Постанова

від 11.11.2014 по справі 808/5331/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 року о/об 16 год. 10хв.Справа № 808/5331/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., при секретарі судового засідання Білоусі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 серпня 2014 року за № 0002902212, № 0002912212,

за участю представників :

позивача - Проніна Світлана Миколаївна (довіреність №1 від 20.08.14)

відповідача - Корольов Олександр Олександрович

(довіреність №2615/10/10-017 від 18.03.14)

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року:

№ 0002902212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у сумі 27 198,75 грн., у тому числі за основним платежем - 21 759,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 439,75 грн.;

№ 0002912212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 25 903,75 грн., у тому числі за основним платежем - 20 723,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 180,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами позапланової документальної виїзної перевірки складено акт №645/08-28-22-12/32551139 від 20 червня 2014 року на підставі якого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийняті податкові повідомлення-рішення: №0002902212 від 08 серпня 2014 року та №0002912212 від 08 серпня 2014 року. Позивач зазначає, що у ході здійснення перевірки відповідачем не досліджено реальність здійснених господарських операцій та не доведено у встановленому законом порядку нереальність (нікчемність) здійснених угод - між ТОВ «ПРОМІНТЕХ» та його контрагентом - постачальником ТОВ «ТЕХНОСФЕРА-2000», не проведено та не відображено в акті перевірки зустрічні звірки (перевірки) контрагентів позивача - постачальників та покупців. Позивач зазначає, що станом на день звернення до суду з позовом, ТОВ «ТЕХНОСФЕРА-2000», у відповідності з діючим законодавством, зареєстроване в державному реєстрі з 21 липня 1999 року за №1 103 120 0000 005602 та не перебуває у стані припинення. Також зазначає, що ТОВ «ТЕХНОСФЕРА-2000» на момент складання податкових накладних, зареєстровано в ЄДРПОУ та як платники податку на додану вартість, а отже мало право на виписування податкових накладних, як того вимагає норма статті 201 кодексу України. Позивач зазначає, що викладені в акті перевірки висновки відповідача, як суб'єкта владних повноважень, про нереальність (нікчемність) укладених угод зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються доказами наявними в акті, доказів на підтвердження правомірності своїх дій відповідачем не надано, а виходячи з положень Податкового кодексу України податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства. А висновок щодо постачальника ТОВ «ТЕХНОСФЕРА-2000» в акті перевірки ґрунтується на акті дворічної давності про неможливість здійснення зустрічної звірки та незнаходження контрагента-постачальника на адресі реєстрації ще у 2012 році. Позивач вказує на те, що належних та допустимих доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність трудових ресурсів, про відсутність фактичного постачання товару, про відсутність інформації про виробничі потужності, про відсутність первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість необхідні для здійснення діяльності Акт перевірки №645/08-28-22-12/32551139 від 20 червня 2014 року - не містить. Позивач вважає, що дії посадових осіб ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя є такими, що суперечать діючому законодавству, а зроблені ними висновки ґрунтуються на домислах і не відповідають дійсності, а податкові повідомлення-рішення №0002902212 і №0002912212 від 08 серпня 2014 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях та в судовому засіданні зазначив, що на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області № 593 від 06 червня 2014 року, та згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 підпункту 78.1.1, пункту 78.1 статті 78, Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ПРОМІНТЕХ» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2012 року та з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Техносфера-2000» (код за ЄДПРОУ 30493167). За результатами перевірки складено акт № 645/08-28-22-12/32551139 від 20 червня 2014 року. На підставі вказаного акту були винесені податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року за №0002902212 та №0002912212. Перевіркою встановлено, що у періоді, який перевіряється, ТОВ «ПРОМІНТЕХ» здійснював операції з придбання товарів (робіт) у ТОВ «Техносфера-2000» (код за ЄДГІРОУ 30493 167). Позивач зазначає, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС було отримано акт від 13 вересня 2012 року №403/2214/30493167 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техносфера 2000» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень 2011 року - червень 2012 року. Зазначає, що на підставі зазначеного податковий орган дійшов висновку, що фінансово - господарською діяльністю ТОВ «Техносфера - 2000» не займалось, а оформлення операцій ТОВ «ПРОМІНТЕХ» з цим підприємством здійснювалось без наміру фактичного отримання товарів. Таким чином на думку відповідача, перевіркою ТОВ «Техносфера-2000» встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні послуг, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України. Крім того відповідач зазначає, що проаналізовані операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Техносфера-2000» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, використовуючи при цьому фінансово - грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Відповідача зазначає, що дані перевірки свідчать про відсутність факту поставки товарів (надання послуг) ТОВ «Техносфера-2000» на адресу ТОВ «ПРОМІНТЕХ», на загальну суму 124338,00 грн., у т.ч. ПДВ 20723,00 грн. За період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року ТОВ «ПРОМІНТЕХ» задекларувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 788378 грн. Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Техносфера - 2000», встановлено їх завищення, на загальну суму 103615 грн. за 2012 рік. Перевіркою показників, відображених у рядку 05.1 Податкової декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у загальній сумі 772078 грн. встановлено, що на формування цих показників мали істотний вплив здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Техносфера-2000». Відповідач вказує на те, що оскільки, фінансово - господарською діяльністю ТОВ «Техносфера-2000» не займалось, а оформлення операцій ТОВ «ПРОМІНТЕХ» з цим підприємством - постачальником здійснювалось без наміру фактичного отримання товарів, на порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, встановлено їх завищення на загальну суму 103615 грн. за 2012 рік. За період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року ТОВ «ПРОМІНТЕХ» задекларовано податок на прибуток у сумі 8280 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Техносфера-2000», встановлено його заниження за 2012 рік на загальну суму 21759 грн.

На підставі викладених в запереченнях представник відповідача вважає позовну заяву ТОВ «ПРОМІНТЕХ» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонам проголошено вступну та резолютивну частину постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, вивчивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд з'ясував наступне.

Відповідно до копії виписки Серія АБ №523205 з єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» 18 червня 2003 року, зареєстровано як юридичну особу за адресою: 69006, Запорізька область, м. Запоріжжя проспект Леніна, буд. 216, кв. 8, ідентифікаційний код 32551139.

Відповідно до Свідоцтва №200150472 НБ№533288 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» з 07 липня 2003 року зареєстровано, як платник податку на додану вартість.

На підставі направлення від 06 червня 2014 року №606, виданого ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, Коваленком Артемом Сергійовичем, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Ленінському районі Запоріжжя, інспектором податкової та митної справи І рангу, згідно із підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного Управління Міндоходів у Запорізькій області від 06 червня 2014 року №593, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2012 року та з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Техносфера-2000» (код за ЄДПРОУ 30493167).

Перевірка проводилась з 06 червня 2014 року по 13 червня 2014 року.

За наслідками перевірки складено Акт перевірки №645/08-28-22-12/32551139 від 20 червня 2014 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПРОМІНТЕХ» (код за ЄДРПОУ 32551139) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 березня 2012 року по 30 червня 2012 року та з податку на прибуток підприємств за 2012 рік, при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ «Техносфера-2000» (код за ЄДПРОУ 30493167)

Висновками Акту перевірки встановлено, що позивачем порушено:

- пункт 138.2 статті 138, підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, внаслідок чого відбулось заниження податку на прибуток за 2012 рік, на загальну суму 21759 грн.

- порушення пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, внаслідок чого відбулось заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 20723 гри., у тому числі по періодам: березень 2012 року на суму 7553 грн., квітень 2013 року на суму 7254 грн., травень 2013 року на суму 798 грн., червень 2013 року на суму 5118 грн.

На підставі Акту перевірки №645/08-28-22-12/32551139 від 20 червня 2014 року податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0002912212 від 08 серпня 2014 року, яким податковий орган позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 20723,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 5180,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0002902212 від 08 серпня 2014 року, яким податковий орган, позивачу збільшив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 21759,00 грн. та штрафними санкціями у розмірі 5439,75 грн.

Не погоджуючись з такими діями Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» звернулося до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи позивач мав правовідносини з ТОВ «Техносфера-2000» щодо купівлі продажу товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ «Техносфера-2000» позивачем надано:

- податкову накладну №106 від 30 березня 2012 року на загальну суму у розмірі 45318,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 7553,00 грн.;

- накладну №12811 від 30 березня 2012 року на загальну суму у розмірі 45318,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 7553,00 грн.;

- рахунок-фактуру №12811 від 30 березня 2012 року на загальну суму у розмірі 45318,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 7553,00 грн.;

- податкова накладна №80 від 28 квітня 2012 року на загальну суму у розмірі 43524,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 7254,00 грн.;

- видаткову накладну №12854 від 28 квітня 2012 року на загальну суму у розмірі 43524,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 7254,00 грн.;

- рахунок-фактуру №12854 від 28 квітня 2012 року на загальну суму у розмірі 43524,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 7254,00 грн.;

- податкову накладну №56 від 28 травня 2012 року на загальну суму у розмірі 4788,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 798,00 грн.;

- видаткову накладну №12883 від 28 травня 2012 року на загальну суму у розмірі 4788,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 798,00 грн.;

- рахунок-фактуру №12883 від 28 травня 2012 року на загальну суму у розмірі 4788,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 798,00 грн.;

- податкову накладну №33 від 27 червня 2012 року на загальну суму у розмірі 30708,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 5118,00 грн.;

- видаткову накладну №12896 від 27 червня 2012 року на загальну суму у розмірі 30708,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 5118,00 грн.;

- рахунок-фактуру №12896 від 27 червня 2012 року на загальну суму у розмірі 30708,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 5118,00 грн.

Відповідачем не доведено у суді, не надано до суду жодного доказу того, що безпосередній контрагент позивача ТОВ «Техносфера-2000», який видав податкову накладну, не був зареєстрований як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

Також, з документів наданих відповідачем до суду в обґрунтування викладеного в Акті перевірки від №33/22-1109/35924550 від 22.02.2013 не вбачається неможливість здійснення ТОВ «Техносфера-2000» поставок товару (послуг) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ».

Відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» і ТОВ «Техносфера-2000». Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Отже, відповідачем не надано доказів неможливості здійснення реальності операцій між позивачем та його прямим контрагентом - ТОВ «Техносфера-2000».

З урахуванням наведеного, відповідачем не спростовано у суді факт реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та ТОВ «Техносфера-2000».

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону та пункту 2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що позивач надав документи, які підтверджують факт придбання товару у контрагента, тобто позивачем доведено додержання вимог пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у контрагенту.

Щодо реальності вчинених операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» та його контрагентом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В Акті перевірки №645/08-28-22-12/32551139 від 20 червня 2014 року податковий орган посилається на висновки Акту №403/2214/30493167 від 13 вересня 2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Техносфера-2000» (код ЄДРПОУ 30493167) щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, щодо господарських відносин із платником податків за період січень 2011 року - червень 2012 року.

Однак з цього приводу суд зазначає, що Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено у судовому засіданні фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Техносфера-2000» правочинів.

Тобто, податковим органом не доведено, а судом також не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя також не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі буд-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Крім того, нормами Податкового кодексу України, не встановлена відповідальність платника податку за не відображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів.

Під час проведення перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» та ТОВ «Техносфера-2000».

Однак, позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактур, що підтверджують факт поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносфера-2000» на користь позивача.

Отже, факт виконання операцій засвідчується рядом первинних документів, які не викликають сумніву. Реальність господарських операцій з'ясована через дослідження у сукупності всіх первинних документів.

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб платника податків та наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

За приписами підпунктів 134.1.1-134.1.2 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Як зазначено у пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З урахуванням товарності господарських операцій здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» з постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносфера-2000», позивачем вірно віднесені видатки на придбання товару при визначенні валових витрат і об'єкту оподаткування за відповідний період.

Підпунктом 14.1.181, пп. 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами вказаної статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У пункту 201.1 статті 201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами пункту 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як встановлено із матеріалів справи, безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій був зареєстрований як платник податку на додану вартість (зворотне відповідачем не доведено). Господарські правовідносини з ТОВ «Техносфера-2000» оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Отже на підставі вищезазначеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» мало належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техносфера-2000» в акті перевірки відсутні.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних акт перевірки не містить. Не містяться в акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача видаткових та податкових накладних, документів на (про) оплату придбаного товару, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку їх оформлення вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» цілком правомірно включило суми до витрат які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та податку на додану вартість по придбаним товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит та витрати підтверджується єдиними і належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи, висновки фахівців відповідача є припущеннями, не доведеними належними засобами доказування, а податкові повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року № 0002902212 та № 0002912212, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ», є протиправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, докази позивача не спростовані, тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року № 0002902212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств у сумі 27 198,75 грн., у тому числі за основним платежем - 21 759,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 439,75 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 серпня 2014 року № 0002912212, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 25 903,75 грн., у тому числі за основним платежем - 20 723,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 180,75 грн.

Судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНТЕХ» (ЄДРПОУ 32551139) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами встановленими статтями 185-186 КАС України.

Суддя Д.В. Татаринов