Рішення

від 21.11.2014 по справі 544/1927/14-ц

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1927/14-ц

Пров. №2/544/577/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 листопада 2014 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Сайко О.О.,

за участі секретаря - Костенко Т.В.,

представника позивача адвоката ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 (фізичних осіб),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду на вул. Леніна, 41 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Вікторійської сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 15 вересня 2014 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та Вікторійської сільської ради Пирятинського району Полтавської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

В обґрунтування позовних вимог вказує про те, що він у 1981 році побудував житловий будинок по АДРЕСА_1. Восени 1999 року він звернувся із заявою до Вікторійської сільської ради про визнання за ним права власності на побудований ним будинок та видачу свідоцтва про право власності на нього. Рішенням виконкому Вікторійської сільської ради №47 від 15 жовтня 1999 року за ним визнано право власності на побудований будинок АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на нього. Відповідач ОСОБА_4 під час слухання у Пирятинському районному суді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до неї про визнання недійсним договору дарування надала суду свідоцтво про право власності від 19.04.2005, відповідно до запису якого власниками збудованого позивачем будинку на праві спільної сумісної власності є позивач та його дружина ОСОБА_4 У цьому свідоцтві зазначено, що підставою для його видачі є рішення Вікторійської сільської ради від 19.03.1999. Проте, такого рішення Вікторійська сільська рада не приймала, вважає, що воно було сфальсифіковане колишнім сільським головою ОСОБА_7 у змові з відповідачем. Враховуючи норми законодавства про недійсність правочину, просив визнати видане свідоцтво про право власності недійсним, скасувати запис про його реєстрацію та стягти з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, уточнивши підставу визнання оспорюваного свідоцтва недійсним, зокрема ст. 393 ЦК України. Зазначив, що вказане свідоцтво було видане на підставі сфальсифікованого рішення сільської ради, оскільки його оригінал у документах, переданих сільською радою до архіву відсутній. Крім того, встановлено, що сільський голова ОСОБА_7 не міг підписати рішення Вікторійської сільської ради від 19.03.1999, оскільки на той час не мав відповідних повноважень.

Представник відповідача - Вікторійської сільської ради у судове засідання не з'явився, направив лист про слухання справи у його відсутність, не заперечував проти позову в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності, в частині стягнення з сільської ради судових витрат просив відмовити, враховуючи, що шкода була завдана позивачу неправомірними діями колишнього сільського голови ОСОБА_7, а не органу місцевого самоврядування.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав той факт, що оспорюване свідоцтво про право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 видане з порушенням процедури, проте зазначив, що посвідчене вказаним свідоцтвом право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є безсумнівним, оскільки будинок був зведений за рахунок спільних затрат (грошових, трудових) обох сторін, закінчений будівництвом та зареєстрований в період їх шлюбу. Крім того, зазначив, що під час судового розгляду позивач не довів, що за його заявою Вікторійська сільська рада видала йому свідоцтво про право власності на будинок. При вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи - Лубенське МБТІ у судове засідання не з'явився, направив суду заяву про слухання справи у його відсутність, при вирішенні позову поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

За змістом ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною і здійснюється відповідним органом в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року , яке було чинним на час видачі оспорюваного позивачем свідоцтва про право власності, оформлення права власності на нерухоме майно проводилося, зокрема, і органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно.

У свою чергу видане органом місцевого самоврядування свідоцтво про право власності, як правовстановлювальний документ, було підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 6 додатку № 2 до вказаного Тимчасового положення).

Системний аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність нерухомого майна (житлового будинку) є необхідною передумовою для видачі правовстановлювального документу на це майно, на підставі якого в подальшому проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а тому право власності на нерухоме майно, посвідчене відповідним свідоцтвом про право власності, є похідним від рішення органу місцевого самоврядування про передачу цього майна у власність.

03.09.1999 позивач ОСОБА_3 звернувся із заявою до Вікторійської сільської ради про видачу йому свідоцтва про право власності на житловий будинок, що йому належить (а.с.10).

Рішенням Вікторійської сільської ради від 15 жовтня 1999 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_2 та вирішено видати ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на вказаний будинок (а.с.11).

Факту видачі позивачу свідоцтва про право власності на будинок на підставі зазначеного рішення органу місцевого самоврядування судом не встановлено.

19.04.2005 виконавчим комітетом Вікторійської сільської ради Пирятинського району Полтавської області було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №106803 від 19 квітня 2005 року, відповідно до якого власниками на праві спільної сумісної власності житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 7). Право власності на вказане домоволодіння було зареєстроване за вказаними особами на підставі виданого свідоцтва у Реєстрі права власності на нерухоме майно, реєстраційний запис №10530836 (а.с.8).

За матеріалами інвентаризаційних справ, що знаходяться на зберіганні Лубенського МБТІ, домоволодіння, що належало ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 19.04.2005, обліковується за адресою по АДРЕСА_1. За цією ж адресою в МБТІ зареєстроване домоволодіння за іншим власником - ОСОБА_9, на підставі виданого Вікторійською сільською радою свідоцтва про право власності від 15.10.1999 (а.с.41).

Інвентаризаційна справа на домоволодіння по АДРЕСА_2 у Лубенському МБТІ відсутня.

Відповідно до довідки Вікторійської сільської ради Пирятинського району в по господарській книзі №1 с. Вікторія з 1996 по 2000 рік номер будинку ОСОБА_3 виправляся декілька разів,остаточна цифра не зрозуміла. Рішенням 19 сесії Вікторійської сільської ради 23 скликання від 14.01.2002, будинку ОСОБА_3 присвоєно адресу АДРЕСА_1 (а.с.54).

Оспорюване свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №106803 від 19 квітня 2005 року містить дані про те, що підставою для його видачі є рішення Вікторійської сільської ради Пирятинського району від 19.03.1999.

Водночас, у протоколах засідань виконавчого комітету Пирятинського району Полтавської області за 1999 рік, які знаходяться на постійному зберіганні у відділі культури, туризму та архіву Пирятинської райдержадміністрації, рішення виконкому Вікторійської сільської ради від 19.03.1999 щодо визнання права власності за ОСОБА_3 на будинок по АДРЕСА_1 - відсутнє (а.с.9). Зважаючи на викладене, викликає сумнів справжність його копії, яка знаходиться в матеріалах інвентаризаційної справи №230 на будинок по АДРЕСА_1 (а.с.48). Вказний витяг з рішення підписаний сільським головою с. Вікторія ОСОБА_7 Натомість, згідно довідки Вікторійської сільської ради Пирятинського району останній обіймав посаду сільського голови з 2002 по 2006 рік, з 1998 по 2002 рік головою Вікторійської сільської ради працювала ОСОБА_10 (а.с.55), відповідно ОСОБА_7 не мав повноважень ставити свій підпис під рішенням, датованим 19.03.1999.

Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, надані сторонами докази в їх сукупності свідчать про те, що свідоцтво про право власності на будинок по АДРЕСА_1 від 19.04.2005 видане з порушенням визначеної законом процедури, без ухвалення рішення органу місцевого самоврядування про передачу цього майна у власність.

За таких обставин та відповідно до зазначених норм матеріального права, виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та враховуючи, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будинку по АДРЕСА_1 не ухвалювалося у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для визнання недійсним виданого органом місцевого самоврядування свідоцтва про право власності на вказане домоволодіння.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

У контексті положень ст. 182 ЦК України та ст. 2 вказаного Закону державній реєстрації підлягають факти виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Виходячи із наведених норм закону та враховуючи, що свідоцтво про право власності на домоволодіння, яке було підставою для проведення державної реєстрації права власності в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно, визнане недійсним, то суд вважає, що державна реєстрація права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 19.04.2005 на спірний будинок підлягає скасуванню.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 79 ЦПК України до складу судових витрат відносяться витрати на правову допомогу. Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

В матеріалах справи відсутні докази із зазначенням, яка правова допомога надавалась позивачу і часу надання такої допомоги, відсутні докази фактичного надання такої допомоги. Сам факт видачі квитанції з вказівкою, лише, отриманої суми, не свідчить про належне оформлення документів на підтвердження витрат на правову допомогу.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів на його користь витрат по сплаті судового збору документально підтверджені та підлягають задоволенню. При цьому суд не приймає до уваги заперечень відповідача Вікторійської сільської ради щодо відшкодування судових витрат з огляду на те, що шкоди позивачу завдано незаконними діями колишнього сільського голови ОСОБА_7, а не органу місцевого самоврядування, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону. Вбачається, що предметом спору не є незаконні дії ОСОБА_7 як фізичної особи, предметом оскарження є правовий акт органу місцевого самоврядування, від імені якого останній здійснював свої повноваження як посадова особа, тому Вікторійська сільська рада і притягнута як відповідач у справі та повинна нести витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного, ст.393 ЦК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №106803 від 19 квітня 2005 року, видане виконавчим комітетом Вікторійської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, відповідно до якого власниками на праві спільної сумісної власності житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Скасувати у Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстраційний запис № 10530836 про реєстрацію права власності житлового будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Стягти з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та з Вікторійської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21046242) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) у повернення витрат по сплаті судового збору по 121 (сто двадцять одній) грн. 80 коп. з кожного.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 10 днів із дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Головуючий :

Повний текст рішення виготовлений 26.11.2014