Рішення

від 27.06.2006 по справі 22/73д-8/138д/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/73д-8/138д/06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.06                                                                                        Справа №  22/73д-8/138д/06

Суддя   Попова І.А.

Позивач    -     Відкрите акціонерне товариство “Готель “Дніпро”, м.Запоріжжя Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Магістраль-2000”, м.Запоріжжя Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Запорізька обласна рада, м. Запоріжжя Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Товариство з обмеженою відповідальністю “Кодєкс”, м.Запоріжжя

                                                                                          Суддя    І.А. Попова

Представники

Позивача:Бордюг Т.Є., дов. від 20.03.2006 р.Смирнова Ю.В., дов. від 20.03.2006 р.

Відповідача:Забродин О.М., ухвала

 Третя особа-1:Лавриненко Л.В., дов від 14.06.2006 р.

 Третя особа-2: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, укладеного сторонами по справі 03.08.2001 р.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 06.03.2006р. справу передано на розгляд судді Поповій та прийнято до провадження.

Розгляд справи відкладався до 31.05.2006 р., до 15.06.2006 р. за клопотанням відповідача, внаслідок  неможливості явки представника в судове засідання. В засіданні оголошувалася перерва до 27.06.2006 р.

Рішення оголошено в засіданні 27.06.2006 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові та в додаткових поясненнях, просить визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу “Готель “Дніпро”, що було укладено з відповідачем по справі 03.08.2001 р. В обґрунтування вимог зазначає, що по-перше, оспорювана угода не відповідає приписам законодавства, оскільки: а) підписана  головою правління ВАТ “Готель “Дніпро” без наданих йому загальними зборами акціонерів повноважень на відчуженння об'єкта нерухомості; б) оспорювана угода є недійсною, так як не була затверджена загальними зборами акціонерів ВАТ “Готель “Дніпро” та його спостережною радою; в) Ленінським районним судом м. Запоріжжя ухвалою від 25.06.2001 р. заборонено голові правління ВАТ “Готель “Дніпро” здійснювати будь-які дії від імені товариства, в тому числі на відчуження майна товариства. Оспорювану угоду, зазначає позивач, укладено під час дії заборони. З зазначених підстав позивач вважає оспорювану угоду недійсною відповідно до ст.. 48 ЦК УРСР, як таку, що не відповідає приписам діючого законодавства та положенням статуту позивача. По-друге, позивач вважає, що угода купівлі-продажу від 03.08.2001 р. суперечить цілям діяльності товариства “Готель “Дніпро”, оскільки внаслідок продажу нерухомого майна –будівлі готелю, товариство втратило б можливість здійснювати свою статутну діяльність, що призвело б до ліквідації товариства, внаслідок чого оспорювана угода  має бути визнана недійсною відповідно до ст.. 50 ЦК УРСР.

По-третє, позивач вважає, що угода купівлі-продажу, укладена 03.08.2001 р. є недійсною відповідно до ст.. 58 ЦК УРСР, як угода, укладена про людське око –без наміру створити юридичні наслідки. В обґрунтування цих доводів зазначає, що ВАТ “Готель “Дніпро” з публікації в газеті “Вісник Запорізької обласної ради та  Запорізької обласної державної адміністрації” № 13 від 03.07.2004 р. дізналось, що 10-ю сесією 24 скликання Запорізької облради прийнято рішення дати згоду на прийняття з колективної власності ТОВ “Магістраль-2000” у спільну власність територіальних громад селищ, сіл, міст Запорізької області об'єкт нерухомості, розташований по пр. Леніна, 202 в м. Запоріжжя. Тобто, тільки з цієї публікації товариству стало відомо про укладення оспорюваної угоди. Але, зазначає позивач, і на теперішній час товариство “Готель “Дніпро” є єдиним законним суб'єктом права власності на цілісний майновий комплекс готелю, оскільки володіє, користується ним та має законне право на розпорядження. Товариство “Магістраль-2000” жодного разу з моменту укладення спірного договору не заявляло про наміри користування приміщенням готелю, не докладало ніяких зусиль щодо утримання об'єкта нерухомості, як це предписується законом власнику. Оплату за договором за придбаний об'єкт –майновий комплекс –відповідач не здійснив. Позивач зазначає, що товариство “Готель “Дніпро” постійно та відкрито здійснювало володіння майновим комплексом готелю, не мало волі на відчуження цього майна, як і інша сторона угоди –ТОВ “Магістраль-2000” не мала волі на отримання цього майна у власність –тобто володіння та користування ним.

З зазначених підстав ВАТ “Готель “Дніпро” просить визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений з ТОВ “Магістраль-2000”.

Відповідач заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Оскільки ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.04.2006 р. по справі № 25/82/06 ТОВ “Магістраль-2000” визнано банкрутом, інтереси відповідача в засіданні представляє призначений судом ліквідатор –арбітражний керуючий. У відзиві на позов відповідач зазначає, що оспорюваний договорі є договором купівлі-продажу, укладений сторонами при вільному волевиявленні, з визначенням сторонами усіх істотних умов –предмета, ціни, строків тощо. При цьому зазначає, що згідно статуту товариства “Готель “Дніпро” голова правління має право без доручення здійснювати будь-які дії від імені  товариства, тобто особа, що підписала  договір з боку позивач, діяла в межах наданих їй повноважень. При цьому, факт незатвердження угоди загальними зборами або Спостережною радою не тягне недійсність такої угоди. Вважає необґрунтованими  доводи позивача щодо укладення угоди його посадовою особою під час дії заборони, накладеної ухвалою Ленінського райсуду м. Запоріжжя, оскільки доказів звернення цієї ухвали до виконання у орган державної виконавчої служби не надано. По-друге, зазначає, що вказаний договір не змінював та не змінює види діяльності позивача та не суперечить його діяльності, оскільки договір був направлений на отримання прибутку від реалізації майна, при цьому підприємство з 2001 року та на даний час як надавало готельні послуги, так їх і надає, при цьому зміни до Статуту позивача не вносилися, що підтверджує факт несуперечності укладеної угоди цілям юридичної особи. По-третє, вважає, що перелічені позивачем факти невиконання угоди (зокрема, щодо сплати товариством “Магістраль-2000” за придбаний об'єкт, не оформлення права користування земельною ділянкою) не є доказами фіктивності угоди, оскільки невиконання умов договору не тягне наслідків у вигляді визнання її недійсною.

Відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача-2 гр. Водолазського О.А., з яким 10.01.2006 р. товариством  “Магістраль-2000” укладено договір купівлі-продажу майнового комплексу готелю “Дніпро”, а саме –нерухомого майна по пр. Леніна, 202 в м. Запоріжжя, що складається з будівель літ. А-5, літ. Б-1 парканів та замощення. Клопотання відхилено судом, так як фізична особа не може бути стороною по справі, що розглядається господарським судом, спір за участю таких осіб не підлягає розгляду в господарських судах України.

З цих же підстав відхилено направлене на адресу суду (вх. від 22.06.2006 р.) клопотання гр.. Водолазського О.А. про залучення його до участі у справі в якості відповідача.

В судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі гр. Водолазського О.А в якості третьої особи, так як він є власником спірного майна. Клопотання відхилено судом, оскільки права та обов'язки сторін за оспорюваною угодою будь-яким чином не зачіпають прав та охоронюваних законом інтересів гр.. Водолазського на даний час, так як предметом спору є угода, а не будь-яке майно. Його права у разі порушення підлягають захисту в порядку, передбаченому діючим законодавством.

До участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, залучено ТОВ “Кодекс”. В судове засідання третя особа свого представника не направила. До суду надійшло клопотання ТОВ “Кодекс” (вх. від 22.02.2006 р.) за підписом директора О.А.Водолазського про відкладення розгляду справи внаслідок неможливості явки в засідання в зв'язку з терміновим відрядженням. Жодних доказів на підтвердження викладеного в клопотанні третьою особою не надано. Суд не вбачає поважності причин неявки представника товариства “Кодекс” в судове засідання.

Представник третьої особи, залученої до участі у справі  - Запорізької обласної ради пояснив, що об'єкт - майновий комплекс готелю “Дніпро” не був фактично переданий до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області внаслідок відмови товариства “Магістраль-2000” передати його за актом  приймання –передачі та відкликання свого рішення про передачу. Запорізькою обласною радою прийнято рішення про виключення із рішення обласної ради від 11.06.2004 р. № 18 відповідного рішення про прийняття  цього майна до власності.

            Заслухавши представників, вивчивши матеріал справи, суд встановив, що 03.08.2001р. Відкритим акціонерним товариством “Готель “Дніпро” (позивач у справі) в особі голови правління Райкевича С.Б. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Магістраль-2000” (відповідач у справі) в особі директора Крамного С.В. укладено договір купівлі-продажу. Згідно п. 1 Договору продавець  (позивач у  справі) зобов'язався передати у власність  покупця ( відповідача у справі), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити наступне майно: об'єкт нерухомості, який знаходиться за адресою: 69035,м. Запоріжжя, пр. Леніна 202, у тому числі готель (літера А-5) з ліфтами, водопроводом, каналізацією та іншими комунікаціями, гараж (літера Б-1), забори № 1, 2 та замощення 1. Згідно із п. 3 Договору право на земельну ділянку, на якій знаходиться майно, переходить від продавця до покупця одночасно з переходом до нього права власності на майно  відповідно до чинного законодавства України. Пунктами 4, 5 Договору сторони визначили, що вартість майна становить 919200 грн. та покупець зобов'язаний повністю оплатити Продавцю вартість майна у строк до 01.01.2003 р. Відповідно до п.п. 6, 7 Договору Продавець зобов'язався передати майно Покупцю протягом трьох робочих днів з моменту підписання  Договору.

Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо укладення оспорюваної угоди представником товариства “Готель “Дніпро” з перевищенням наданих йому повноважень та в суперечності з цілями діяльності  внаслідок наступного:

          Пунктом 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, діючого з 01.01.2004р. визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки взаємовідносини сторін щодо укладання спірного договору виникли до 01.01.2004 року, то відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладання спірної угоди. Тобто до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу Української РСР, що діяли до 01.01.2004 року.

Відповідно до ст.29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе  цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається  їх статутом  (положенням).

Статтею 47 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений  статутом. Правління  вирішує  всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради). Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених   Законом  і статутом  акціонерного товариства. 

Голова правління акціонерного товариства, відповідно до вимог ст. 48 Закону України  “Про господарські товариства”, вправі без довіреності здійснювати дії  від імені  товариства.

Відповідно до статуту ВАТ “Готель “Дніпро” п.8.4.2 та п.8.4.6 до компетенції правління позивача віднесено вирішення всіх питань діяльності товариства, крім тих, що віднесені до  компетенції інших органів товариства. Голова правління вправі без доручення здійснювати дії від імені  товариства та уповноважений  керувати поточними справами, представляти товариство у стосунках з іншими фізичними та юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства.  

Отже, право голови правління товариства ВАТ “Готель “Дніпро” на укладення договорів не обмежено. Таким чином, спірний договір був підписаний головою правління без порушення наданих йому статутом повноважень.    

Твердження позивача про те, що спірний договір є недійсним, так як в порушення п.8.2.3 та п.8.3.3 статуту позивача договір не затверджений загальними зборами акціонерів та Спостережною радою, також безпідставні.

Згідно з п. 9.4 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” відповідно до статті 41 Закону України “Про господарські товариства” до компетенції загальних зборів акціонерного товариства віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цією нормою передбачено  не укладання  договорів, а їх затвердження.

Таким чином, якщо судом буде з'ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до п.п.5.1,8.2.3 статуту до компетенції Вищого органу товариства (загальних зборів акціонерів) відноситься затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства, тобто 168800 грн.

Повноваження  щодо укладання договорів, як вже зазначалось входили до компетенції голови правління позивача і на час підписання спірного договору купівлі-продажу статут товариства не містив обмежень стосовно зазначених повноважень.

Посилання позивача на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя про заборону голові правління товариства позивача здійснювати будь-які дії від імені товариства, у тому числі спрямовані на відчуження майна ВАТ “Готель “Дніпро” від 25.06.2001р. необґрунтоване, оскільки не доведено направлення голові правління товариства Райкевич С.Б. вказаної ухвали та звернення її до виконання в порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.2005 р., якою скасовано рішення господарського суду від 01.04.2005 р. та постанову апеляційного господарського суду по даній справі, встановлено, що судами не були з'ясовані відповідність волі та волевиявлення сторін у спірній угоді при з'ясуванні питань щодо ненадходження вартості готелю на зазначений у договорі рахунок, не оформлення покупцем права на земельну ділянку, наявність волі товариства на відчуження майна, що є єдиним засобом досягнення заявленої в статуті цілі діяльності –надання готельних послуг.

Позивач вказує, що угода від 03.08.2001 р. укладена сторонами без наміру створити юридичні наслідки, про що навів свої доводи. Судом встановлено, що цілісний майновий комплекс (основні та оборотні засоби) готелю “Дніпро” отримано позивачем  у власність від засновників при перетворенні ЗАТ “Готель “Дніпро” у відкрите акціонерне товариство, основною статутною діяльністю якого згідно установчих документів визначено –надання готельних послуг населенню.

За оспорюваною угодою покупець –ТОВ “Магістраль-2000” зобов'язалось оплатити за придбане майно до 01.01.2003 р. Продавець –ВАТ “Готель “Дніпро” прийняв зобов'язання повністю звільнити приміщення готелю та гаражу та земельну ділянку від майна та своєї присутності впродовж 30 днів з моменту підписання акта приймання-передачі та до звільнення приміщення повністю припинити використання зазначеного майна. Тобто, як зазначив позивач, виконання названих умов договору мало б повністю припинити діяльність товариства. Позивач надав суду документи  (вивчені в судовому засіданні та додані до справи), які свідчать, що ВАТ “Готель “Дніпро” не припинило свої господарської діяльності, укладало господарські договори, користувалося будівлею готелю “Дніпро” (будинок по пр. Леніна, 202 в м. Запоріжжя), 22 жовтня 2002 року уклало договір  оренди земельної ділянки до 2051 року, оплата за придбаний об'єкт від ТОВ “Магістраль-2000” отримана не була. Крім того, оскільки будівля по пр. Леніна, 202 використовується для надання готельних послуг та пристосована саме для цієї мети, оскільки зазначений вид діяльності підлягає сертифікації, позивач в установлені строки отримував сертифікат відповідності, останній –строком з 29.07.2004 р. до 28.07.2007 р. Доводи відповідача щодо того, що невиконання умов договору не є підставою для визнання його недійсним, суд з урахуванням встановленого, вважає хибними.

Згідно до ст.. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Дійсно, за освоюваною угодою сторонами було складено акт прийому –передачі від 03.08.2001 р., право власності було зареєстровано за товариством “Магістраль-2000” в ОП ЗМБТІ. Але відповідачем не надано жодного з доказів, що свідчили б про користування придбаним майном або наміри використовувати його за призначенням або із будь-якою іншою метою, не надав доказів витребування майна та спонукання позивача звільнити приміщення та земельну ділянку, що свідчить про відсутність намірів набувача володіти та користуватися майном. Відповідно до ст.. 322 ЦК України (оскільки юридично право власності відповідача на майновий комплекс припинилося  лише в січні 2006 року) тягар утримання майна несе його власник. Ліквідатор ТОВ “Магістраль-2000” не надав суду доказів утримання товариством придбаного за оспорюванню угодою майна, а також доказів володіння та користування ним. Також, заслуговує на увагу той факт, що рішенням загальних зборів ВАТ “Готель “Дніпро” від 06.08.2001 р. Райкевича (посадову особу, що уклала оспорюваний договір) не було обрано на посаду директора товариства. Доводи позивача щодо того, що до публікації в засобах масової інформації в липні 2004 року інформації щодо будівлі готелю “Дніпро” він не знав про укладену угоду з товариством “Магістраль-2000”, а тому й не заявляв вимоги про сплату за придбане майно та не розглядав його на загальних зборах та у Спостережній раді, відповідач не спростував.

Згідно роз'яснень президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” мнимою може бути угода навіть у разі вчинення сторонами дій на її виконання. Вищенаведене свідчить, що сторони угоди купівлі-продажу від 03.08.2001 р. ВАТ “Готель “Дніпро” та ТОВ “Магістраль-2000” не мали на увазі настання правових наслідків, що породжуються даного виду угодами –з одного боку –отримання прибутку від продажу майна, з іншого –набуття у власність майна для використання його в господарській діяльності. Тобто, суд з урахуванням встановленого приходить до висновку, що у спірних правовідносинах мало місце не просто невиконання зобов'язання сторонами угоди від 03.08.2001 р., а саме укладення угоди без наміру створити юридичні наслідки. Наведене свідчить про зловживання директором ВАТ “Готель “Дніпро” при укладенні договору про відчуження майна від 03.08.2001 р. своїм правом та конфлікт інтересів посадової особи та акціонерів товариства “Готель “Дніпро”. При цьому суд зазначає, що оспорюваний договір безперечно суперечив би цілям діяльності товариства “Готель Дніпро”, якби не був мнимою угодою, оскільки основним видом діяльності позивача, як зазначалося, є надання готельних послуг та супутніх йому побутових послуг. За наявності у позивача сертифіката відповідності послуг, що надаються в приміщенні готелю “Дніпро” та при цьому єдиного пристосованого для таких цілей приміщення, за умовами продажу майна позивач фактично втратив би можливість здійснювати основний вид діяльності, що потягло б припинення його господарської діяльності як такої (викладене відповідає судовій практиці Верховного Суду України –постанова від 25.02.2003 р. по справі № 1/140).

З урахуванням встановленого у справі та вищевикладеного суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з зазначених підстав.

Оскільки фактично відповідачу по справі товариству “Магістраль-2000” або будь-якій іншій особі майновий комплекс готелю “Дніпро” не передавався, та сторонами угоди від 03.08.2001 р. не було вчинено ніяких дій на виконання мнимої угоди, суд не приймає рішення про застосування будь-яких наслідків недійсності угоди та приведення сторін до попереднього стану.

Судові витрати покладаються на сторін порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості в м. Запоріжжя, пр. Леніна, 202 (літ. А-5, Б-1, паркани та змощення), укладений 03.08.2001 р. Відкритим акціонерним товариством “Готель “Дніпро” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Магістраль-2000”.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль-2000” (69035, м. Запоріжжя, вул.. Лермонтова, 6/110, ЄДРПОУ 31075715) на користь Відкритого акціонерного товариства “Готель “Дніпро” (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 202, ЄДРПОУ 03344906) 101 грн. 50 коп. судових витрат.  Видати наказ.

Видати позивачу довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 1625 грн.

Суддя                                                                                            І.А. Попова