Постанова

від 03.11.2014 по справі 804/13982/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 р. Справа № 804/13982/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: представника позивача представника відповідача Іоффе В.Л. Волошиної В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" (далі-ТОВ «Компанія «ВВС», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення №0003712201 від 11.08.2014р.

Представник позивача, позов підтримав і надав пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій податкового органу, оскільки, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення №0003712201 від 11.08.2014р. упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів та доказів. Позивач стверджує, що при складанні акту перевіряючими допущено неповне з'ясування обставин взаємовідносин з ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ "Дайкор Торг" та Кооператив "Призма", не перевірено фактичне виконання господарських операцій, які носять реальний характер, що повністю підтверджено наданими первинними документами, які повністю відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована тим, що у відповідності до отриманої податковим органом інформації із актів перевірок контрагентів позивача, контролюючий орган з'ясував, що господарські операції між ТОВ «Компанія «ВВС» та його постачальника - ПП «Дніпро-Інвестгруп», ПП «ДАЙКОР ТОРГ», Кооператив «Призма» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для виконання договорів із постачання товару, у зв'язку з чим оскаржуване рішення є правомірним.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія "Ваговимірювальні системи" (код ЄДРПОУ 36495890) зареєстровано за розпорядженням Дніпропетровського міського управління юстиції від 09.06.2009р. (номер реєстраційної дії 1 2241020 0000 46639).

Згідно Виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №246578, до основного виду економічної діяльності підприємства належить оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Позивач перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська, податковий орган, відповідач) від 10.06.2009р. за №8246.

На підставі наказу ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «ВВС» №396 від 30.04.2014р. проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. за результатами якої складено Акт перевірки №1155/04-61-22-1/36495890 від 06.06.2014р., у якому податковий орган прийшов до висновку про порушення підприємством:

-п.п. 135.2, п.п. 135.4, п.п.135.4.1 ст. 135, п.п.137.1. ст. 137, ст.138, п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.5.1 п.138.5, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями, далі - Податковий кодекс України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3412076 грн., а самєг 2 кварталі 2011 р. на суму 205463грн. у 3 кварталі 2011р. на суму 139648 грн., у 4 кварталі 2011р. на суму 1929627 грн., у 2 кварталі 2012р. на суму 397181 грн., у 3 кварталі 2012р. на суму 107707 грн., у 2013р. на суму 632450 грн.;

-п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, занижено податок на додану вартість всього у сумі 148583 грн., у т.ч. у серпні 2011р. у сумі 121433 грн.. у листопаді 2011р. на суму 1550 грн., у липні 2012 року на суму - 25600 грн.;

-ст.1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті") при виконанні експортних контрактів №322-СО від 08.01.13, складеного з компанією ЗАО „Молдавская ГРЭС" (Молдова, г.Днестровск), за що на підставі ст.4 цього Закону ТОВ «Компанія ВВС» нараховується пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 1586,45 грн.;

-п.п.16.1.3. п.16.1 ст.16, п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, абз. 1 ,2 п.119.2 ст.119, абз. „б" п. 176.2 ст.176 Податкового Кодексу України в частині не відображення у Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2011р. нараховано та виплачено дохід ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_5); ФОП ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_7) за надані товариству товари (роботи, послуги).

ТОВ «Компанія «ВВС» не погодилось з вищевказаними в акті перевірки висновками перевіряючих, та керуючись п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України надало заперечення до даного акту перевірки з відповідними додатками та з проханням призначити в порядку п.п. 78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України позапланову перевірку з часткового перегляду результатів перевірки.

У відповідь на отримані заперечення, податковий орган направив на адресу підприємства лист №16878/10/04-61-22-1 від 05.08.2014р.

У період з 23.07.2014р. по 28.07.2014р. відповідно до п.20.1.4 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п..п. 78.1.5 п. 78.1 ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України на підставі направлень №000364 і №000365 від 23.07.2014р. працівниками ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Компанія «ВВС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт №2090/04-61-22-1/36495890 від 01.08.2014р. (далі-акт перевірки), у якому податковий орган прийшов до висновку про порушення ТОВ «Компанія «ВВС»:

п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138., п.п. 138.5.1 п.138.5, п.п. 138.8.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на прибуток на загальну суму 172 217, 00 грн., а саме - у 3 кварталі 2011 року на суму 139 649, 00 грн., у 4 кварталі 2011 року на суму 1782, 00 грн., у 3 кварталі 2012 року на суму 26 880, 00 грн., у 2013 році на суму 3906, 00 грн.;

-п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у вигладі заниження податку на додану вартість всього на суму 148 583, 00 грн., в т.ч. у серпні 2011 року в сумі 121 433, 00 грн., у листопаді 2011 року на суму 1550, 00 грн., у липні 2012 року на суму 25 600, 00 грн.;

-п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 168.1, п. 168.4 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України податок з зазначеної вище суми доходу виплаченого гр. ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 у травні-грудні 2011 року не утримано та до бюджету не перераховано, що призвело до виникнення недобору податку з доходів фізичних осіб у сумі - 5145, 03 грн.;

-п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, абз. 1,2 п.119.2 ст. 119, абз. «б» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині не відображення у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 квартал 2011 року нараховано та виплачено дохід ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_6 (рнокпп НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_7 (рнокпп НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_8 (рнокпп НОМЕР_4), ФОП ОСОБА_9 (рнокпп НОМЕР_5), ФОП ОСОБА_10 (рнокпп НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_11 (рнокпп НОМЕР_7) за надані товариству товару (роботи, послуги).

На підставі Акту «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ваговимірювальні Системи» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р.» №2090/04-61-22-1/36495690 від 01.08.2014р. ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська було винесено податкове повідомлення-рішення №0003712201 від 11.08.2014р., яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 185 728, 75 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням - 148 583, 00 грн. та за штрафними санкціями - 37 145, 75 грн.

Не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача щодо порушення ТОВ «Компанія «ВВС» норм податкового законодавства стосуються правовідносин із його контрагентами- ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ "ДАЙКОР ТОРГ" та Кооператив «Призма» за відповідний період.

При цьому факти порушення позивачем норм податкового законодавства у вигляді відсутності фактичного постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Компанія «ВВС» по взаємовідносинам з контрагентом ПП "Дніпро-Інвестгруп" базуються виключно на змісті акту ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №285/22-1109/35281726 від 20.11.2012р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Дніпро-Інвестгруп» (код ЄДРПОУ 35281726) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства пр здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2010р. по 30.09.2012р.».

Аналогічні висновки стосовно взаємовідносин позивача і ТОВ "ДАЙКОР ТОРГ" також засновані на підставі акту перевірки Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області №137/1520/38211929 від 08.02.2013р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДАЙКОР ТОРГ» .

Висновки ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська щодо «нереальності» проведення господарських операцій між ТОВ «Компанія «ВВС» та його постачальником - Кооперативом «Призма» обгрунтовані відсутністю у контрагента позивача необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Слід зазначити, що на момент укладання договорів та виконання господарських операцій із даним контрагентами-постачальниками, ПП «Дніпро-Інвестгруп», ТОВ «ДАЙКОР ТОРГ», Кооператив «Призма» перебували на податковому обліку як платники податку на додану вартість.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "Булвес АД" проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

В акті перевірки не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними як боку його учасників, так і з боку третіх осіб. Жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагентів ТОВ «Компанія «ВВС» та його постачальників у перевірюваний період до суду не надано.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної, вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 35 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Так, матеріалами справи підтверджується, що в ході виконання укладених між ТОВ «Компанія «ВВС» та його контрагентами - постачальниками договорів були створені прибуткові накладні, розрахунки, податкові і видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, звіти про надані послуги тощо.

Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Відповідачем не досліджувались та не відображені в акті перевірки умови договорів, факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Компанія «ВВС» та контрагентами за перевірюваний період, мета придбання товарів/послуг, обставини використання придбаних у постачальників товарів/послуг у господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, акт перевірки не містить об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ваговимірювальні системи" до Державної податкової інспекції в Амур- Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0003712201 від 11.08.2014р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВВС" (код ЄДРПОУ 36495890) судові витрати у розмірі 372, 00 грн. (триста сімдесят дві гривні).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 10 листопада 2014 року

Суддя Р.А. Барановський