Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/24642/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24642/14 03.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК ДІНАР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕНДС КЛАБ»

про стягнення 10 565,18 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Коханевич В.Г. - представник за довіреністю від 03.12.2014

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 04.12.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК ДІНАР» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕНДС КЛАБ» заборгованості за поставлений товар у розмірі 10 565,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сторонами було укладено договір поставки № 310/13 від 26.12.2013 р., на підставі якого позивач як постачальник зобов'язався передати у власність відповідачу як покупцю продукти харчування (товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його. За доводами позивача ТОВ «АПК ДІНАР» поставило відповідачу товар на загальну суму 8982,09 грн, що підтверджується видатковими накладними № КЗ05654 від 29.08.2014 р., № КЗ05722 від 03.09.2014 р. та № КЗ05831 від 09.09.2014 р. Відповідачем було частково оплачено товар на суму 1 500,00 грн, у зв'язку з чим виник борг у розмірі 7 482,09 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача основну суму боргу у розмірі 7 482,09 грн, штраф у розмірі 1 496,42 грн та проценти за користування чужими грошима у розмірі 1 586,67 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2014 порушено провадження у справі № 910/24642/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 03.12.2014.

02.12.2014 р. позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 03.12.2014 представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив суд прийняти її до розгляду. У вказані заяві позивач, зазначив, що станом на 02.12.2014 р. борг відповідача становить 6 522,17 грн, зокрема частково неоплаченою залишається видаткова накладна № КЗ05722 від 03.09.2014 р. у сумі 2 826,40 грн та видаткова накладна № КЗ05831 від 09.09.2014 р. на суму 3 695,77 грн неоплачена повністю. А тому просить суд стягнути з відповідача 6 522,17 грн - основного боргу, 1 304,43 грн - штрафу та 1 356,57 грн - процентів за користування чужими грошима.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

У судове засідання 03.12.2014 відповідач уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду надсилалась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 02154, м. Київ, провулок Межовий, буд. 5-А, кв. 96, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК ДІНАР» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРЕНДС КЛАБ» (надалі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 310/13 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у встановлений договором строк, відповідно до заявок покупця, передати продукти харчування (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору товар відвантажується покупцю зі складу постачальника за цінами, визначеними у специфікації або накладній, що є невід'ємним додатком до цього договору.

Найменування товару, кількість, вартість, ціна, вид тари (паркування), форма упаковки вказується у заявці покупця, на підставі якої продавцем складається товарна накладна (п. 3.1. договору).

Доставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на склад/в магазини/ в заклади харчування покупця за адресою, зазначеною у заявці покупця (п. 4.1. договору).

У п. 4.4. договору зазначено, що перехід права власності на товар відбувається після проставлення покупцем відмітки про отримання ним товару на примірнику товарної накладної. Ця обставина вважається достатньою для підтвердження необхідності оплати за отриманий товар.

Відповідно до п. 5.1. договору здавання-прийом товару за кількістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін на складі покупця. Сторони погоджуються з тим, що уповноваженою особою (представником) на отримання товару є особа, яка поставила підпис на товарній накладній. Сторони гарантують, що особи, які підписали товарні накладні, належним чином уповноважені на їх підписання. Факт затвердження печаткою (штампом) підпису представника покупця є фактом, що підтверджує повноваження такої особи на отримання товару, тому покупець в подальшому не може посилатися на відсутність у представника таких повноважень.

Згідно з п. 6.3. договору покупець сплачує постачальнику вартість товару протягом 7 (семи) календарних днів з дати його поставки.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За доводами позивача ТОВ «АПК ДІНАР» поставило відповідачу товар на загальну суму 8 982,09 грн, що підтверджується видатковими накладними № КЗ05654 від 29.08.2014 р. на суму 2 063,55 грн, № КЗ05722 від 03.09.2014 р. на суму 3 222,77 грн та № КЗ05831 від 09.09.2014 р. на суму 3 695,77 грн, відповідачем було частково оплачено товар, та неоплаченими залишається видаткова накладна № КЗ05722 від 03.09.2014 р. у сумі 2 826,40 грн та видаткова накладна № КЗ05831 від 09.09.2014 р. на суму 3 695,77 грн, а тому борг відповідача перед позивачем становить 6522,17 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.3. договору покупець сплачує постачальнику вартість товару протягом 7 (семи) календарних днів з дати його поставки.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8 982,09 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а саме № КЗ05654 від 29.08.2014 р. на суму 2 063,55 грн, № КЗ05722 від 03.09.2014 р. на суму 3 222,77 грн та № КЗ05831 від 09.09.2014 р. на суму 3 695,77 грн.

Відповідачем було частково оплачено товар, та станом на момент вирішення спору неоплаченим залишаються видаткові накладні № КЗ05722 від 03.09.2014 р. у сумі 2 826,40 грн та № КЗ05831 від 09.09.2014 р. на суму 3 695,77 грн, а тому борг відповідача перед позивачем становить 6 522,17 грн (2 826,40 грн + 3 695,77 грн).

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.3. договору виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами та скріплені їх печатками, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 6 522,17 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 6 522,17 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 304,43 грн - штрафу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором поставки строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості, тобто за весь період заборгованості. У випадку затримки оплати вартості товару на строк що перевищує 30 днів, покупець додаткового сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого в строк товару.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар понад 30 днів, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 1 304,43 грн, за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Позивачем заявлена також вимога про стягнення з відповідача на його користь 1 356,57 грн - процентів за користування чужими грошима.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.3. договору сторони передбачили, що за порушення строків платежу постачальник додатково має право вимагати у покупця сплату 0,5% від суми боргу за кожен день прострочки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами згідно зі ст.. 536 та ч. 2 ст. 635 ЦК України. Проценти сплачуються за весь період прострочення платежу.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судом здійснено перерахунок процентів за користування чужими грошовими коштами з того, що відповідно до умов договору оплата має бути проведена протягом 7 календарних днів, тому прострочення починається з наступного дня.

За розрахунком суду розмір процентів за користування чужими грошовими коштами становить1 323,96 грн, зокрема:

Номер та дата видаткової накладноїОстанній день сплати за товар Період простроченняКількість днів прострочення 0.5 % від суми боргуСума боргу (грн)сума процентів за користування чужими грошовими коштами КЗ05722 від 03.09.2014 10.09.2014 11.09.2014-24.10.2014 44 14,13 2828.40 621,72 КЗ05831 від 09.09.2014 16.09.2014 17.09.2014-24.10.2014 38 18,48 3695,77 702,24 Разом 1 323,96 грн.

Таким чином, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1 323,96 грн в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕНДС КЛАБ» (02154, м. Київ, провулок Межовий, буд. 7-А, кв. 96, ідентифікаційний код 38968606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК ДІНАР» (03151, м. київ, вул.. Дніпропетровська, буд. 22, ідентифікаційний код 38613022) основну суму боргу у розмірі 6 522 (шість тисяч п'ятсот двадцять дві) грн 17 коп.; штраф у розмірі 1 304 (одну тисячу триста чотири) грн 43 коп.; проценти у розмірі 1 323 (одну тисячу триста двадцять три) грн 96 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн 51 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин