Постанова

від 26.11.2014 по справі 826/17496/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 листопада 2014 року 13:54 № 826/17496/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-М Дистрибуція" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 жовтня 2014 року № 0004792203 та № 0004692203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17496/14, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26 листопада 2014 року.

У судовому засіданні 26 листопада 2014 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, постанови старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в м. Києві підполковника міліції Святина І.А. від 02 вересня 2014 року, по матеріалам досудового розслідування № 12014100000000606 та наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1722 від 29 вересня 2014 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Лоллікат» (код ЄДРПОУ 37432407) за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 14 жовтня 2014 року № 45/26-57-22-03-10/38365618.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139. статті 139, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 154147,00 грн., в тому числі по періодам: за 2013 рік на суму 154147,00 грн.;

- пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 162261,00 грн., в тому числі по періодам: за вересень 2013 року на суму 162261,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 0004692203 Товариству з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 192683,75 грн., в тому числі: за основним платежем - 154147,00 грн., за штрафними санкціями - 38536,75 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 0004702203 Товариству з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 202826,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 162261,00 грн., за штрафними санкціями - 40565,25 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нереальності господарських відносин між ним та ТОВ «Лоллікат».

Заперечення відповідача, співпадають з висновками акта від 14 жовтня 2014 року № 45/26-57-22-03-10/38365618.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лоллікат», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» (Виконавець) укладено Договір поставки № 0905/01 від 05 вересня 2013 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити (передавати) товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати і оплачувати радіоелектронну побутову апаратуру.

Пунктом 1.2 цього Договору визначено, що номенклатура Товару, його кількість і ціна встановлюються Сторонами за узгодженням на підставі специфікації Покупця й вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) і/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на Товар, які є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України й становлять невід'ємну частину даного Договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається в заявці - специфікації або у спосіб описаний в п. 1.2.

Відповідно до рахунків - фактур та видаткових накладних позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» радіоелектронну побутову апаратуру, детальний перелік яких зазначений у відповідних документах (аркуш справи 163-179, том 1).

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» виписано на адресу позивача наступні податкові накладні від 05 вересня 2013 року № 8, від 10 вересня 2013 року № 20, від 27 вересня 2013 року № 50, від 30 вересня 2013 року № 51 на загальну суму 973560,1 грн.

Перевезення товару здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних, які містяться в матеріалах справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за перевіряємий період на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Лоллікат» у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Лоллікат» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з надання послуг й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; оптової торгівлі електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, неспеціалізованою оптовою торгівлею.

Для ведення господарської діяльності, Товариством з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» орендується офісне приміщення загальною площею 96,6 кв.м. за адресою: місто Київ, вул. Мальовнича, 17 згідно Договору № 1-10/2012 від 01 жовтня 2012 року.

Товар, за договором поставки № 0905/01 від 05 вересня 2013 року був доставлений само вивозом до складу, орендованим ТОВ «К-М Дистрибуція» грузовим автомобілем Ford 1792 КІ у фізичної особи по договору оренди транспортного засобу від 13 вересня 2012 року завірений у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, на підставі товарно-транспортних накладних серія 02АБГ № 05092013 від 05 вересня 2013 року, серія 02АБГ №10092013 від 10 вересня 2013 року, серія 02АБГ №27092013 від 27 вересня 2013 року, серія 02АБГ № 30092013 від 30 вересня 2013 року.

У подальшому придбаний товар, був реалізований контрагентам-покупцям на підставі Договорів Поставок, укладених із ТОВ «Хюмер Україна» № 20 від 05 листопада 2012 року, із ТОВ «Трейдавто» від 01 листопада 2012 року, із ТОВ «Субару Україна» від 18 березня 2013 року, ТОВ «Ріво-Моторс» від 01 листопада 2012 року, із ТОВ «Комфі-Трейд» від 01 листопада 2012 року, із ТОВ «Дієса» від 01 листопада 2012 року, із Концерн «ВіДі Автомаркет» від 03 грудня 2012 року, із ТОВ «Автоцентр Київ» від 01 листопада 2012 року. Відповідні договори разом із рахунками - фактур, податковими та видатковими накладними, актами здачі - прийняття, довіреностями, містяться в матеріалах справи (том 1 аркуш справи 198-246, том 2 аркуш справи 1-79).

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат», здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Суд не приймає посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоллікат» від 22 листопада 2013 року № 481/2205/37432407, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Разом з тим, посилання податкового органу пояснення гр. ОСОБА_3 не є належним доказом факту відсутності його наміру створювати підприємство в розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів контролюючого органу про проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014100000000606 суд зазначає, що за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, дані доводи не можуть враховуватись як доказ при вирішені даної адміністративної справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 0004702203 підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 0004692203 суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.

До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17 червня 1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є "документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення". Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Судом вже детально зазначалось, що матеріали справи містять копії первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лоллікат».

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 0004692203.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30 жовтня 2014 року № 0004792203 та № 0004692203.

3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «К-М Дистрибуція» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник