Рішення

від 03.12.2014 по справі 903/1089/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 грудня 2014 р. Справа № 903/1089/14 Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Довгич В.І. (директор ТОВ "Транс Центр")

від відповідача: - н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" до товариства з обмеженою відповідальністю "Волмак" про стягнення 32 374,05 грн.

В судовому засіданні 03.12.2014 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Волмак" про стягнення 32 374,05 грн.

Позов мотивувало тим, що 31.01.2013 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір транспортного експедирування № 421/01-13.

Відповідно до умов договору відповідач на адресу позивача направляв заявки № 1 від 05.02.2013 р. та № 2 від 11.02.2013 р. на організацію перевезень вантажів товариства з обмеженою відповідальністю «Волмак».

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" вказані вище заявки були прийняті до виконання, про що свідчить направлення товариству з обмеженою відповідальністю «Волмак» рахунків на оплату наданих послуг. Позивач зазначає, що наданні послуги були виконанні вчасно, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) № 77 від 28.02.2013 р. на загальну суму 79 872,00 грн.

16.07.2013 р. позивач надіслав претензію відповідачу з вимогою погашення заборгованості в сумі 79 872,00 грн.

26.07.2013 р. відповідачем була надана відповідь на претензію, в якій відповідач зазначав, що повністю підтверджує належне надання послуг позивачем та вказують, що визнають наявність заборгованості в повному обсязі.

Проте, відповідачем наданні послуги були оплачені частково на суму 53 248,00 грн.

Беручи до уваги викладене, позивач просив стягнути з відповідача 32 374,05 грн. з них: 26 624,00 грн. основної заборгованості, 1 330,47 грн. 3% річних, 4 419,58 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2014 р. порушено провадження по справі, та призначено останню до розгляду в судовому засіданні.

19.11.2014 р. ухвалою суду було відкладено розгляд справи у зв'язку із частковим невиконанням вимог ухвали суду позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі на виконання вимог ухвали суду подав документи.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився. Ухвала суду повернулась з відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання".

Варто зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 р., № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року").

Крім того, відповідно до п. 4 інформаційного листа від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала суду від 19.11.2014 р. вручена відповідачу належним чином. При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністі відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 31.01.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" та товариством з обмеженою відповідальністю "Волмак" укладено договір транспортного експедитування № 421/01-13 (а.с.29-34).

Відповідно до п.1.1. договору клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за винагороду і за рахунок клієнта організувати перевезення експортно-імпортних вантажів клієнта, що перевозяться залізничним транспортом, погодженні сторонами в додаткових угодах та/або заявках.

У відповідності до п.2.1. клієнт не пізніше 5 (п'яти) днів до запланованої дати відправлення вантажу, направляє експедитору заявку із зазначення маршруту і всіх можливих даних про вантаж та в обов'язковому порядку відповідно до форми заявки вказує: найменування, кількість, код вантажу по ГНВ, ЄТСНВ, необхідний для перевезення рухомий склад, кількість вагонів, завантаження вагонів, терміни транспортування, станції відправлення, станції призначення вантажу, найменування вантажовідправника і вантажоодержувача.

У відповідності до ч. 1 ст. 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

01.02.2013 р. та 11.02.2013 р. відповідач (товариство з обмеженою відповідальністю "Волмак") направив на адресу позивача (товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Центр") заявки (відповідно до п.2.1.1 укладено договору між сторонами) (а.с.35-36).

Згідно п.2.3. після отримання заявки експедитор направляє клієнту рахунок із зазначенням сум необхідних для надання послуг відповідно до замовлення.

07.02.2013 р. та 11.02.2013 р. позивачем були виставленні рахунки необхідних для надання послуг (а.с.37-37).

Відповідно до п.4.2. розмір винагороди експедитора фіксується в акті виконаних робіт (послуг) до даного договору та підписується сторонами.

Позивач виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актом №77 виконаних робіт (послуг) згідно договору № 421/01-13 від 31.01.2013 р. (а.с.39), даний акт підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідач повинен був оплатити вартість отриманих послуг відповідно до акта виконаних, проте взяті на себе зобов'язань виконав частково на суму 53 248,00 грн., що підтверджується випискою з банку наявною в матеріалах справи (а.с.66-77).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Отже, сума заборгованості в розмірі 26 624,00 грн. підтверджується матеріалами справи, підставна та підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст. 625 ЦК України).

Позивачу зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем позивач нарахував останньому 3% річних в сумі 1 330,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 419,58 грн. варто зазначити, що вони судом перевірені, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки, спір до суду доведений з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 625, 929, 933 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волмак" (м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 7/11, код ЄДРПОУ 37751671) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Центр" (м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, 32-А, код ЄДРПОУ 37117413) 32 374,05 грн. (тридцять дві тисячі триста сімдесят чотири гривні п'ять копійок) з них: (26 624,00 грн. заборгованості, 1 330,47 грн. 3% річних, 4 419,58 грн. інфляційних втрат), а також 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повне рішення складено

та підписано 04.12.2014 р.

Суддя І. О. Гарбар