Рішення

від 26.11.2014 по справі 910/19027/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19027/14 26.11.14 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РУКАВНИХ

ФІЛЬТРІВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕІР"

про захист виключного права та відшкодування збитків 14 304,64 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лапайчук І.О. за довіреністю № 1 від 25.02.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РУКАВНИХ ФІЛЬТРІВ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕІР" про захист виключного права та відшкодування збитків 14 304,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.09.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 30.09.2014 р. у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці справу передано для розгляду судді Лиськову М.О.

Ухвалою від 30.09.2014 р. суддею Лиськовим М.О. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.10.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 08.10.2014 р. у зв'язку з виходом з відпустки справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою від 08.10.2014 р. справу прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І.

У судовому засіданні 12.11.2014 р. представник відповідача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів та про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 12.11.2014 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 12.11.2014 р. оголошено перерву до 26.11.2014 р.

26.11.2014 р. від відповідача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 26.11.2014 р. представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вкотре не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, неподання витребуваних доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на 15 днів.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд відзначає, що розгляд даної справи вже неодноразово відкладався, проте відповідач своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, доказів на спростування тверджень позивача та будь-яких заперечень по суті спору не скористався. Хворобу представника суд не може визнати поважною причиною для нез'явлення відповідача у судове засіданні та подальшого відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво інтересів відповідача у суді. Більш того, з моменту порушення провадження у справі 15.09.2014 р. відповідач мав достатньо часу для подання будь-яких доказів, заперечень, заяв чи клопотань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РУКАВНИХ ФІЛЬТРІВ" (надалі - позивач) відповідно до договору про передачу виключних майнових прав на корисну модель від 05 вересня 2009 року є власником патенту на корисну модель на фільтрувальний рукав № 33490 від 25.06.2008 р. Корисна модель відноситься до фільтрувального рукава каркасного типу, які використовуються в установках для очищення технологічних газів та промислового повітря в харчової, цукрової, хімічної, металургійної, гірничорудної та інших галузях промисловості.

Так, вказаним патентом захищена конструкція фільтрувального рукава трубчастої форми із одним закритим кінцем, що містить, принаймні, один посилюючий елемент у вигляді кільцевої накладки з текстильного матеріалу, закріпленої на його зовнішній або внутрішній поверхні, принаймні, двома кільцевими швами. Фільтрувальні рукава виготовляються позивачем за договором про передачу виключних майнових прав на корисну модель від 05 вересня 2009 року, за умовами якого виключні майнові права на корисну модель - фільтрувальний рукав, а саме право на використання за своїм розсудом Корисної моделі в господарській діяльності; право на дозвіл використання Корисної моделі іншими особами; право перешкоджати неправомірному використанню Корисної моделі, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом, належать ТОВ «Фабрика рукавних фільтрів».

Як зазначає позивач, 26.02.2014 р. ним отримано запрошення від тендерного комітету Приватбанку на участь у відкритих торгах із закупівлі рукавів фільтрувальних на замовлення ПАТ «Стахановський завод феросплавів» та ПАТ «Запорізький завод феросплавів».

05.03.2014 р. було проведено вказаний тендер, переможцем якого по позиції № 3 на постачання фільтрувальних рукавів ПАО «Стахановський завод феросплавів» згідно креслення СГ 191 СБ стало Товариство з обмеженою відповідальністю TOB «ЕІР» (відповідач).

При огляді креслення СГ 191 СБ «Рукав фільтрувальний СГО № 2» від 22.05.2013 р., за яким повинні бути виготовлені фільтрувальні рукави для ВАТ «Стахановський завод феросплавів», позивачем було встановлено, що фільтрувальні рукави мають трубчасту форму із одним закритим кінцем, що містить, принаймні, один посилюючий елемент у вигляді кільцевої накладки з текстильного матеріалу, закріпленої на його зовнішній або внутрішній поверхні, принаймні, двома кільцевими швами.

Позивач звернувся із запитом до патентного повіреного - Бокач Алли Василівни (державний реєстраційний номер 266) з питаннями, чи використовується в фільтрувальному рукаві (на кресленні СГ 191 СБ від 22.05.2013 р. «Рукав фільтрувальний СГО № 2») кожна ознака корисної моделі або ознака еквівалентна їй, що включена до незалежного пункту формули патенту № 33490 від 25.06.2008 року, який належить ТОВ «Фабрика рукавних фільтрів»?

У наданому висновку спеціаліста-представника у справах інтелектуальної власності встановлено, що у кресленні СГ 191 СБ від 22.05.2013р. «Рукав фільтрувальний СГО № 2» використано кожну істотну ознаку, що включена до незалежного пункту формули патенту № 33490 від 25.06.2008 р., що належить ТОВ «Фабрика рукавних фільтрів».

Статтею 418 Цивільного кодексу України встановлено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 420 Кодексу визначено, що до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Згідно зі ст. 424 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

За правилами ст. 426 Кодексу, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Згідно зі ст. 28 згаданого Закону, права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу. Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) та передавати право власності на винахід (корисну модель) іншій особі без згоди інших власників патенту.

Використанням винаходу (корисної моделі) визнається:

виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

В такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) - тільки за погодженням із Державним експертом.

Власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на винахід (корисну модель) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

При цьому, будь-яких доказів укладення між позивачем та відповідачем ліцензійного договору про передачу останньому виключних прав на використання корисної моделі за патентом № 33490 від 25.06.2008 р., суду не надано.

Статтею 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» встановлено, що будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок упущеної вигоди, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв'язку з чим суд погоджується з визначеним позивачем розміром упущеної вигоди у сумі 14 304,64 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕІР" (01015, м. Київ, вул. Московська, 45/1, корп. 33, офіс 32; код ЄДРПОУ 37045183) припинити виготовлення та реалізацію фільтрувальних рукавів, які захищені патентом № 33490 на корисну модель.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕІР" (01015, м. Київ, вул. Московська, 45/1, корп. 33, офіс 32; код ЄДРПОУ 37045183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА РУКАВНИХ ФІЛЬТРІВ" (39630, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, д. 5Д; код ЄДРПОУ 317009904) 14 304 (чотирнадцять тисяч триста чотири) грн. 64 коп. збитків та 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.12.2014 р.

Суддя Н.І. Зеленіна