Рішення

від 03.12.2014 по справі 910/23057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23057/14 03.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова казка центр Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК ЗОК»

про стягнення 619 581,30 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Ожуг В.В. - представник за довіреністю від 01.10.2014

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 03.12.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова казка центр Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК ЗОК» про стягнення 619 581,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.06.2012 між сторонами було укладено дилерський договір № 06/112, на підставі якого позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 592 277,44 грн, що підтверджується видатковими накладними. За доводами позивача, відповідач взятих зобов'язань за договором не виконав, не оплатив поставлений товар, в результаті чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 592 277,44 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 20 544,97 грн та 3% річних у розмірі 6 758,89 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.10.2014 порушено провадження у справі № 910/23057/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 19.11.2014.

Ухвалою суду від 19.11.2014 розгляд справи відкладався до 03.12.2014.

03.12.2014 через загальний відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що у вересні 2014 року в рахунок погашення боргу перед позивачем, відповідач на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2/09-тз передав позивачу транспортний засіб марки ТАТА модель LPT613/58 рік випуску -2012, колір білий, реєстраційний номер АА6227МА, на загальну суму 245 000,00 грн. На підтвердження чого долучив завірені копії договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2/09-тз та акту взаємозаліку заборгованості. А тому, за доводами позивача борг відповідача перед позивачем станом на 17.11.2014 року становить 347 277,44 грн, пеня - 17 461,28 грн та 3% річних - 5 990,97 грн.

У судове засідання, призначене на 03.12.2014, представник позивача з'явився та просив суд прийняти до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи викладене, судом приймається вказана заява позивача до розгляду, тобто у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з урахуванням заяви про зменшення та просила суд задовольнити.

У судове засідання 03.12.2014 відповідач уповноваженого представника не забезпечив вдруге, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду надсилались на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, буд. 13, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісова казка центр Україна» (надалі - виробник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДК ЗОК» (дилер, відповідач) було укладено договір про дилерську співпрацю № 06/112 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору дилер приймає на себе зобов'язання щодо продажу товару виробника на умовах даного договору, шляхом укладення договорів з третіми особами (покупцями) на реалізацію товару виробника, а також на реалізацію через свою торгову мережу.

Кількість, асортимент та вартість партії товару, що поставляється узгоджується сторонами у відповідності з умовами даного договору і відображаються у видаткових накладних на кожну партію товару. Видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (крім тих випадків, коли дилером надається довіреність) додаються до даного договору і являються його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).

Згідно з п. 2.2. договору оплата за даним договором здійснюється дилером на підставі виставлених рахунків-фактур шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виробника. Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України - гривні.

Дилер здійснює оплату за поставлений товар протягом 45 днів з моменту поставки партії товару (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору даний договір вступає в силу х моменту його підписання та діє до 31.12.2012 а частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

За доводами позивача, протягом липня 2013 р. - березня 2014 р., ТОВ «Лісова казка центр Україна» належним чином виконало зобов'язання за договором та поставило відповідачу товар на загальну суму 592 277,44 грн. У вересні 2014 року в рахунок погашення боргу перед позивачем, відповідач на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2/09-тз передав позивачу транспортний засіб марки ТАТА модель LPT613/58 рік випуску -2012, колір білий, реєстраційний номер АА6227МА, на загальну суму 245 000,00 грн, підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № 2/09-тз та актом взаємозаліку заборгованості. А тому, за доводами позивача, борг відповідача перед позивачем станом на 17.11.2014 року становить 347 277,44 грн, пеня - 17 461,28 грн та 3% річних - 5 990,97 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України , договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Як свідчать матеріали справи на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 592 277,44 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором (п. 2.3) сторони погодили, що оплата за отриманий товар здійснюється протягом 45 календарних днів моменту поставки товару.

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплати за отриманий твар на суму 592 277,44 грн.

Матеріалами справи також підтверджується факт укладення між сторонами договору №2/09-тз купівлі-продажу транспортного засобу, за яким продавець (відповідач) зобов'язується передати покупцю (позивач) у власність автомобіль марки ТАТА модель LPT613/58 рік випуску - 2012, колір білий, реєстраційний номер АА6227МА на загальну суму 245 000,00 грн в т.ч. ПДВ. Згідно з актом взаємозаліку заборгованостей (додаток 2 до договору купівлі-продажу) сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних вимог на загальну суму 245 000,00 грн, які виникли на підставі договору №06/112 від 06.06.2012 р.. за яким позивач передав відповідачу товар на суму 245 000,00 грн та договору №2/09-тз купівлі-продажу транспортного засобу за яким відповідач передав позивачу у власність автомобіль на загальну суму 245 000,00 грн.

Відтак, на момент розгляду справи по суті борг відповідача перед позивачем становить 347 277,44 грн (592 277,44 грн - 245 000,00 грн), що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 347 277,44 грн.

Крім іншого, позивач просить суд стягнути з відповідача пені у розмірі 17 461,28 грн та 3% річних у розмірі 5 990,97 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлений товар не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.2 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, дилер сплачує виробнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка була встановлена і діяла в період прострочення від вартості несплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за отриманий товар понад, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 17 461,28 грн та 3 % річних у розмірі 5 990,97 грн, за обґрунтованими розрахунками позивача, з яким погоджується суд.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДК ЗОК» (01042, м. Київ, вул. П.Лумумби, буд. 13, ідентифікаційний код 35140887) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісова казка центр Україна» (17300, Чернігівська область, Срібнянський район, селище міського типу Срібне, вул. Леніна, буд. 96, ідентифікаційний код 34210125) основну суму боргу у розмірі 347 277 (триста сорок сім тисяч двісті сімдесят сім) грн 44 коп.; пеню у розмірі 17 461 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн 28 коп.; 3 % річних у розмірі 5 990 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн 97 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 414 (сім тисяч чотириста чотирнадцять) грн 59 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.