Рішення

від 26.11.2014 по справі 908/3610/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 10/91/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 Справа № 908/3610/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод", м. Красноперекопськ

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой", м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в розмірі 80 374 грн. 86 коп.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Демида Д. А., на підставі довіреності № 93 від 27.12.2013 р.;

від відповідача - Білецький Є.М., на підставі довіреності № 1 від 22.10.2014 р.;

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод", м. Красноперекопськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 80 374 грн. 86 коп., яка складається з суми передоплати в розмірі 70 578, 25 грн., суми пені за прострочення постачання товару в розмірі 5 598, 65 грн., суму пені за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 197, 96 грн. за договором № 4600008346 від 24.02.2014 року, а також Додатком до нього (Додаток № 1 від 24.02.2014року.).

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 26.09.2014 р., справу 908/3610/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2014 р. порушено провадження у справі № 10/91/14, її розгляд призначено на 27.10.2014 р.

Представник позивача у судове засідання 27.10.2014 р. не з'явився. Ніяких клопотань до суду не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.10.2014 р. проти заявлених позовних вимог заперечив та до суду письмового відзиву не надав.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву та для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 12.11.2014 р. о 10 год. 20 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2014 р. підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2014 р. не з'явився, направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи. Суд клопотання прийняв та задовольнив.

Ухвалою суду справа була відкладена на 19.11.2014 р. о 09 год. 15 хв.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2014 р. проти позовних вимог заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив 18.11.2014 р. телеграму про відкладення розгляду справи.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника позивача та для отримання всіх необхідних документів по справі, судом було відкладено розгляд справи на 26.11.2014 р. о 10 год. 00 хв.

Представник позивача у судове засідання 26.11.2014 р. з'явився, на задоволені позовних вимог наполягав.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2014 р. проти заявлених позовних вимог заперечував та направив відзив на адресу суду, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.11.2014 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представників сторін, справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані сторонами в судове засідання, суд

ВСТАНОВИВ:

24.02.2014 року між ПАТ «Кримський содовий завод» та ТОВ «Артпромстрой» було укладено Договір № 4600008346.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до умов Договору № 4600008346 (п. 1.1.), Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити нержавіючий металопрокат за цінами і в кількості згідно специфікації, іменований надалі «Товар», на умовах, обумовлених у цьому договорі.

Ціна на товар договірна, встановлюється відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Платежі за цим договором проводяться в національній валюті України в безготівковій формі. Покупець оплачує поставлений товар в наступному порядку:

- 70% передоплата, згідно підписаної специфікації;

- 30% оплачується за фактом поставки товару протягом 10-ти банківських днів з моменту поставки за фактично прийняту вагу (прийнята кількість).

Після перерахування 70% передоплати, ціна на товар збільшенню не підлягає.

Сума за даним договором становить 108 025, 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 18 004, 17 грн. відповідно до специфікації № 1 від 24 лютого 2014 р.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання по Договору № 4600008346 та перерахував Відповідачу 70 % передоплати, згідно наступних платіжних доручень:

- № 62490 від 25.03.2014 р. на 54 020.51 грн.;

- № 62750 від 28.03.2014 р. на 21 605.00 грн.;

Відповідач, листом вих. №7 на 03.04.14 р. звернувся з проханням до Позивача доплатити 30 % від суми загального рахунку - 32 407, 50 грн., що складе 100% передоплати, мотивуючи тяжкою політичною ситуацією на території АР Крим.

Позивач листом № 13-1086 від 08.04.2014 р. повідомив Відповідача що не бачить потреби змінювати умови договору на 100 % передоплату згідно п. 2.5. Договору № 4600008346.

Листом вих. № 13 на 15.04.2014 р., відповідач відмовляється від своїх обов'язків поставити товар, посилаючись на п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору № 4600008346 - форс - мажорні обставини.

Відповідач поставив частково товар на суму 37 446, 76 грн., згідно видаткової накладної № РН-0000031 від 25.04.2014 р.

Позивач прийняв товар на суму 37 446, 76 грн., згідно Прибуткового ордеру № 5000008892 від 30.04.2014 р.

Листом № 13-1196 від 06.06.2014 року позивач повідомив відповідача про сплату передоплати, на загальну суму - 108 025, 01 гривень за товар, про часткову поставку товару на суму 37 446, 76 гривень і вимагає повернути суму 70 578, 25 грн., за непоставлений товар станом на 06.06.2014 р.

Листом вих. № 21 від 19.06.2014 р. відповідач стверджує про те, що тимчасово не може повернути необхідну суму в розмірі 70 578, 25 грн.

Станом на момент подання позову до суду, відповідач не поставив на адресу позивача товар, передоплату в розмірі 70 578.25 гривень (платіжні доручення: № 62490 від 25.03.2014 р. на 54 020, 51 грн.; № 62750 від 28.03.2014 р. на 21 605. 00 грн.; № 64120 від 12.05.2014 р. на 32 407, 50 грн.) за вимогою, викладеною в листі № 13-1196 від 06.06.2014 р. не повернув.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши та проаналізувавши докази надані до суду сторонами та заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Виходячи із суті позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 80378, 86 грн., які складаються з 70578, 25 грн. - попередньої оплати, 5598, 65 грн. - пені за прострочення постачання товару та 4197, 96 грн. - пені за користування чужими грошовими коштами.

Підставою для стягнення вказаних сум позивач зазначає Договір № 4600008346 від 24.02.2014 року, а також Додаток до нього (Додаток № 1 від 24.02.2014року.).

Відповідач 21.11.2014 р. надав до суду відзив, в якому повністю заперечив проти позовних вимог викладених в позові. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що наданий позивачем Договір та Додаток № 1 від 24.02.2014 року, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, не мають відношення до Відповідача так як сторони даний договір не укладали і не підписували .

Отже, предметом даного спору є заборгованість в розмірі 80 374, 86 грн. за Договором № 4600008346 від 24.02.2014 року, а також Додаток до нього (Додаток № 1 від 24.02.2014року.).

Відповідачем в підтвердження своїх заперечень було надано до суду рахунок - фактура № СФ - 0000015 від 11.02.2014року та Видаткова накладна № РН-0000031 від 25.04.2014року про виставлення суми до сплати та відвантаження продукції відповідно до видаткової.

Таким чином, посилання позивача на положення Договору № 4600008346 від 24.02.2014 року та Додатку № 1 як на нормативне обґрунтування задоволення його вимог (в частині стягнення основної суми позову і штрафних санкцій) - є безпідставними, так як сторонами Договір № 4600008346 від 24.02.2014 року та Додаток №1 було укладено вже після підписання рахунку - фактури № СФ - 0000015 від 11.02.2014року на суму 108025, 02 грн., де одержувачем вантажу чітко вказано ПАО «Кримський содовий завод», а в Видатковій накладній № РН-0000031 від 25.04.2014 року відвантаження здійснено на підставі рахунку - фактури № СФ - 0000015 від 11.02.2014року в т.ч. ПДВ - 37446.76 грн.

З урахування положень п.2.4 Договору № 4600008346 від 24.02.2014року наданого позивачем, який визначає, що оплата здійснюється Продавцем Покупцю на підставі підписаної специфікації у вигляді попередньої вартості товару в сумі 108025, 00 грн.

Тобто, оплата була здійснена не на виконання умов зазначеного Договору, а згідно рахунку - фактури № СФ - 0000015 від 11.02.2014 року на який виставлений відповідачем за тринадцять днів раніше до часу укладання Договору № 4600008346 від 24.02.2014року (без визначення його суттєвих умов).

З урахуванням зазначеного, є також необґрунтованими вимоги позивача що до стягнення суми пені з посиланням на положення п. 6.1 -6.3 Договору № 4600008346 від 24.02.2014 року, так як із наданих позивачем документів та позову, не зрозуміло з якого Договору і на якій підставі слід виходити при обчисленні прострочки виконання зобов'язань відповідачем, якщо в рахунку - фактурі № СФ - 0000015 від 11.02.2014 р. не зазначено жодних зобов'язань по пені.

Як вже зазначалося вище, в своїх запереченнях відповідач вказує на той факт, що Договір № 4600008346 від 24.02.2014 року та Додаток № 1 до договору, не був узгоджений та підписаний сторонами. Ці доводи суд до уваги не приймає, так як вони не знайшли свого документального підтвердження та спростовуються доказами наданими до суду позивачем, а саме Договір № 4600008346 від 24.02.2014 року та Додаток № 1 з підписами обох сторін.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані до суду в їх сукупності, судом було вирішено, що позовні вимоги, які були заявлені позивачем, не підлягають задоволенню, так як правовідносини, на які посилається в своєму позові позивач, відбулися ще до укладання між сторонами Договору № 4600008346 від 24.02.2014 року та Додатку № 1 до нього.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України, Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання ~ відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання: нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем умов договору № 4600008346 від 24.02.2014 року, та Додатку до нього (Додаток № 1 від 24.02.2014року.)., а також факт заборгованості за даним договором в розмірі 80 374 грн. 86 коп., яка складається з суми передоплати в розмірі 70 578, 25 грн., суми пені за прострочення постачання товару в розмірі 5 598, 65 грн., суму пені за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 197, 96 грн., не підтверджується матеріалами справи.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував та надав до суду відзив, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод", м. Красноперекопськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 80 374 грн. 86 коп., яка складається з суми передоплати в розмірі 70 578, 25 грн., суми пені за прострочення постачання товару в розмірі 5 598, 65 грн., суму пені за користування чужими грошовими коштами в розмірі 4 197, 96 грн. за договором № 4600008346 від 24.02.2014 року, а також Додатком до нього (Додаток № 1 від 24.02.2014року.).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на позивача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Кримський содовий завод", м. Красноперекопськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артпромстрой", м. Запоріжжя відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 01.12.2014 р.