Рішення

від 27.11.2014 по справі 910/22045/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22045/14 27.11.14 за позовом Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат № 11"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет Єлісєєвській"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 878,40 грн.

Суддя ПоляковаК.В.

Представники:

від позивача: Наумкіна Л.М. (дов.№П-05/181 від 08.09.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат № 11" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет Єлісєєвській" про стягнення заборгованості у розмірі 1 878,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих за Договором №18032 від 31.10.2013 зобов'язань по оплаті поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1 878,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2014 порушено провадження у справі №910/22045/14 та призначено її до розгляду на 11.11.2014 року.

10.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документів для долучення до матеріалів справи.

За наслідками судового засідання 11.11.2014, суд відклав розгляд справи на 27.11.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.

У судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

Представник відповідача до судових засідань 11.11.2014 та 27.11.2014 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2013 між Дочірнім підприємством публічного акціонерного товариства «Київхліб» «Хлібокомбінат №11» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Супермаркет Єлісєєвський» (покупець) укладено Договір №18032 поставки хлібобулочних виробів, виробів довготривалого зберігання та кондитерських виробів.

Відповідно до предмета Договору, постачальник зобов'язується поставляти на умовах Договору товар, у відповідності з поданими покупцем замовленням, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність та своєчасно сплатити його вартість постачальнику.

Відповідно до п.1.3. Договору, право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами належним чином оформленої товарно-транспортної накладної (ТТН).

Асортимент та кількість товару визначається у замовленні покупця та підтверджується у ТТН, згідно умов Договору. (п.2.1.1. Договору).

За умовами п.3.4.Догвору, розрахунки за товар проводяться у відповідності до умов оплати, визначених в специфікації, в національній валюті України шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника у вказаному на ТТН у безготівковому порядку та/або готівкою через ПАТ «КБ «Хрещатик», що знаходиться на території підприємства постачальника.

В графі платіжного доручення (призначення платежу) покупець розділяє окремими грошовими сумами підпункти специфікації відповідних груп товару, з яких складається загальна сума проведеного платежу. При недотриманні даної умови постачальник самостійно визначає чер8говість погашення зобов'язань покупця за рахунок отриманої суми. (п.3.5. Договору).

Датою оплати по даному Договору (п.3.6.), вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами п.3.9. Договору, складається станом на кінець кожного кварталу або за вимогою однієї із сторін акт звірки взаєморозрахунків. У випадку, якщо покупець отримав акт звірки і впродовж 15 календарних днів не надав письмової відповіді, акт звірки вважається погодженим.

Умовами Договору сторони погодили відповідальність за порушення зобов'язань, про що зазначено у розділі 5 Договору.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товару на загальну вартість 10628,436 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, які оплачені відповідачем частково, а саме борг за наступними ТТН становить: за ТТН №217707 від 13.12.2013 на суму 395,04 грн., №218314 від 14.12.2013 на суму 127,62 грн., №218921 від 15.12.2013 на суму 220,32 грн., №219566 від 16.12.2013 на суму 252, 18 грн., №220226 від 17.12.2013 на суму 241, 68 грн., №220841 від 18.12.2013 на суму 127,62 грн., №221540 від 19.12.2013 на суму 191,82 грн., №222179 від 20.12.2013 на суму 216, 06 грн., №222604 від 21.12.2013 на суму 183,00 грн., №223191 від 22.12.2013 на суму 246,90 грн.

Перелічені ТТН підписані та скріплені печатками обох сторін, що підтверджує передачу та прийняття зазначеного товару у власність відповідача, а також є частково ним оплачені, що вбачається із картки клієнта про оплату за період жовтень 2013 - червень 2014 та довідки №47/244-12/462 від 18.09.2014, виданої ПАТ «КБ «Хрещатик» із реєстром платежів відповідача за період з 01.11.2013 по 17.09.2014 року.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 1878,40 грн., у зв'язку із чим позивач направляв відповідачу претензію №1000-07/71 від 11.02.2014 із проханням погасити наявний борг.

Проте, вказана претензія залишена позивачем поза увагою, що спричинило звернення позивача із даним позовом до суду. Також, під час розгляду спору у суді, позивач направляв відповідачу для погодження та підписання акт звірки взаєморозрахунків, але відповіді так і не отримав.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 31.10.2013 між сторонами укладено договір поставки №18032, згідно із п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору. Асортимент та кількість товару визначається у замовленні покупця та підтверджується у товарно-транспортній накладній (п.2.1.1 Договору).

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу за грудень 2013 року товару на загальну суму 10628,46 грн., що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними за вказаний період, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Проте відповідач у порушення прийнятих за Договором зобов'язань, здійснив оплату отриманих товарів частково, а саме у сумі 8750,06 грн., що вбачається із виписки з банківського рахунку позивача та картки оплат відповідача, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 1878,40 грн.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню повністю.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат № 11" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет Єлісєєвській" про стягнення заборгованості у розмірі 1 878,40 грн. - задовольнити повністю .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Супермаркет Єлісєєвській" (02222, місто Київ, вулиця Лаврухіна, 12; ідентифікаційний код 38806490) на користь Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства "Київхліб" "Хлібокомбінат № 11" (02093, місто Київ, вулиця Бориспільська, 24; ідентифікаційний код 00376353) 1878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) гривень 40 копійок заборгованості та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 27.11.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 02.12.2014 року

Суддя К.В. Полякова