Ухвала

від 23.09.2014 по справі 872/15676/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2014 р. справа № 804/9696/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 р. у справі № 804/9696/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма АГАТ-С

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

16.07.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення (форми Р ) від 20.03.2013 року №0000552260 відповідача, що було прийнято відносно позивача;

- визнати протиправним і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення (форми Р ) від 20.03.2013 року №0000572260 відповідача, що було прийнято відносно позивача;

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду вмотивована тим, що первинні надані позивачем не викликають сумнівів щодо реального характеру виконаних господарських операцій і спростовують висновки відповідача щодо нікчемності спірних правочинів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що згідно податкової звітності у контрагента позивача - ТОВ Лігран встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, а тому відповідачем зроблено висновок про нереальність проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ Лігран .

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без з мін.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 20.02.2013 року по 26.02.2013 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Лігран (код ЄДРПОУ 34656476) за періоди березень 2012 року - квітень 2012 року, за результатами проведення якої складено акт перевірки №827/226/33420995 від 04.03.2013 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача:

- п.п. 14.1.27 ст. 138, 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 1 квартал 2012 року на суму 8001,62 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 680,34 грн.;

- ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів та послуг від ТОВ Лігран всього на суму 53951,08 грн., у тому числі за березень 2012 року на суму 46679,02 грн., за квітень 2012 року на суму 7272,06 грн.;

- в порушення п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) - не включено до складу доходів суму 66644,40 грн. - вартість отриманих товарів (з ПДВ), що отримані безоплатно від невстановленої особи без укладання будь-яких угод та за відсутності документального підтвердження оплати за нього, тим самим занижено податок на прибуток на суму 13995,32 грн., у тому числі: за 1 квартал 2012 року не включено до складу доходів суму 23012,04 грн., тим самим занижено податок на прибуток у сумі 4832,53 грн., за 2 квартал 2012 року не включено до складу доходів суму 43632,36 грн., тим самим занижено податок на прибуток за відповідний період у сумі 9162,8 грн.

20.03.2013 року на підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000552260, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на додану вартість на суму 53951,08 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 13487,77 грн.;

- №0000572260, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток приватних підприємств на суму 15675,67 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3918,92 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки, зроблені в акті перевірки, відповідно до яких операції з поставки товарів та послуг по ланцюгу ТОВ Лігран - ТОВ ВФ АГАТ-С не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу послуг та не спричиняють реального настання правових наслідків. Такі операції порушують вимоги ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Також відповідач посилається, як на підставу не реальності здійснення господарських операцій, на акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Лігран №7250/224/34656476 від 28.12.2012 року складений ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, в якому зазначено, що ТОВ Лігран не мало необхідних трудових ресурсів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені в акті №827/226/33420995 від 04.03.2013 року "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Агат-С" (код ЄДРПОУ 33420995) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Лігран (код ЄДРПОУ 34656476) за періоди березень 2012 року - квітень 20012 року обставини, стосовно фактів взаємодії контрагента ТОВ Лігран з ТОВ Інфортерм , ТОВ Олімп , ПП СВ Гермес , ПВП Форест , ТОВ Кафепродакшн , ТОВ Пасіфік , БПП Сура та ТОВ Хімагросервіс та подання ними податкової звітності, а також визнання банкрутом жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій. З таким висновків колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

01.03.2012 року між позивачем та ТОВ Лігран укладено договір постачання товару №1203, згідно умов якого ТОВ Лігран (постачальник) зобов'язується поставити у власність позивача (покупця) продукцію у кількості і асортименті згідно накладних, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити на умовах, передбачених договором; 01.03.2012 року між позивачем та ТОВ Лігран укладено договір договір на переробку давальницької сировини №0312/1, згідно якого позивач (постачальник-отримувач) зобов'язується власними силами і коштами постачати ТОВ Лігран (переробнику) давальницьку сировину і матеріали, а переробник приймати таку сировину з метою виготовлення із неї готової продукції і подальшої передачі готової продукції постачальнику-отримувачу; 01.03.2012 року між позивача між позивачем та ТОВ Лігран укладено договір на надання транспортно-експедиційного обслуговування №25, згідно якого ТОВ Лігран (експедитор) зобов'язується організувати доставку ввіреного йому для перевезення вантажу до пункту призначення і передачу його уповноваженій для отримання вантажу особі, а позивач (клієнт) зобов'язується прийняти та оплатити надані експедитором послуги на умовах договору.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання позивачем товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних, актах приймання-передачі виконаних послуг (робіт) і повністю спростовують висновок відповідача щодо нікчемності спірних правочинів. Натомість відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилені доводи відповідача стосовно того, що у ТОВ "Лігран" відсутні виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, що унеможливлює здійснення ТОВ "Лігран" господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання тощо.

Крім того, під час проведення невиїзної перевірки, яка була проведена в ТОВ Лігран , всі ці обставини не можуть бути встановлені.

Відповідно до вимог п. 135.2 ст. 135 та п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати та доходи, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак доводів на підтвердження того, що укладений правочин має ознаки такого, що порушує публічний порядок, відповідачем не наведено.

Оскільки податковий орган посилається на відсутність реального характеру угоди, та відсутність наміру створення правових наслідків, такий правочин слід вважати таким, що може бути визнаний судом фіктивним

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено недійсність та нереальність спірних угод, оскільки матеріали справи містять всі законодавчо визначені первинні документи, які були досліджені судом першої інстанції, а саме: податкові накладні та накладні, акти приймання-передачі виконаних послуг (робіт) тощо. Окрім того в матеріалах справи міститься постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2013 року у справі №804/1723/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Промтехсінтез до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, якою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у проведенні перевірки ТОВ Лігран , в результаті якої було складено акт №7204/224/34656476 від 28.12.2012 року, а також визнано протиправними дії щодо формування в акті перевірки висновків про відсутність в ТОВ Лігран об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період з 2011 - 2012 роки.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2013 року у справі № 804/9696/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун