Ухвала

від 01.07.2014 по справі 872/15334/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"01" липня 2014 р. справа № 811/2042/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Чепурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 р. у справі № 811/2042/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровоградський інструментальний завод «Лезо»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

19.06.2013 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними рішення відповідача:

- податкове повідомлення-рішення №00001092250 від 05.06.2013 р., щодо сплати донарахованої (збільшеної) на 1456 грн. основного платежу та 729 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток;

- податкове повідомлення-рішення №00001102250 від 05.06.2013 р., щодо сплати донарахованої (збільшеної) на 1031 грн. суми основного платежу і 516 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій податку на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення №00001112250 від 05.06.2013 р., щодо збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду вмотивована тим, що відповідачем не спростовано та не доведено, що первинні документи, які перевірялись відповідачем, містять відомості, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач включав до складу витрат, витрати, понесені від операцій з придбання, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нікчемності, чим порушено вимоги ст.. 203, п. 1, п.2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині нікчемності укладених правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

В період з 20.05.2013 року по 24.05.2013 року відповідачем, на підставі наказу №1059 від 20.05.2013 року, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Металелектромаш» за вересень, жовтень 2012 року, з ТОВ фірма «Оргтехніка» за жовтень 2011 року, з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за період з січня 2011 року по лютий 2013 року, за результатами якої складено акт №22-5/34813572 від 24.05.2013 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №00001092250 від 05.06.2013 року, яким позивачеві згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до ч. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1456 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 729 грн.;

- форми «Р» № 00001102250 від 05.06.2013 року, яким позивачеві згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до ч. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 1031 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 516 грн.;

- форми «В4» № 0001112250 від 05.06.2013 року, яким позивачеві згідно з п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України за порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 355 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані невизнанням відповідачем первинних документів наданих позивачем, а саме видаткової накладної № РН-0001388 від 28.05.2012 року та видаткової накладної № РН-0000464 від 02.10.2012 року.

Також висновки акту перевірки ґрунтуються на висновках акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС №221/22-50/37675706 від 04.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір Альфа Плюс» (код 37675706) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 року по 30.11.2012 року», згідно якого правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та відповідно до ч.1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Також висновками ДПІ у Печерському районі м. Києва №1232/22-9/38104548 від 03.04.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металелектромаш» (код ЄДРПОУ 38104548) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками, а саме: ТОВ «Компанія «Мармур» (код ЄДРПОУ 37889288); ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код ЄДРПОУ 37889322); ТОВ «Тесей ЛТД» (код ЄДРПОУ 37818657) за період з 01.04.2012 року по 30.11.2012 року, згідно якого згідно якого правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та відповідно до ч.1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України мають ознаки нікчемності та є нікчемними.

Відповідно до п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак доводів на підтвердження того, що укладений правочин має ознаки такого, що порушує публічний порядок, відповідачем не наведено.

Оскільки податковий орган посилається на відсутність реального характеру угоди, та відсутність наміру створення правових наслідків, такий правочин слід вважати таким, що може бути визнаний судом фіктивним

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: 1) рух активів у процесі здійснення господарської операції; 2) установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні бухгалтерські документи, наявні в матеріалах справи, містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують реальність укладених операцій з ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «Металелектромаш», а податковий орган не спростовує належними доказами реальність господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та постановив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 року у справі № 811/2042/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун