Рішення

від 17.11.2014 по справі 910/15869/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15869/14 17.11.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Всесвіт Фудз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волд Фуд"

про стягнення 58 057,48 грн.

Представники сторін:

від позивача: Одуд Н.А. - представник за довіреністю № 134 від 01.09.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Всесвіт Фудз" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волд Фуд" про стягнення 58 057,48 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.10.2013 року між постачальником - приватним підприємством "Всесвіт Фудз" та покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волд Фуд" укладений договір поставки № Д-30/10/13-151-3Б.

Між сторонами також укладений Протокол розбіжностей до договору поставки № Д-30/10/13-151-3Б від 30.10.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

На виконання умов вказаного договору постачальником поставлено а покупцем прийнято товару на загальну суму 148 783,14 грн. відповідно до видаткових накладних:

VFKV-29344 від 10.12.2013 на суму 51 021,48 грн. з ПДВ;

VFKV-29348 від 10.12.2013 на суму 29 407,61 грн. з ПДВ;

VFKV-29411 від 10.12.2013 на суму 13 018,85 грн. з ПДВ;

VFKV-29688 від 12.12.2013 на суму 55 335,20 грн. з ПДВ.

Відповідач повернув позивачеві залишки товару і заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 475,71 грн.

Позивач також нарахував відповідачеві пеню відповідно до п. 9.2. договору у сумі 4 580,47 грн. та три проценти річних у сумі 1 001,29 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 58 057,48 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року порушено провадження у справі № 910/15869/14 та розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

15.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на навчанні в Національній школі суддів України справу № 910/15869/14 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року справу № 910/15869/14 прийнято до провадження (суддею Гумега О.В.), розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

29.09.2014 року розпорядженням В.о Голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з навчання, справу № 910/15869/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддею Блажівською О.Є. прийнято справу до свого провадження.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва №04-23/830 від 08.10.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Блажівської О.Є. та відповідно до пункту 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматичний розподіл справи №910/15869/14.

Повторним автоматичним розподілом справи №910/15869/14 визначено Мудрого С.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року прийняти справу до провадження, розгляд справи призначено на 28.10.2014 року.

У судове засідання 28.10.2014 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали від 13.10.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином. Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.10.2014 року розгляд справи перенесено на 17.11.2014 року.

14.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав опис від 13.11.2014 року про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 17.11.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, будинок 34/2, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 29.10.2014 є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

30.10.2013 року між постачальником - приватним підприємством "Всесвіт Фудз" та покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волд Фуд" укладений договір поставки № Д-30/10/13-151-3Б.

Між сторонами також укладений Протокол розбіжностей до договору поставки № Д-30/10/13-151-3Б від 30.10.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар партіями у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі замовлення покупця, яке є невід'ємною частиною договору. Ціна товару, що вказана у накладних, які надаються постачальником покупцю разом з партією товару, повинна відповідати ціні вказаній в узгодженій сторонами специфікації, чинній на день замовлення.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 3.5. договору право власності на товари переходять від постачальника до покупця з моменту, коли товар поставлено вивантаженими на приймальну платформу торгової точки і сторони підписали накладну, що засвідчує факт отримання товарів покупцем.

Строки та порядок поставки і передачі товару регулюються розділом 4 договору з урахуванням Протоколу розбіжностей до договору поставки № Д-30/10/13-151-3Б від 30.10.2013 року.

На виконання умов вказаного договору постачальником поставлено а покупцем прийнято товару на загальну суму 148 783,14 грн. відповідно до видаткових накладних, копії яких є в матеріалах справи, а саме:

№ VFKV-29344 від 10.12.2013 на суму 51 021,48 грн. з ПДВ;

№ VFKV-29348 від 10.12.2013 на суму 29 407,61 грн. з ПДВ;

№ VFKV-29411 від 10.12.2013 на суму 13 018,85 грн. з ПДВ;

№ VFKV-29688 від 12.12.2013 на суму 55 335,20 грн. з ПДВ.

Відповідач повернув позивачеві залишки товару на загальну суму 96 307,43 грн. відповідно до накладних на повернення товару від покупця:

№ VFKV-171 від 29.01.2014 року на суму 13 499,60 грн. з ПДВ;

№ VFKV-202 від 30.01.2014 року на суму 10 359,67 грн. з ПДВ;

№ VFKV-203 від 30.01.2014 року на суму 38,88 грн. з ПДВ;

№ VFKV-228 від 04.02.2014 року на суму 1 717,80 грн. з ПДВ;

№ VFKV-223 від 03.02.2014 року на суму 22 580,01 грн. з ПДВ;

№ VFKV-231 від 04.02.2014 року на суму 25 394,80 грн. з ПДВ;

№ VFKV-246 від 06.02.2014 року на суму 14,62 грн. з ПДВ;

№ VFKV-253 від 07.02.2014 року на суму 20 184,52 грн. з ПДВ;

№ VFKV-254 від 07.02.2014 року на суму 2 517,53 грн. з ПДВ.

Таким чином, загальна заборгованість становить 52 475,71 грн.

Відповідно до п. 5.4. Протоколу розбіжностей до договору поставки № Д-30/10/13-151-3Б від 30.10.2013 року оплата за поставлену продукцію проводиться раз на тиждень (кожен понеділок місяця) по мірі реалізації товару. Покупець зобов'язаний надати звіт з продажу та звіт про залишки товарів в магазинах, за допомогою електронної пошти. У випадку, якщо покупець не виконав хоча б одну з умов постачальник має право зупинити поставку товару до моменту виконання всіх умов.

Відповідно до п. 7.2.3. договору покупець зобов'язаний оплатити товар в розмірах і в строки, установлені договором.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 52 475,71 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню у сумі 4 580,47 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» передбачає, що Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Відповідно до п. 9.2. договору за порушення термінів розрахунку, передбачених п. 5.3. даного договору покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Однак, відповідно до Протоколу розбіжностей до договору поставки № Д-30/10/13-151-3Б від 30.10.2013 року сторони узгодили п. 5.3. видалити з договору.

Оскільки, між сторонами було укладено договір поставки, яким не передбачено відповідальність сторін, а відповідно до діючого законодавства пеня сплачується в розмірі, що передбачена згодою сторін , тому, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 4 580,47 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивачем нараховано три проценти річних в розмірі 1 001,29 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нараховує 3 проценти річних на суму заборгованості, враховуючи тільки вартість поверненого товару. Однак, позивачем не враховано умови оплати, відповідно до п. 5.4. Протоколу розбіжностей до договору поставки № Д-30/10/13-151-3Б від 30.10.2013 року та не надано жодних доказів щодо підтвердження реалізації або нереалізації товару (звіт з продажу та звіт про залишки товарів в магазинах, як це передбачено умовами договору). Таким чином, з наданих документів не вбачається можливим встановити періоди і суму заборгованості відповідача. Однак, оскільки останнє повернення товару було здійснено 07.02.2014 року суд вбачає за можливе нарахування 3 % річних з 08.02.2014 року по 12.05.2014 року.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу, грн.Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 52 475,71 08.02.2014 - 12.05.2014 94 3 % 405,43

Таким чином, розмір трьох процентів річних за перерахунком суду становить 405,43 грн. та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 595,86 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 2, 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Волд Фуд" (01001, м. Київ, вул. Еспланадна, будинок 34/2; код ЄДРПОУ 36148981) на користь приватного підприємства "Всесвіт Фудз" (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, будинок 1; ідентифікаційний код 38185680) заборгованість в розмірі 52 475 (п'ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 71 коп., три проценти річних в розмірі 405 (чотириста п'ять) грн. 43 коп., судовий збір в розмірі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 03 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 04.12.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий