Рішення

від 26.11.2014 по справі 914/3449/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 р. Справа № 914/3449/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група", м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м.Жидачів Жидачівського району Львівської області

про: стягнення заборгованості. Ціна позову 26 946,35 грн.

Cуддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача : Молящий В.М.. - представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача : не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група"(81054, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул..І.Мазепи,18; код ЄДРПОУ 30484307) до Відкритого акціонерного товариства "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81701, Львівська область, Жидачівський район, м.Жидачів, вул..Фабрична,4; код ЄДРПОУ 00278801) про стягнення заборгованості. Ціна позову визначена позивачем в сумі 28 6 946,35 грн.

Ухвалою суду від 29.09.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 12.11.2014р. Вимоги до сторін висвітлені в ухвалі.

Ухвала від 26.09.2014 року отримана позивачем 04.10.2014 року, що підтверджується наявним у справі повідомленням №79014 0927366 4 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, а відповідачем - 06.10.2014 року, що підтверджується повідомленням №79014 0927367 2 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

07.11.2014 р. за вх.№47893/14 в суді зареєстровано клопотання позивача про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог суду, згідно ухвали від 26.09.2014 року.

В судове засідання 12.11.2014 року позивач явку представника забезпечив, однак вимоги ухвали про порушення провадження у справі у повному обсязі не виконав. Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребовуваних документів не подав. Відтак, ухвалою суду від 12.11.2014р. відкладено розгляд справи на 26.11.2014р.

26.11.2014р. за вх.№51408/14 позивач подав довідку від 26.11.2014р. №1137 в якій підтвердив, що сума основного боргу не змінилась і становить 23500 грн.

26.11.2014р. за вх..№51407/14 позивач подав клопотання, у якому просить суд долучити до матеріалів справи додаткові докази, серед яких витяг з ЄДР ЮО та ФОП на відповідача, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи,

Позивачем явку представника в судове засідання 26.11.2014р. забезпечено, позовні вимоги підтримано.

В судовому засіданні оглянуто поданий позивачем до справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців який містить відомості, внесені в ЄДР станом на 24.11.2014р. по відповідачу. Судом встановлено, що за ідентифікаційним кодом 00278801 до ЄДР включено юридичну особу - Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», місцезнаходженням якого є адреса: 81700, Львівська область, Жидачівський район, місто Жидачів, вулиця Фабрична, будинок 4; керівник (підписант)- Корсунський Микола Миколайович. На підставі встановленого суд дійшов висновку що відповідачем у справі є Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча із наявних у справі документів вбачається отримання відповідачем за адресою зазначеною у позовній заяві, яка відповідає місцезнаходженню відповідача за даними в ЄДРПОУ, а саме: 81701, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, 4, ухвали про порушення провадження у справі, що підтверджує повідомлення про вручення вх.№44113/14 від 17.10.2014р.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Зважаючи на строки вирішення спору у даній справі, керуючись ст.69 ГПК України, у суду відсутні правові підстави для чергового відкладення розгляду справи, зокрема з тих причин, що відповідач не забезпечив явку в судове засідання повноважного представника та не подав відзиву на позовну заяву.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представника відповідача та відзиву відповідача на позовну заяву, за наявними в справі матеріалами.

Судом встановлено:

Між Товариство з обмеженою відповідальністю „УКРАЇНСЬКА ТРАНСПОРТНА ГРУПА" , в особі директора Коцовського Юрія Романовича, що діє на підставі статуту товариства (надалі - перевізник) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» , в особі голови правління Корсунського Миколи Миколайовича, що діє на підставі статуту товариства (надалі - замовник) укладено договір №0168 на перевезення вантажів від 07 травня 2013 року, відповідно до п.1.1 якого, перевізник зобов»язується перевезти та доставити вантаж, зазначений замовником, а замовник оплатити послуги перевізника (надалі-Договір).

Відповідно до п.2.1 Договору ціна договору визначається відповідно до окремих замовлень замовника згідно з узгодженим сторонами тарифом на перевезення вантажу.

У п.2.2 Договору сторони погодили, що платежі здійснюються в національній валюті України і сплачуються замовником на протязі п»ятнадцяти банківських днів з моменту виконання окремого замовлення та отримання оригінальних документів на оплату виконаних послуг по окремому замовленню.

Відповідно до п.2.3 Договору за надані послуги автомашинами замовник зобов»язується розрахуватися згідно підписаних товаро-транспортних накладних, рахунку, податкових накладних, заявки (де узгоджується тариф) та акту виконаних робіт.

Відповідно до п.4.6 Договору, у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування на протязі усього часу протермінування. Нарахування пені за протермінування оплати зупиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошові зобов»язання повинні були б бути виконані.

Відповідно до статті 625 ЦК України замовник зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять п»ять процентів річних від простроченої суми.

Крім пені, у випадку протермінування платежу на термін більше 60 календарних днів замовник зобов»язаний заплатити штраф в розмірі 20% від протерміновованої суми.

Відповідно до п.4.7, Договору у випадку, якщо відправлений перевізником замовнику Акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятим без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

Відповідно до п.п.7.1,7.2 даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року.

У випадку якщо жодна з сторін не заявить про намір розірвати даний договір за 10 (десять) календарних днів до закінчення строку його дії, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Відповідно до договору-заявки №б/н від 27.12.2013 року транспортний засіб Позивача реєстраційний номер ВС7379АТ/ВС6189ХХ був поданий для завантаження вантажем: макулатура, для здійснення перевезення по маршруту Шостка - Жидачів.

Позивачем повністю виконано свої зобов'язання згідно Договору та договору - заявки №б/н від 27.12.2013 року.

Факт виконання зобов'язань підтверджується товарно-транспортною накладною №800160 від 27.12.2013 року та актом надання послуг №29/12-002 від 29.12.2013 року. Як вказано замовником в Акті надання послуг, претензій по об»єму, якості та строкам виконання робіт ( надання послуг) замовник до перевізника не має.

Вартість перевезення згідно договору-заявки №б/н від 27.12.2013 року становила 4300 грн.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору №0168 на перевезення вантажів від 07 травня 2013 року, оплата за здійснене перевезення проводиться протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів про доставку вантажу.

31.12.2013 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням відправлено: Рахунок № ТГ -29/12-00002 від 29.12.2013 року на суму 4300,00 гривень; Товарно-транспортну накладну №800160 від 27.12.2013 року; Акт №29/12-002 надання послуг від 29.12.2013 року. Дані документи Відповідач отримав 08.01.2014 року. Оплата за здійсненне перевезення мала бути проведена до 29.01.2014 року.

Відповідно до платіжного доручення № 2343 від 03.04.2014 року Відповідачем була проведена часткова оплата за вище вказане перевезення в розмірі 3400 гривень.

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед Позивачем по даному перевезенню становить 900 грн.

Відповідно до договору - заявки № б/н від 24.03.2014 року транспортний засіб Позивача реєстраційний номер ВС2656ВС/ВС8756ХХ був поданий для завантаження вантажем: макулатура, для здійснення неревезення по маршруту Гадяч - Жидачів.

Позивачем повністю виконано свої зобов'язання згідно Договору та договору - заявки №б/н від 24.03.2014 року.

Факт виконання зобов'язань підтверджується товарно-транспортною накладною б/н та актом надання послуг №26/03-003 від 26.03.2014 року. Як вказано замовником в Акті надання послуг, претензій по об»єму, якості та строкам виконання робіт ( надання послуг) замовник до перевізника не має.

Вартість перевезення згідно договору - заявки №б/н від 24.03.2014 року становила 4600 гривень.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору №0168 на перевезення вантажів від 07 травня 2013 року, оплата за здійснене перевезення проводиться протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів про доставку вантажу.

01.04.2014 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням відправлено: Рахунок № ТГ -26/03-00003 від 26.03.2014 року на суму 4600,00 гривень; Товарно-транспортну накладну б/н від 25.03.2014 року; Акт №26/03-003 надання послуг від 26.03.2014 року. Дані документи Відповідач отримав 03.04.2014 року. Оплата за здійсненне перевезення мала бути проведена до 28.04.2014 року. Станом на день подання позову оплати за здійснене перевезення Відповідачем не проводилось.

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем по даному перевезенню становить 4600 грн.

Відповідно до договору - заявки №б/н від 26.03.2014 року транспортний засіб Позивача реєстраційний номер АА4986МН/АА6129ХО був поданий для завантаження вантажем: макулатура, для здійснення перевезення по маршруту Суми - Жидачів.

Позивачем повністю виконано свої зобов'язання згідно Договору та договору - заявки №б/н від 26.03.2014 року.

Факт виконання зобов'язань підтверджується товарно-транспортною накладною б/н від 26.03.2014 року та актом надання послуг №27/03-001 від 27.03.2014 року. Як вказано замовником в Акті надання послуг, претензій по об»єму, якості та строкам виконання робіт ( надання послуг) замовник до перевізника не має.

Вартість перевезення згідно договору-заявки №б/н від 26.03.2014 року становила 4500 грн.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору №0168 на перевезення вантажів від 07 травня 2013 року, оплата за здійснене перевезення проводиться протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів про доставку вантажу.

01.04.2014 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням відправлено: Рахунок № ТГ -27/03-00001 від 27.03.2014 року на суму 4500,00 гривень; Товарно-транспортну накладну б/н від 26.03.2014 року; Акт №27/03-001 надання послуг від 27.03.2014 року. Дані документи Відповідач отримав 03.04.2014 року. Оплата за здійсненне перевезення мала бути проведена до 29.04.2014 року.

Станом на день подання позову жодної оплати за здійснене перевезення з сторони Відповідача не проведено, заборгованість Відповідача перед Позивачем по даному перевезенню становить 4500 грн.

Відповідно до договору-заявки б/н від 24.07.2014 року транспортний засіб Позивача марки VOLVО реєстраційний номер ВС7385АТ/ВС6195ХХ був поданий для завантаження вантажем: макулатура для здійснення перевезення по маршруту Суми- Жидачів.

Позивачем повністю виконано свої зобов'язання згідно договору-заявки б/н від 24.07.2014 року.

Факт виконання зобов'язань підтверджується товарно-транспортною накладною б/н від 24.07.2014 року та актом №17/11-001 надання послуг від 17.11.2013 року. Як вказано замовником в Акті надання послуг, претензій по об»єму, якості та строкам виконання робіт ( надання послуг) замовник до перевізника не має.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору №0168 на перевезення вантажів від 07 травня 2013 року, оплата за здійснене перевезення проводиться протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів про доставку вантажу.

Вартість перевезення згідно договору-заявки б/н від 24.07.2014 року, становить 7000 грн. Вантаж був розвантажений відповідно до ТТН б/н від 24.07.2014 року - 26.07.2014 року.

29.07.2014 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням відправлено: Рахунок №ТГ26/07-00001 від 26.07.2014 року на суму 7000,00 гривень; Товаро-транспортну накладну б/н від 24.07.2014 року; Акт №26/07-001 надання послуг від 26.07.2014 року; Податкову накладну №282 від 26.07.2014 року. Дані документи Відповідач отримав 31.07.2014 року. Оплата за здійснене перевезення мала бути проведена 21.08.2014 року.

Станом на день подання позову жодної оплати за здійснене перевезення з сторони Відповідача не проведено.

Отже, заборгованість Відповідача перед Позивачем по даному перевезенню становить 7000,00 грн.

Відповідно до договору-заявки б/н від 29.07.2014 року транспортний засіб Позивача марки SCANIA реєстраційний номер АА4986МН/АА6129X0 був поданий для завантаження вантажем: макулатура для здійснення перевезення по маршруту Ніжин - Жидачів.

Позивачем повністю виконано свої зобов'язання згідно договору-заявки б/н від 29.07.2014 року.

Факт виконання зобов'язань підтверджується товарно-транспортною накладною №б/н від 29.07.2014 року та актом №10/11-003 надання послуг від 10.11.2013 року. Як вказано замовником в Акті надання послуг, претензій по об»єму, якості та строкам виконання робіт ( надання послуг) замовник до перевізника не має.

Відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору №0168 на перевезення вантажів від 07 травня 2013 року, оплата за здійснене перевезення проводиться протягом 15 банківських днів після отримання оригіналів документів про доставку вантажу.

Вартість перевезення згідно договору-заявки б/н від 29.07.2014 року, становить 6500 грн. Вантаж був розвантажений відповідно до ТТН №б/н від 29.07.2014 року - 30.07.2014 року.

05.08.2014 року Позивачем рекомендованим листом з повідомленням відправлено: Рахунок №ТГЗ0/07-00003 від 30.07.2014 року на суму 6500,00 гривень; Товаро-транспортну накладну №б/н від 29.07.2014 року; Акт №30/07-003 надання послуг від 30.07.2014 року; Податкову накладну №326 від 30.07.2014 року. Дані документи Відповідач отримав 07.08.2014 року. Оплата за здійснене перевезення мала бути проведена 29.08.2014 року. Станом на день подання позову жодної оплати за здійснене перевезення з сторони Відповідача не проведено.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем по даному перевезенню становить 6500,00 грн.

Відтак, позивач зазначає, що у відповідача наявна заборгованість по перевезенню, яка станом на день вирішення справи не погашена і становить 23500 грн.

Крім 23 500,00 грн. основного боргу, за прострочення виконання зобов'язання позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідача 1175,31 грн. пені, 1400,62 грн. 25 відсотків річних, 870,42 грн. інфляційних втрат.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в її мотивувальній частині позивачем описано про нарахування до стягнення 2000 грн. штрафу (20% від протермінованої суми) передбаченого умовами договору, однак в прохальній частині позовної заяви даної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. штрафу позивачем не заявлено.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.84 Господарського процесуального кодексу України , резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог . Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення)..

Відповідно до ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Позивачем визначено у позовній заяві ціну позову у розмірі 28946,35 грн., хоча співставивши вимоги позивача, заявлені ним у прохальній частині позовної заяви: 23500+1175,31+1400,62+870,42, та керуючись ч.3 ст.55 ГПК, суд дійшов висновку , що ціна позову обчислена позивачем невірно, оскільки фактично складає 26946,35 грн.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526,530, ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 909 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Розрахунки, що виконуються за перевезення вантажів, проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку Замовника на рахунок Перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують сторони при встановленні розміру ставки і розрахунках, є національна грошова одиниця України - гривня.

Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

Матеріалами у справі підтверджено факт виконання позивачем зобов»язань за Договором на перевезення вантажів №0168 від 07 травня 2013 року на підставі укладених сторонами заявок на загальну суму 26 900,00 грн. Відповідач виконані роботи (надані послуги) прийняв від позивача,про що свідчать підписані відповідачем та позивачем і завірені гербовими печатками замовника та перевізника Акти надання послуг. Як вказано замовником в Актах надання послуг, претензій по об»єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) замовник до перевізника не має. Відповідач частково (в сумі 3400,00 грн. - заявка №б/н від 27.12.2013 р..) здійснив розрахунок з позивачем за отримані послуги.

Матеріалами у справі підтверджується, що позивач намагався врегулювати з відповідачем спір в досудовому порядку. З цією метою позивач скеровував відповідачу претензії з вимогою провести з ним розрахунок за надані послуги по перевезенню вантажів. Це зокрема: претензії №132 від 10.02.2014 р., від №744 від 39.07.2014 р., які залишені відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідач своїх зобов'язань за Договором на перевезення вантажів щодо повної оплати вартості наданих послуг не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 23500,00 грн. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу за Договором в сумі 23500,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до до п.4.6 Договору, у випадку порушення термінів оплати замовник сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день протермінування на протязі усього часу протермінування. Нарахування пені за протермінування оплати зупиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошові зобов»язання повинні були б бути виконані.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Однак укладеним між сторонами Договором встановлено інше.

Так, пунктом 4.6. Договору сторонами погоджено, що нарахування пені за протермінування оплати зупиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошові зобов»язання повинні були б бути виконані

Суд, здійснивши перерахунок пені прийшов до висновку, що стягненню підлягає пеня в сумі 1175,31 грн. за вказаний період у поданому позивачем розрахунку, в межах заявлених позовних вимог.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України, в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Така позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012року №06/5026/1052/2011 та відображено в інформаційному листі Вищого господарського суду №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.

Згідно приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Однак, як вже зазначено судом вище в рішенні, позивачем не заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 4.6 Договору , сторони погодили , що відповідно до статті 625 ЦК України замовник зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також двадцять п»ять процентів річних від простроченої суми.

З врахуванням п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Відтак, договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 21.01.2014 року у справі №8/5025/1402/12, від 29.04.2014 року у справі №5006/6/163/2012, від 10.06.2014 року у справі №917/2391/13, від 18.06.2014 року у справі №902/1466/13 та від 09.07.2014 року у справі №911/3662/11.

Суд здійснивши перевірку нарахування 25% річних, встановив що стягненню підлягає сума 1400,62 грн., в межах заявлених позовних вимог, за вказаний період у поданому позивачем розрахунку.

Крім того, суд здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат, встановив що стягненню підлягає сума 870,42 грн., в межах заявлених позовних вимог, за вказаний період у поданому позивачем розрахунку.

Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

У застосуванні індексації можуть враховуватись рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, нга яких грунтутються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кож на сторона повинена довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтутьється на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, то суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю на суму 26946,35 грн. заборгованості, з якої: 23500 грн. основного боргу, 1175,31 грн. пені, 1400,62 грн. 25 відсотків річних, 870,42 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (81701, Львівська область, м.Жидачів, вул.Фабрична, 4, код ЄДРПОУ 00278801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» (81054, Львівська область, Яворівський район, м.Новояворівськ, вул.І.Мазепи, 18, код ЄДРПОУ 30484307) 26 946,35 грн. заборгованості, з якої: 23500 грн. основного боргу, 1175,31 грн. пені, 1400,62 грн. 25 грн. відсотків річних, 870,42 грн. інфляційних втрат.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

В судовому засіданні 26.11.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено, із врахуванням вихідних днів 29.11.14р. та 30.11.2014р., 02.12.2014р

Суддя Кітаєва С.Б.