Рішення

від 27.11.2014 по справі 904/7594/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2014 р.Справа № 904/7594/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Дніпропетровськліфт-2", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "СІЧЕСЛАВ", смт.Томаківка про стягнення коштів в розмірі 175382,75 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Бородій І.О., дов. від 01.09.2014 року, Дубровік А.І., наказ № 1 від 17.10.2014 року.

Представник відповідача - Ільченко Н.В., дов. від 17.11.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Дніпропетровськліфт-2", м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "СІЧЕСЛАВ", смт. Томаківка, в якому просить суд стягнути на свою користь заборгованість в сумі 175382,75 грн., з яких:140106,91 грн. - основна заборгованість, 6721,28 грн. - пеня, 9696,17 грн. - 3% річних, 18858,39 грн. - інфляційні втрати. Дана заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № СПД/1 від 30.01.2012р., укладеного між сторонами. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 23.10.2014р. року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.11.2014р. об 11:45 год.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2014р. розгляд справи відкладався на 27.11.2014р. о 12:15 год.

У призначеному судовому засіданні 27.11.2014р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.11.2014р. проти позову заперечував частково, а саме, не погоджувався з сумою нарахованих йому інфляційних втрат в розмірі 18858,39 грн. Через канцелярію суду надав відзив на позов (вх. №43393), який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.11.2014р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство «Дніпропетровськліфт-2» (позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Січеслав» (відповідач, замовник) укладено договір № СПД/1 на заміну чотирьох пасажирських ліфтів у адміністративній будівлі за адресою: м. Дніпропетроськ, пр. К.Маркса, 75.

Відповідно до п. 1 договору, замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по заміні чотирьох пасажирських ліфтів.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що договірна ціна робіт по договору складає 412612, 84 грн., в тому числі ПДВ 20% - 68768,81 грн.

В пункті 3.3. договору зазначено, що підрядник зобов'язаний якісно та в строк виконати передбачені договором роботи у відповідності з проектною документацією та технічною документацією заводу-виготовлювача.

Згідно пункту 4.1. договору, відповідач до початку здійснення позивачем комплексу робіт проводить авансовий платіж в розмірі 50% від вартості робіт по кожному ліфту.

Факт виконання робіт, відповідно до пункту 4.2. договору, підтверджується обопільним підписанням актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Виконані підрядником роботи оплачуються замовником за винятком вартості генпідрядних послуг (3% від вартості виконаних робіт). Підрядник надає з актами виконаних робіт копії видаткових накладних на купівлю матеріалів.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що повний розрахунок здійснюється на протязі 7-ми банківських днів після підписання актів (форми КБ-2в). Відповідно до п. 4.4. договору, відповідач підписує акти (форми КБ-2в) та довідку (форми КБ-3) протягом 3-х робочих днів з дня їх отримання, або надає мотивовану відмову від їх підписання.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що в разі затримки оплати за прийняті роботи, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої від суми затриманого платежу за кожен день прострочення. Відсутність коштів на рахунку відповідача не звільняє його від відповідальності за несплату чи прострочення платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивач своєчасно та належним чином виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 від 26.04.2012 р. на суму 129 238,98 грн. та № 2 від 26.04.2012 р. на суму 77 056,80 грн., підписаними сторонами договору та скріплених печатками, а також довідкою про вартість виконаних робіт та витрат (форми КБ-3) від 26.04.2012 р. на загальну суму - 206295,78 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем частково було здійснено попередню сплату вартості робіт в сумі 60000,00 грн., що підтверджується виписками банку та розрахунком позову.

Крім того 26.04.2012 р. між позивачем та відповідачем було проведено залік зустрічних вимог по договору на суму 6188,87 грн., що підтверджується актом заліку зустрічних вимог від 26.04.2012 р.

Однак, як зазначив позивач, остаточний розрахунок за виконані роботи, відповідно до п. 4.3. договору, відповідачем не проведений, тому станом на 15.09.2014 р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 140106,91 грн.

Враховуючи несплату відповідачем зазначеної суми заборгованості за договором № СПД/1, позивач, звертаючись до господарського суду, нарахував відповідачу пеню в сумі 6721,28 грн., суму 3 % річних в сумі 9696,17 грн. та інфляційні втрати у сумі 18858,39 грн.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що договір б/н, укладений між його стонами (позивачем та відповідачем у справі) 30.01.2012р., за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частина 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Факт виконання робіт підтверджується Актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 від 26.04.2012 р. на суму 129 238,98 грн. та № 2 від 26.04.2012 р. на суму 77 056,80 грн., підписаних уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками, а також довідкою про вартість виконаних робіт та витрат (форми КБ-3) від 26.04.2012 р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач визнав суму основного боргу та не висловив заперечень щодо її нарахування, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 140106,91 грн. за виконанні ним роботи належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення оплати за виконані роботи в розмірі 6721,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання названо сплату боржником неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96 - ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 цього ж закону встановлено, що розмір пені, погоджений сторонами у договорі, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі затримки оплати за прийняті роботи відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої від суми затриманого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, з урахуванням положень ст. 549 ЦК України, судом встановлено, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, не суперечить положенням чинного законодавства, визначений позивачем вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 9696,17 грн. та індекс інфляції у розмірі 18858,39 грн., які нараховані за період з 01.01.2013р. по 31.08.2014р.

В силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд доходить висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат в розмірі 18858,39 грн., суд, ретельно перевіривши розрахунки інфляційних втрат, надані до матеріалів справи позивачем і відповідачем, та, зробивши власний розрахунок, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму інфляційних втрат в розмірі 17444,49 грн., як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення на його користь суми інфляційних втрат, підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "СП "Дніпропетровськліфт-2", викладені в позові, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір покладається на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 3, 6, 11, 16, 203, 204, 207, 215, 256, 257, 258, 261, 267, 268, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625-629, 837, 839, 854, 859, 860, 861, 875, 882, 884, Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 175, 179, 193, 207, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 54, 65, 82-85 господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільна корпорація "Січеслав" (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 33576615) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Дніпропетровськліфт-2" (49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-3, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 32298501) суму заборгованості за договором № СПД/1 від 30.01.2012р. в сумі 173968,85 грн., (з яких: 140106,91 грн. - основна заборгованість, 6721,28 грн. - пеня, 9696,17 грн. - 3% річних, 17444,49 грн. - інфляційні втрати), суму судового збору в розмірі 3479,38 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 02.12.2014 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 904/7594/14