Рішення

від 02.12.2014 по справі 923/1636/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 р. Справа № 923/1636/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Тарасівська іскра"

до Приватного підприємства "Грандконтиненталь-Ойл"

про стягнення 556187,37 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Міхеєвої М.В. (представника за дорученням),

від відповідача - не прибув,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 556187,37 грн, з яких: 402187,50 грн основної заборгованості, 10578,08 грн річних, 65088,89 грн інфляційних, 66267,28 грн пені та 12065,62 штрафу. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки № 15 від 25.10.2013р.

Відповідачем відзив на позов не наданий та в судове засідання він свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи.

Так, ухвала про порушення справи від 05.11.2014р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 18.11.2014р., надіслані судом на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. Крупської, 42, останнім отримано, що підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 28, а.с. 33).

У зв'язку з неявкою відповідача в судові засідання 18 листопада та 2 грудня поточного року розгляд справи здійснено без його участі.

Крім викладеного судом встановлено, що 25 жовтня 2013 року між сторонами укладено договір поставки продукції № 15, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити відповідачу насіння соняшнику урожаю 2013 року, а позивач, в свою чергу, - прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар - насіння соняшнику у кількості 123,750 т загальною вартістю 402187,50 грн за накладною № 202 від 9 грудня 2013 року та податковою накладною № 151/2 від 9 грудня 2013 року.

Відповідачем умови договору щодо оплати отриманого товару не виконані, у зв'язку з чим за обліковими даними позивача його заборгованість складає 402187,50 грн.

Гарантійним листом від 05.03.2014р. відповідач зобов'язався сплатити дану суму заборгованості, проте не виконав дане зобов'язання. Доказів сплати цієї суми відповідачем до суду не надано.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, за яким, відповідно до приписів статті 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (п. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п. 3.4. договору строк оплати продукції, поставленої за договором, становить 7 днів.

За приписами пункту 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з пунктом 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки з п. 3.4. договору не можливо встановити початку перебігу строку відрахування 7 днів, зі спливом якого відповідач повинен виконати зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, суд констатує про відсутність між сторонами встановленого договором строку (терміну) виконання даного зобов'язання.

Таким чином, враховуючи, що у договорі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано дане грошове зобов'язання, суд, вирішуючи даний спір, виходить з приписів частини другої статті 530 ЦК України, якою передбачена при не встановленні у договорі такого строку можливість виникнення обов'язку негайного виконання за актами цивільного законодавства.

Так, обов'язок негайного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором випливає з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто строк оплати відповідачем отриманого товару настав з моменту його отримання, а саме 9 грудня 2013 року.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем 402187,50 грн заборгованості є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем нараховані відповідачу відповідно до розрахунків, доданих до матеріалів справи, 10578,08 грн річних, 65088,89 грн інфляційних, 66267,28 грн пені, а також 12065,62 штрафу, у зв'язку з чим, вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України.

З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Перевіривши розрахунок 3% річних, що заявлені позивачем до стягнення за період часу з 17.12.2013р. по 01.11.2014р. у розмірі 10578,08 грн, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За розрахунком суду розмір інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період часу з 17.12.2013р. по 01.11.2014р. становить 76303,52 грн, проте, оскільки позовні вимоги в частині стягнення інфляційних визначені позивачем у розмірі 65088,89 грн, що не перевищує суми, розрахованої судом, вони підлягають задоволенню саме у розмірі 65088,89 грн.

Відповідно до пункту 4.4. договору за прострочення в оплаті продукції відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Проте, нарахування 66267,28 грн пені за період часу з 17.12.2013р. по 01.11.2014р., що заявлені позивачем до стягнення, правомірно здійснено останнім з урахуванням приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за якою розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За статтею 230 ГК України неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Пунктом 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Оскільки судом встановлено, що строк оплати відповідачем отриманого товару настав з моменту його отримання, а саме 9 грудня 2013 року, нарахування позивачем пені не з наступного дня після відповідної календарної дати, коли зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару покупцем мало бути виконано та протягом шести місяців з цієї дати, як це встановлено чинним законодавством, а з 17.12.2013р. по 01.11.2014р. є помилковим.

Таким чином, позивачем невірно визначено період часу нарахування пені, тому керуючись приписами господарського процесуального законодавства щодо неможливості виходу суду за межі позовних вимог (стосовно заявлення позивачем до стягнення суми пені, нарахованої з 17.12.2013р.) та застосовуючи встановлене ч. 6 ст. 232 ГК України обмеження періоду часу, за який нараховується пеня, на рівні шести місяців, за розрахунком суду сума пені, яка підлягає стягненню на користь позивача за період часу з 17.12.2013р. по 10.06.2014р. становить 28979,54 грн.

Водночас, на підставі пункту 4.3. договору, за яким у випадку порушення строку оплати вартості отриманого товару відповідач сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості, позивачем нарахований штраф у розмірі 12065,62 грн, перевіривши розрахунок якого, позовні вимоги в цій частині судом задовольняються.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Грандконтиненталь-Ойл" (адреса: Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. Крупської, 42; код ЄДРПОУ 38020270) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Тарасівська іскра" (адреса: Херсонська обл., Цюрупинський р-н, с. Тарасівка, вул. Садова, 99; код ЄДРПОУ 00488958) - 402187,50 грн основної заборгованості, 10578,08 грн річних, 65088,89 грн інфляційних, 28979,54 грн пені, 12065,62 штрафу та 10378,00 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 04.12.2014р.

Суддя М.К. Закурін