостями.

Результат виконаних робіт використано у власній господарській діяльності позивачем, а саме: приведено до відповідності вимогам ДСТУ 4269:2003 приміщення коридорів готелю "Аврора".

Також 22.07.2013 року між позивачем у якості Покупця та ТОВ "ТК ФІОНА" у якості продавця було укладено письмовий правочин у формі Договору поставки № 7 , предметом якого є постачання на адресу позивача товарно - матеріальних цінностей ( меблів).

Потреба в укладанні згаданого правочину обумовлена необхідністю комплектуванням меблями відповідно до запланованого збільшення кількості посадових місць ресторану за рахунок будівництва літнього майданчика, з метою покращення якості обслуговування у готелі "Аврора", збільшенні доходу підприємства від збільшення кількості споживачів, можливості організації бізнес- ланчів, проведення сніданків для споживачів, які не проживають у готелі, отримання додаткових доходів від здійснення господарської діяльності підприємства, що підтверджується протоколом засідання апарату управління та керівників структурних підрозділів ТОВ "ХоДоС" від 15.01.2013 р. Приймання та зберігання отриманих за правочином меблів здійснюється у власних приміщеннях позивача. Наявність у володінні та розпорядженні позивача власних приміщень та території за адресою: вул. Артема 10/12., що використовуються у господарської діяльності, підтверджується копією рішення Господарського суду Харківської області по справі № 1/127-05 від 05.04.2005 року.

В межах згаданого договору № 7 від 22.07.2013 р., було проведено господарські операції з поставки ТМЦ які оформлені видаткової накладної № 113 від 25.07.2013 р. на суму 96 149,59 грн., податковою накладною № 113 від 25.07.2013 р.на загальну суму 96 149,59 грн ( у тому числі ПДВ - 16 024,93 грн).

Зобов'язання по оплаті вартості товару було виконано шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "ТК ФІОНА", що підтверджується копією платіжних дорученнь № 1754 від 16.08.2013р., № 1847 від 28.08.2013р. У бухгалтерському обліку розрахунки відображено позивачем за даними рах № 631/0 - "Розрахунки з відчизняними постачальниками", що підтверджується відповідними відомостями. Фізичне отримання товару на склад позивача підтверджується копією прибуткового ордеру № 7-25-11 від 25.07.2013р. , видача зі складу до відповідного структурного підрозділу "Ліній майданчик" підтверджується вимогою № 1271 від 25.07.2013 р., Актом передачі № 7/1 від 25.07.2013 р., Накладною - вимогою на відпуск (внутрішне переміщення) основних засобів та Актами прийому - передачі основних засобів № 1 від 25.07.2013 р., №2 від 25.07.2013 р.; № 3 від 25.07.213 р.; № 4 від 25.07.2013р., № 5 від 25.07.2013 р., № 6 від 25.07.2013 р., № 7 від 25.07.2013 р., № 8 від 25.07.2013 р. крім цього частково переміщення отриманих меблів (скла на столи) здійснювалося власним транспортом позивача, що підтверджується копією подорожнього листа автомобіля від 25.07.2013 року.

У бухгалтерському обліку виконані роботи відображено позивачем за даними рахунку № 152/0 - "Придбання (виготовлення) основних засобів", що підтверджується копією відомості по рах № 152/0, за даними рах. № 153/0 - "Придбання (виготовлення) інших необорот. мат. активів" , що підтверджується відомостю по рах № 152/0 та за даними рах № 644 - "Податковий кредит" відповідно до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку згідно діючого законодавства України. У податковому обліку у складі витрат вартість отриманих товарів позивачем не відображено.

Відповідно п.198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.10. ст. 201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.8. ст. 201 Податкового Кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, всі вимоги зазначених статей були дотримані, разом с поставленим товаром/виконаними роботами, наданими послугами ТОВ "ТК ФІОНА" були надані належним чином складені податкові накладні, що відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.

ТОВ "ТК ФІОНА" на час виписки податкових накладних був зареєстрованим платником податків, про що видано відповідні свідоцтва, мало ліцензію на право здійснення діяльності зі створення об'єктів архитектури.

Суми зазначені у податкових накладних були сплачені позивачем у повному обсязі.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідачем не надано жодних належних доказів, що угоди укладені між позивачем та ТОВ "ТК ФІОНА" визнані в установленому порядку недійсною.

Стаття 204 ЦК України містить презумпцію правомірності правочинів, так, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Таким чином, у разі якщо у законі прямо не встановлена недійсність правочину, та не має судового рішення по справі про визнання недійсним правочину, за яким платником податків був сформований податковий кредит з ПДВ та податкові зобов'язання, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження по вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не наведено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "ТК ФІОНА" в момент здійснення господарських операцій були платниками ПДВ, юридичними особами.

Юридична правоспособність та дієздатність (юридичної особи) виникає та припиняється з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей щодо виключення даної юридичної особи з реєстру, тобто відповідно п.4 ст.91 ЦК України юридична особа мала цивільну правоспособність та дієздатність.

Факт реєстрації вказаного контрагента позивача як юридичної особи, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових та видаткових накладних, актів прийому передачі виконаних робіт було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість відповідачем не спростовується та підтверджується наданими до перевірки документами.

Позивачем надані всі належні первинні документи, що підтверджують реальність та факт придбання товарів, робіт, послуг які призначені для використання у господарській діяльності ТОВ "ХоДоС". Зобов'язання між сторонами виконані у повному обсязі, тому підстав для визнання угод такими що не спрямовані на реальне настання правових наслідків - не існує, відповідних рішень судів немає. Викладене в акті перевірки судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ акту за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача № 244/20-23-22-01-05/38258286 від 31.03.2014 року.

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Вказана позиція повністю відповідає позиції Вищого Адміністративного Суду України яка викладена в постанові суду від 13.03.2013р. по справі №К/9991/8341/11 в частині того що акт перевірки та процедурні дії податкового органу з проведення перевірки не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного суб'єкта, в подальшому з урахуваннях вчинених дій податковим органом може бути прийняте рішення стосовно прав та обов'язків позивача.

Інших мотивів донарахування податку на додану вартість підприємству окрім встановлених в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "ТК ФІОНА", в основу висновків акту щодо порушень позивачем вимог ПК України щодо завищення сум податкового кредиту та відповідно податкового повідомленя-рішеня відповідачем не покладено.

Відповідачем не наведено жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Надані до перевірки та досліджені перевіряючими первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем також не надано.

Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права на податковий кредит по операціях з ТОВ "ТК ФІОНА", позивачем подано декларацію з ПДВ, розрахунок податку на додану вартість та суми бюджетного відшкодування, що не заперечується відповідачем. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справа про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено факт порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "ТК ФІОНА".

Посилання відповідача на висновок акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТК ФІОНА" № 244/20-23-22-01-05/38258286 від 31.03.2014 року., колегія суддів не бере до уваги, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Згідно з ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ТОВ "ХоДоС" та ТОВ "Савола" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість сум витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 09.10.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2014р. по справі № 820/14827/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Ральченко І.М.