Постанова

від 12.02.2009 по справі 13/133а/17а/8а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/133а/17а/8а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "12" лютого 2009 р.                                        Справа № 13/133а/17а/8а

12 лютого 2009 року              Господарський суд Чернігівської області у складі

Головуючого -                                                               судді Фетисової І.А.

При секретарі судового засідання -                               Шинкаренко І.М.

За участю  представників сторін:

Від позивача: Прищепа Ю.О. д. 01-15/129 від 11.02.2009 р.

Від відповідача: Галушко Т.В. д. 01/10-63 від 10.02.09 р. Сьома Н.Д. д. 01-10/64 від 10.02.09 р.

Розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні          справу  № 13/133а/17а/8а

за ПОЗОВОМ :           Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області

                                      (14000 м. Чернігів, вул. Щорса, 12)

до ВІДПОВІДАЧА:   Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції

                                      (14000 м. Чернігів, вул. Любецька, 11а)

предмет спору            про стягнення 278411,19 грн. необґрунтовано отриманої виручки та штрафу

ВСТАНОВИВ:

Подано адміністративний позов про стягнення з відповідача в доход державного бюджету України необґрунтовано одержаної виручки в сумі 92803,73 грн. та штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки –185607,46 грн. на підставі рішення № 61 від 28.11.2006 р. за порушення Закону України “Про ціни та ціноутворення”.

Відповідачем подано клопотання, в якому він заперечує проти стягнення необґрунтовано отриманої виручки та штрафу в сумі 278411,19 грн. та просить суд ухвалити рішення, врахувавши ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 р.

Заслухавши позовні вимоги та позицію позивача та відповідача, їх усні пояснення, дослідивши надані докази, оцінивши докази надані сторонами, суд встановив:

Статтею 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990р. № 507-ХІІ, визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. № 1819 (далі –Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі –Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи –державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим,  областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення  Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2001р. за №1047/6238, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на  Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З наведеного випливає, що Держцінінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення держаної дисципліни цін, діє як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.  

          28.11.2006 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області прийнято по матеріалам перевірки рішення № 61 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено стягнути з відповідача в доход державного бюджету 92803,73 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 185607,46 грн. штрафу.

Рішенням встановлено, що за період з 01.12.05 р. по 11.05.06 р. відповідачем в порушення постанови КМУ від 27.08.03 р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” при наданні  платних послуг до фіксованих розмірів тарифів, встановлених вищевказаною постановою, нараховано непередбачені законодавством націнки в розмірі 20 %, внаслідок чого сума необґрунтовано одержаної виручки склала 75848,11 грн., за період з 11.05.06 р. по 01.11.06 р. відповідачем в порушення вимог постанови КМУ від 11.05.2006 р. № 662 “Про внесення змін до постанов КМУ від 15.10.2002 р. № 1544 і від 27.08.2003 р. № 1351” застосовувались тарифи в завищених розмірах, внаслідок чого сума необґрунтовано одержаної виручки склала 16955,62 грн. Загальна сума необґрунтовано одержаної виручки за період з 01.12.2005 р. по 01.11.2006 р. становить 92803,73 грн.

Господарським судом Чернігівської області розглядалась справа 17/64 за позовом Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання нечинним рішення № 61 від 28.11.2006 р. Господарським судом Чернігівської області винесено постанову по справі 17/64, якою позов задоволено частково, визнано нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про застосування економічних санкцій № 61 від 28.11.2006 р. в частині вилучення у Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції 83536,49 грн. необґрунтовано одержаної виручки та стягнення 167072,98 грн. штрафу, в решті позову відмовити, відшкодувати понесені судові витрати, а саме 3,06 грн. державного мита та 4500 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2008 р. по справі 17/64 постанову господарського суду Чернігівської області від 03.04.2007 р. залишено без змін.

          Таким чином, відповідно до ст.254 КАС України ухвала апеляційної інстанції від 17.11.2008 року набрала законної сили та за приписами ст. 72 КАС України цим судовим актом встановлені обставини порушення відповідачем по справі 13/133а/17а/8а  вимог Постанови від 11.05.2206 року за  №662, а рішення позивача визнано правомірним в частині стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 9267,24 грн. необґрунтовано одержаної виручки та в доход державного бюджету 18534,48 грн. штрафу в двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

          За таких обставин, заявлені вимоги позивача є обґрунтованими та  підлягають задоволенню частково  в частині стягнення економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 9267,24 грн. необґрунтовано одержаної виручки та в доход державного бюджету 18534,48 грн. штрафу в двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки, в решті позовних вимог має бути відмовлено.

Відповідачем на момент розгляду справи сума економічних санкцій 27801,72 грн. не сплачена.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного  судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

         Керуючись ст. ст.  2,11,87,94,158,160-163,167,185-186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

           1 Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Чернігівської обласної санітарно-епідеміологічної станції (14000 м. Чернігів, вул. Любецька, 11а р/р 35223002000474 УДК Чернігівської області МФО 853592 код 02006136) в доход державного бюджету (Державний бюджет м. Чернігова р/р 31118106700002 МФО 853592 код 22825965 КБК 21081100) 9267,24 грн. необґрунтовано одержаної виручки та в доход державного бюджету (Державний бюджет м. Чернігова р/р 31118106700002 МФО 853592 код 22825965 КБК 21081100) 18534,48 грн. штрафу в двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

          2. В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду  через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

                       Суддя                                                                   І.А.Фетисова