Постанова

від 21.02.2008 по справі 9/456д/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/456д/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.02.08                                                                                               Справа №9/456д/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Кричмаржевський В.А.  , Яценко О.М.

при секретарі судового засідання Лола Н.О.

за участю представників сторін:

від військової прокуратури: Чалий М.Г., посвідчення № 246 від 23.08.2005р.;   

від позивача Осадціва Н.Ю., довіреність № 1 від 04.01.2008р. юрисконсульт;

від відповідача Білостоцький Д.О., довіреність б/н від 29.10.2007р. юрист;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 9/456д/07 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Євгеніка», м.Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2007р. у справі 9/456д/07

за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону в інтересах держави в особі Квартирно – експлуатаційного відділу, м.Запоріжжя  

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Євгеніка», м.Запоріжжя

про повернення будівлі  

Встановив:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.09.2007 р. у справі №9/456д/07 (суддя Нечипуренко О.М.) позовні вимоги задоволено. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Євгеніка» повернути до КЕВ міста Запоріжжя будівлю № 450, що безпідставно перебуває в його користуванні , а саме: приміщення площею 129,4 кв.м., яке розташоване за адресою: 69013, місто Запоріжжя, вулиця Військбуд, 13, залишкова вартість якого складає 20 тис.441грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Євгеніка» на користь КЕВ міста Запоріжжя згідно договору № 172/2001/Головку від 09.07.2001р. та додаткової угоди від 18.12.2001р. заборгованість зі сплати за користування приміщенням площею 129,4кв.м., яке розташоване за адресою: 69013, місто Запоріжжя, вулиця Військбуд, 13 та земельної ділянки на загальну суму 745грн.96коп., з яких 666грн.56коп. заборгованість за оренду приміщення та 79грн. 40коп. заборгованість за оренду землі, а також неустойки у розмірі подвійної плати за час безпідставного користування приміщенням, площею 129,4кв.м., що розташоване за адресою: 69013, місто Запоріжжя, вулиця Військбуд,13 у сумі 47200грн.та за несплату оренди за землю у розмірі 317грн.06коп. на загальну суму 5037,06грн. Судові витрати у справі покладено на відповідача.

Рішення суду прийнято з посилання на ст. 526, ч.1, ч.2 ст. 785 ЦК України, п.10.9 Договору, ч.2 ст.26, ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та мотивовано тим, що 09.07.2006р.закінчився термін дії договору оренди і позивач листами від 10.07.06р.та 10.09.2006р. попередив відповідача про повернення ним орендованих приміщень. Однак, відповідач не виконав обов'язку щодо повернення орендованого майна після закінчення терміну дії договору і повинен сплатити неустойку у розмірі подвійного розміру орендної плати за користування приміщеннями за весь час прострочення. Крім того, відповідач неналежним чином виконував умови договору                                № 172/2001/ГоловКЕУ від 09.07.2001р. та додаткової угоди від 18.12.2001р. щодо сплати орендних платежів та платежів за землю. Доказів погашення заборгованості зі сплати за користування приміщенням площею 129,4кв.м. та земельної ділянки, а також зі сплати орендної плати  за землю відповідач не надав, тому вимоги про стягнення з останнього вказаних сум суд першої інстанції визнав обґрунтованими.

Відповідач не погодився з прийнятим у справі судовим актом і подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій, урахуванням  пояснень від 15.01.08р., заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції і в позові відмовити. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції порушено статтю 64 ГПК України, оскільки ухвали про порушення провадження у справі відповідач не отримував, ні на юридичну адресу, ні на поштову, тобто господарським судом було розглянуто справу за відсутністю відповідача. У зв'язку з чим, відповідач наголошує, що він не був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, що є порушенням ч.4 статті 6 Закону України «Про судоустрій», якими визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Разом з цим, скаржник стверджує проте, що за умовами п.10.7 договору, останній вважається продовженим на той самий термін та умовах, які були передбачені договором. Посилання позивача на той факт, що він направляв відповідачу листи з 09.07.2006р. по 09.08.2006р. є безпідставними, так як будь-яких доказів їх надсилання або отримання відповідачем, позивач суду не надав. Крім того, ТОВ «Фірма «Євгеніка» зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду (сторінка 2 абзац 12) вказано, що згідно довідки позивача станом на 25.12.2006р. заборгованість відповідача складає 745,96грн. та згідно резолютивної частини рішення суду остання підлягає стягненню. Однак з даним висновком суду відповідач не погоджується з тих підстав, що зазначена заборгованість орендаря перед орендодавцем відсутня. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі і зазначив, що судом безпідставно задоволенні позовні вимоги, які зазначені у позові.  

У відзиві на апеляційну скаргу військовий прокурор Запорізького гарнізону зазначив, що оскаржуваний судовий акт винесений у повній відповідності до норм діючого законодавства, а подана відповідачем апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її задоволення. При цьому, військовий прокурор вказує на те, що посилання заявника апеляційної скарги на ту обставину, що він не був повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи не заслуговує на увагу, так як в матеріалах справи міститься доказ, а саме квитанція поштового відділення про направлення документів на юридичну адресу ТОВ «Фірма «Євгеніка», а також згідно довідки Головного управління статистики у Запорізькій області від 21.09.2007р. за № 15-7/2/788 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України остання зареєстрована за адресою: м.Запоріжжя, вул. Військбуд, 13. Стосовно заборгованості, прокурор зазначає, що після винесення рішення господарським судом Запорізької області по даній справі, відповідач визначаючи правильність винесеного рішення, на думку прокурора, почав здійснювати оплату боргу КЕВ міста Запоріжжя, що підтверджується копіями платіжних доручень. Враховуючи дані обставини, військовий прокурор просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2008р. прокурор підтримав доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.             

Квартирно – експлуатаційний відділ м.Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що договір оренди № 172/2001/ГоловКЕУ від 09.07.2001р. припинив свою дію, оскільки відповідно до статті 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов підписання сторонами тексту договору, тобто під час кожного продовження дії договору повинна бути письмова угода. В даному випадку, відповідач ніяких узгоджень істотних умов договору не проводив, будь – яких договорів з КЕВ міста Запоріжжя на продовження дії договору згідно ч.2 статті 793 ЦК України з обов'язковим нотаріальним посвідченням не укладав. Стосовно письмових доказів належного повідомлення відповідача про закінчення дії спірного договору, КЕВ міста Запоріжжя пояснює, що листом за вих. № 1073 від 16.05.2007р. КЕВ м. Запоріжжя на адресу проживання директора ТОВ «Фірма «Євгеніка» гр. Дробанцева Є.Є. було направлено поштою повідомлення про закінчення дії спірного договору та повернення майна, приміщення № 450 військового містечка № 28, який отриманий останнім особисто. Крім того, КЕВ м. Запоріжжя наголошує на тому, що на момент отримання вказаного листа, відповідач мав заборгованість зі сплати оренди більше 3 місяців, що в свою чергу тягне правові наслідки, які обумовлені п.10.4 спірного договору. При цьому, КЕВ м.Запоріжжя вказує на те, що на час винесення рішення судом першої інстанції по даній справі, згідно акту звірки взаємних розрахунків від 19.02.2007р. між КЕВ м.Запоріжжя та ТОВ «Фірма «Євгеніка» було встановлено, що заборгованість з орендної плати у відповідача відсутня. Плату за оренду землі відповідно до п.5.12 договору орендар здійснює пропорційно площі землі, яку він займає. КЕВ міста Запоріжжя зазначає, що нарахування орендної плати за землю здійснювалось згідно Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р.  Разом з тим, КЕВ міста Запоріжжя вважає, що оскільки договір оренди припинив свою дію, то відповідно до ч.2 статті 785 ЦК України неустойка у розмірі подвійної плати за час користування майном повинна сплачуватись з 09.07.2006р. по 26.09.2007р., тобто 14 місяців, з липня 2006р. по вересень 2007р, що складає суму 3235,26грн.. У зв'язку з викладеним, КЕВ міста Запоріжжя просить суд, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2008р. представник КЕВ міста Запоріжжя підтримав доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.                         

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.10.2007р. у справі № 9/456д/07 апеляційна скарга ТОВ «Фірма «Євгеніка» була прийнята та призначена до розгляду на 29.11.2007р.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався колегією суддів у зв'язку з витребуванням від сторін, військового прокурора певних доказів для повного, об'єктивного та всебічного розгляду даної справи.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 316 від 21.02.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А.,            Яценко О.М.

За клопотанням сторін та військового прокурора судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації судового процесу та за їх згодою у судовому засіданні, яке відбулося 21.02.2008р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

09 липня 2001року між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (Орендодавець) та ТОВ «Фірма “Євгеніка” (Орендар) укладено договір                         № 172/2001/ГоловКЕУ оренди, за умовами якого, відповідно до п.1.1 орендодавець  здав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщенням № 450 загальною площею 129,4кв.м. розташоване за адресою: військове містечко № 28, місто Запоріжжя, Військбуд, 13, яке знаходиться на балансі КЕВ міста Запоріжжя, вартість яких визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (додаток № 3) і становить 20441грн. Договір оренди 11.06.01р  погоджено регіональним відділення Фонду державного майна України у Запорізькій області(а.с14,т.1).

Факт передачі відповідачу спірного приміщення в оренду підтверджується актом приймання-передачі(а.с17,т.1).   

Майно передавалося під столярну майстерню (п.2.3 договору).

У пунктом 3.1, 3.2 визначено розмір орендної плати на підставі Методики і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786, з урахуванням доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 18.05.1998 року №699 та від 19.01.2000 року №75, яка на момент розрахунку складає за рік без ПДВ: 1635,28грн.

Відповідно до пункту 3.2 договору сторони погодили, що орендна плата за перший місяць оренди складає 139,68грн.Орендну плату відповідач зобов'язався перераховувати на реєстраційний рахунок Запорізької КЕЧ району не пізніше 15 числа місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Додатковою угодою №151д/2001/ГоловКЕУ до договору оренди сторони доповнили договір відносно проведення реконструкції та поліпшення орендованого майна договору, яке передано в оренду.

Згідно п. 10.1 договір оренди укладений з моменту підпису по 09.07.2006р.

Посилаючись на припинення дії договору у зв'язку із закінченням терміну його дії, а також на невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендних платежів та плати за землю, військовий прокурор в інтересах КЕВ міста Запоріжжя звернувся до суду з позовом про її стягнення, також просить суд зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення у зв'язку із закінчення строку дії договору.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли з договору № 172/2001/ГоловКЕУ від 09.07.2001р.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки відносини щодо оплати орендних платежів та повернення  орендованого майна продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р), до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою даний договір є договором оренди державного майна, закріпленого за військовими частинами Збройних сил України.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, яке закріплене за військовими частинами, регулюються також Законом України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. (із змінами) № 2269-ХІІ (далі за текстом Закон України “Про оренду державного та комунального майна”) з урахуванням особливостей, визначених  у Законі України “Про господарську діяльність у Збройних силах України.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або  зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

           Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічні приписи містить ч.4 ст.284 ГК України.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він вважається продовженим на той самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

          Також у п.10.7 договору оренди № 172/2001/Головку від 09.07.2001р. сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені договором.

Як вже зазначалося термін дії договору визначений до 09.07.2006р.

          Прокурор і позивач у підтвердження своїх доводів стосовно заперечення орендодавця щодо продовження терміну дії договору оренди надали лист № 1402 від 19.07.2006р.та №1743 від 15.09.2006р., в якому КЕВ м. Запоріжжя просило повернути орендоване майно у зв'язку з закінченням терміну дії договору. Однак, належних доказів надіслання чи вручення вказаного листа відповідачу позивачем не надано. При цьому, відповідач отримання листів заперечує.

          Надані позивачем до суду апеляційної інстанції витяг з книги вихідної кореспонденції по КЕВ м.Запоріжжя не можуть бути прийняті судом, як належний доказ, оскільки цей документ не є підтвердженням отримання відповідачем зазначених у них листів і містить виправлення. З даного документу вбачається, що під № 1402 і  № 1403 до виправлення була зазначена кореспонденція на ім'я ГоловКЄУ м.Киів та містить підпис виконавця. Крім того, номер реєстрації кореспонденції зазначеної у копії книги вхідної кореспонденції 1403 не співпадає з номером листа 1743 від 15.09.06р.     

          Отже враховуючи наведене, листи КЕВ м. Запоріжжя № 1402 від 19.07.2006р., № 1743 від 15.09.2006р., на які посилається позивач і прокурор в обґрунтування заявлених позовних вимог, не можуть бути розцінені судом як повідомлення про припинення дії договору оренди в розумінні статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", бо відсутні докази його направлення чи вручення відповідачу. Крім того, лист № 1743 від 15.09.2006р. датований вже після встановленого законом терміну направлення орендодавцем заперечення щодо продовження терміну дії договору оренди.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" заява при припинення договору оренди направляються саме сторонами договору, а КЕВ м.Запоріжжя не є стороною договору.      

          Сторонами вказаного договору є Міністерство оборони України в особі начальника Головного квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України та ТОВ «Фірма “Євгеніка”. Доказів уповноваження орендодавцем, який є стороною договору, позивача, а саме: КЕВ м. Запоріжжя, направляти вказані заяви щодо припинення договору оренди після закінчення  терміну його дії позивачем та прокурором не надано.

          Доручення Головного управління, яке надано позивачем у підтвердження його повноважень, датовано 11 січня 2007р., тобто вже після дати закінчення дії договору оренди № 172/2001/Головку, а саме: від 09.07.2006р.  

За таких обставин, договір оренди № 172/2001/Головку від 09.07.2001 є продовженим відповідно до п. 10.7 договору на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим договором, а позовні вимоги щодо зобов'язання повернути орендовані приміщення з підстав, заявлених у позові задоволенню не підлягають.

Оскільки договір є продовженим, то підстав для стягнення неустойки, передбаченої п.2 ст.785 ЦК України, у розмірі 5037,60грн. немає, а тому позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.   

          Не погоджується колегія суддів і з висновком суду щодо стягнення заборгованості за оренду приміщення станом на 01.07.06р. у розмірі 745,96грн., з яких: 666,56грн. борг за оренду приміщення і 79,40грн. за оренду землі. Суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, в тому числі і фактичних розрахунків  сторін відповідно до умов договору оренди, що призвело до прийняття помилкового рішення.

          Так, з наданих на вимогу суду довідки позивача (а.с.109) та документів про оплату відповідачем орендної плати і компенсації витрат податку на землю (а.с.111-116) станом на 01.08.2007р. за відповідачем борг зі сплати вказаних платежів був відсутній, а рахувалась переплата у сумі 418,08грн. на користь ПП “Євгеніка”.  

          Як свідчить штамп вхідної кореспонденції на позовній заяві (а.с.2), позов було  пред'явлено до суду 17.08.2007р., а заборгованості у відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та компенсації податку на землю ніякої не було, тому позовні вимоги в частині стягнення 745,96грн. заявлені безпідставно і в позові слід відмовити.

          Посилання заявника апеляційної скарги на те, що він не був повідомлений належним чином про дату, місце та час розгляду справи є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, та повинні бути прийняті до уваги з огляду на таке.  

Частиною 1 статті 8 Конституції України проголошено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Ч.2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на  підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.  

Так, Інструкцією з діловодства в господарських судах, яка затверджена Наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., а саме          п. 3.5.1 визначено, що ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду діловодства суду направляється в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.08.2007р. було порушено провадження у справі                    № 9/456д/07, проте повідомлень про вручення поштового відправлення сторонам, як того вимагає названий пункт Інструкції, в матеріалах справи не виявилося, що свідчить про порушення господарським судом Запорізької області вимог п.3.5.1 вказаної Інструкції, а також згідно п.2 ч.3 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення.    

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. за № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі з мотивів, викладених у даній постанові, та прийняття нового рішення, яким в позові прокурору слід відмовити.          

Судові витрати у справі, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на Квартирно – експлуатаційний відділ м.Запоріжжя.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Євгеніка», м.Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26.09.2007 р. у справі №9/456д/07 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.  

Стягнути з Квартирно – експлуатаційного відділу м.Запоріжжя (м.Запоріжжя, вул. Жовтнева, 4.р/р 35229007000346, код ЕДРПОУ 07809992 МФО 813015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Євгеніка», м.Запоріжжя, вул.Військбуд, буд.13 – 131грн.12коп. витрат зі сплати державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу наказу доручити господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Кричмаржевський В.А.  Яценко О.М.