Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/23128/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23128/14 01.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-ЦЕНТР" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ" простягнення 18959,17 грн. Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивачаДемидовська В.М. довіреність б/н від 14.05.2014; від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-ЦЕНТР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ" про стягнення 18959,17 грн., з яких: 16000,60 грн. - основний борг, 644,41 грн. - 10 % річних, 1482,13 грн. - пеня та 832,03 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №ПЦ5321000054 від 25.02.2014 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування річних, пені та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2014 порушено провадження у справі №910/23128/14 та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 01.12.2014 позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Відповідач своїх представників в судове засідання 01.12.2014 не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-ЦЕНТР" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ" було укладено договір поставки №ПЦ5321000054, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та в повному обсязі і в строк, оплатити цей товар ( п. 2.1 договору).

Асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна, визначається у видатковій накладній, рахунку на оплату оформлених у відповідності до замовлень покупця. Видаткові накладні в даному випадку будуть мати силу специфікації у відповідності до ст. 266 ГК України (п. 2.2 договору).

Відповідно до п.п. 3.3, 3.5 договору покупець набуває права власності на товар і несе пов'язані з цим ризики (втрата, псування, знищення та ін.) з моменту отримання товару, яким є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами визначеними у видаткових накладних та рахунках, оформлених у відповідності до замовлень покупця. У випадку здійснення оплати покупцем не у відповідності до виставлених рахунків, то зарахування оплати, за отриманий покупцем товар буде здійснюватися постачальником в порядку черговості по датам підписання видаткових накладних.

При цьому, оплата поставленого товару здійснюється покупцем у вигляді відтермінування платежу протягом 21 календарних днів з моменту передачі товару (підписання видаткової накладної) (п. 4.5 додатку №1 до договору поставки).

Строк дії даного договору встановлено з 25.02.2014 до 31.12.2014 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п.п. 10.1, 10.2 договору).

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку узгодженого товару відповідачу на загальну суму 22362,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №5321001984 від 07.05.2014, яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств та товарно-транспортною накладною.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Відповідач же, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 6362,00 грн., внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 16000,60 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.5, в редакції додатку №1 до договору поставки №ПЦ5321000054, оплата поставленого товару здійснюється покупцем у вигляді відтермінування платежу протягом 21 календарних днів з моменту передачі товару (підписання видаткової накладної).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 16000,60 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку порушення порядку розрахунків, згідно п. 4.5 договору, покупець оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1482,13 грн. за період з 29.05.2014 по 22.10.2014.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4 договору поставки сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 10 % річних від суми боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору поставки сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення 10% річних в сумі 644,41 грн. за період з 29.05.2014 по 22.10.2014 та інфляційні втрати в сумі 832,03 грн. за період з травня по жовтень 2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладення судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕЛЮКС-БІЛДИНГ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 2-А, ідентифікаційний код 34288914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВІ МАСТИЛА-ЦЕНТР" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69-Б; ідентифікаційний код 38257222) 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 60 коп. - основного боргу, 1482 (одну тисячу чотириста вісімдесят дві) грн. 13 коп. - пені, 644 (шістсот сорок чотири) грн. 41 коп. - 10 % річних, 832 (вісімсот тридцять дві) грн. 03 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.12.2014.

Суддя Т.В. Васильченко