Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/20721/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20721/14 26.11.14

за позовом: Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», м.Київ, ЄДРПОУ 02497683

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон», м.Київ, ЄДРПОУ 32529433

про стягнення 9 973,89 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кирилловська К.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 7890,50 грн., інфляційних втрат в розмірі 1002,09 грн., пені в сумі 928,90 грн. та 3% річних в розмірі 152,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №13157 від 10.09.2013р. на розроблення містобудівної документації в частині здійснення оплати послуг в обсязі та строки, передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання 29.10.2014р. та 26.11.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дижон» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03162, м.Київ, Святошинський район, вул.Зодчих, буд.50 літ.А.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 30.09.2014р. та від 29.10.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, що підтверджується засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду за 02.10.2014р. та за 03.11.2014р.

Наразі, конверт з ухвалою від 30.09.2014р. було повернуто на адресу господарського суду м.Києва з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання», а конверт з процесуальним документом від 29.10.2014р. до суду не повертався.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, доказом повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 26.11.2014р. є долучена до матеріалів справи засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду за 03.11.2014р.

При цьому, суд також зауважує, що ухвала від 30.09.2014р. про порушення провадження по справі №910/20721/14 була направлена до Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), доступ до якого є публічним. Крім того, інформація щодо місця та часу розгляду господарським судом м.Києва справ публікується на офіційному сайті суду. Таким чином, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з наведеними процесуальними документами в мережі Інтернет.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалою від 30.09.2014р. та від 29.10.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань вказаного учасника судового процесу про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2013р. між Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» (замовник) було укладено договір №13157 на розроблення містобудівної документації, згідно з п.1.1 якого замовник сплачує, а виконавець розробляє наступну містобудівну документацію: предпроектні пропозиції планування території житлової багатоквартирної забудови на площі 2,7 га в межах вулиць Леніна, 119 та Вишневої в с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області.

Ціна робіт за договором визначається на підставі кошторису, який є додатком до укладеного між сторонами правочину (п.2.1 договору №13157 від 10.09.2013р.).

У додатку №3 до спірного правочину сторони погодили, що вартість робіт складає 15 781 грн.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення його печатками господарських товариств та діє до повного виконання контрагентами своїх зобов'язань (п.8.1 договору №13157 від 10.09.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №13157 від 10.09.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п.3.1 договору №13157 від 10.09.2013р. зазначено, що порядок виконання робіт визначений календарним планом.

Виконану роботу виконавець передає замовнику по накладній разом з актом здачі-прийняття виконаних робіт у трьох примірниках (п.п.3.2, 3.3 договору№13157 від 10.09.2013р. ).

Пунктом 2.3 спірного правочину також передбачено, що датою отримання замовником робіт є дата проставлення замовником підпису в накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №13157 від 10.09.2013р. позивачем було виконано, а відповідачем прийнято роботи з розробки предпроектних пропозицій планування території житлової багатоквартирної забудови на площі 2,7 га в межах вулиць Леніна, 119 та Вишневої в с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується актом №1 від 30.12.2013р. здачі-приняття виконаних робіт, а також накладною №760 від 30.12.2013р. Відповідно до наведених документів вартість виконаних Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» та прийнятих замовником робіт складає 15 781 грн.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» робіт щодо розробки містобудівної документації за договором №13157 від 10.09.2013р. на суму 15 781 грн.

Проте, відповідачем заперечень з приводу належного виконання позивачем своїх обов'язків за спірним правочином не представлено, факт виконання останнім робіт на загальну суму 15 781 грн. не спростовано.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів наявності у відповідача будь-яких заперечень та претензій з приводу належного виконання заявником прийнятих за договором №13157 від 10.09.2013р. зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, про належне виконання Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» своїх обов'язків з розробки містобудівної документації на суму 15 781 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вже зазначалось, ціна робіт за договором визначається на підставі кошторису, який є додатком до укладеного між сторонами правочину (п.2.1 договору №13157 від 10.09.2013р.).

У п.2.3 договору №13157 від 10.09.2013р. та додатку №3 до вказаного правочину сторони погодили, що вартість робіт складає 15 781 грн.

Пунктом 2.3 укладеного між сторонами правочину передбачено наступний порядок оплати робіт: замовник протягом п'яти банківських днів після підписання договору, до початку виконання робіт, перераховує виконавцю аванс у розмірі 50% від вартості робіт, що становить 7890,50 грн.; остаточний розрахунок в сумі 7890,50 грн. замовник здійснює протягом 5 банківських днів після прийняття робіт.

Датою приймання робіт є дата підписання накладної (п.3.4 договору №13157 від 10.09.2013р.).

Отже, враховуючи порядок, обсяги та строки розрахунків, що погоджені сторонами у розділі 2 спірного правочину, а також кошторисі, що є додатком до договору, приймаючи до уваги наведені вище висновки суду щодо виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на суму 15 781 грн., господарський суд встановив, що строк оплати робіт за укладеним між сторонами правочином настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» належним чином свої грошові зобов'язання виконано не було.

Як вбачається з представленої заявником до матеріалів справи банківської виписки 21.09.2013р. на виконання умов договору №13157 від 10.09.2013р. відповідачем було здійснено попередню оплату робіт в розмірі 7890,50 грн.

Одночасно, як свідчать матеріали справи, відповідачем після порушення провадження по справі було внесено другу частину оплати за договором №13157 від 10.09.2013р., а саме 20.10.2014р. перераховано 7 890,50 грн. на рахунок Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», що підтверджується відповідною банківською випискою.

З приводу погашення спірної заборгованості після порушення провадження по справі, господарський суд зазначає, що ст.80 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави припинення провадження по справі. Зокрема, вказаною статтею передбачено, що провадження у справі припиняється якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що на момент виникнення спору заборгованість в розмірі 7 890,50 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» погашено не було, а внесено плату лише 20.10.2014р., суд дійшов висновку, що провадження по справі в частині стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1002,09 грн., пені в сумі 928,90 грн. та 3% річних в розмірі 152,40 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно із ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Зі ст.3 вказаного нормативно-правового акту вбачається, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

У п.5.4 договору №13157 від 10.09.2013р. зазначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання замовником зобов'язання по договору щодо оплати робіт у строки, передбачені правочином, замовник сплачує виконавцю за кожен прострочений день пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання, що діяла у період, за який стягується пеня.

У п.5.6 спірного правочину контрагенти погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не обмежується шестимісячним строком, а нараховується за весь час прострочення.

Враховуючи порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» строків оплати робіт, заявником за період з 20.01.2014р. по 10.09.2014р. було нараховано пеню в розмірі 928,90 грн.

Здійснивши перевірку представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, враховуючи, що сторони передбачили інший, ніж у ст.232 Господарського кодексу України строк нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» пені в розмірі 928,90 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, за порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №13157 від 10.09.2013р. позивачем за період з 20.01.2014р. по 10.09.2014р. було нараховано 3 % річних на суму 152,40 грн. та інфляційні збитки за період з лютого по серпень 2014р. (включно) в розмірі 1002,09 грн.

За висновками суду, позивачем проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних. Однак, представлений Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки. За розрахунком суду з відповідача може бути стягнуто інфляційні втрати в сумі 1000,83 грн.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, з огляду на допущені заявником під час розрахунку інфляційних втрат помилки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1002,09 грн., пені в сумі 928,90 грн. та 3% річних в розмірі 152,40 грн. підлягають задоволенню частково.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі за позовом Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 7890,50 грн.

Задовольнити частково позовні вимоги Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон», м.Київ про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1002,09 грн., пені в сумі 928,90 грн. та 3% річних в розмірі 152,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» (03162, м.Київ, Святошинський район, вул.Зодчих, буд.50 літ.А, ЄДРПОУ 32529433) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд» (03039, м.Київ, Голосіїївський район, просп.40-Річчя Жовтня, буд.50, ЄДРПОУ 02497683) пеню в сумі 928,90 грн., 3% річних в розмірі 152,40 грн., інфляційні втрати в сумі 1000,83 грн. та судовий збір в сумі 1826,77 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.11.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 01.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко