Ухвала

від 19.11.2014 по справі 333/9048/14-ц

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/9048/14-ц

Провадження № 2/333/3376/14

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Дмитрієва М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя в натурі, -

В С Т А Н О В И В:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя в натурі.

Зазначену справу передано у провадження судді Дмитрієвої М.М.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Як визначено у ст. 4 ЦПК України суд здійснює правосуддя у спосіб визначений Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав.

ОСОБА_3 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за № 10-1386/0/4-12 визначено, що при застосування у судовій практиці норм ЦПК України, суди повинні дотримуватися прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, в позовній заяві зазначена ціна позову - 370768 грн.

Слід зазначити, що відбиття в позовній заяві ціни позову має значення, в першу чергу, для захисту прав самого позивача, оскільки обумовлює розмір сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами і впливає на можливість порушення судової діяльності на захист права. Отже, від визначеної ціни позову залежить і розмір судового збору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 80 ЦПК України встановлено, що у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивачу необхідно сплатити судовий збір, виходячи з реальної вартості майна.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання позовної заяви - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» станом на 01.01.2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218 гривень, тобто ставка судового збору за подання позовної заяви про поділ майна на сьогоднішній день становить не менше 243,60 грн. та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати - 3654 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, відповідно до квитанції № N0YX434346 від 18.11.2014 року, сплачено судовий збір у розмірі 370 гривень.

Проте, остання просить суд відстрочити сплату залишку суми боргу до ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі.

В своїй заяві позивач просить суд відстрочити їй сплату решти суми судового збору оскільки на цей час вона має скрутне матеріальне становище, проте всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України, не надала суду достатніх доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

Таким чином, позивачу необхідно доплатити судовий збір з урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір» та з урахуванням вимог Постанови Пленуму ОСОБА_3 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме, сплатою судового збору за місцем розгляду справи та зараховуванням до спеціального фонду Державного бюджету України із з зазначенням відомостей за яку саме позовну заяву сплачується судовий збір та надати відповідні документи на підтвердження цього. У разі звільнення від сплати судового збору, позивач повинен в позовній заяві вказати підстави звільнення та надати відповідні докази.

Згідно зі ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119-120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 119-120 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене суддя дійшов висновку, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, ст.ст. 4, 6, 8 Закону України «Про судовий збір», суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - залишити без задоволення .

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя в натурі - залишити без руху, надавши п'ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими до неї документами.

Копія ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва