Рішення

від 26.11.2014 по справі 504/3964/14-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/3964/14-ц

2/504/2570/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014смт. Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

при секретарі -Мельниковій В.М.,

за участі представника позивача -ОСОБА_1,

за участі представника відповідача- Пальохи С.І., -

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні, в залі суду № 9, смт. Комінтернівське, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до служби у справах дітей Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання правонаступником, право власності на майно в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача, який діяв в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, 2002 р.н., та ОСОБА_5, 2008 р.н, про визнання правонаступником засновника та голови Фермерського господарства «Хімік», визнання головою фермерського господарства, власником майна фермерського господарства, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2.

В судовому засіданні представник позивача вимоги свого довірителя повністю підтримав.

Представник відповідача, діючи в інтересах неповнолітних дітей, позовні вимоги визнав повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов до висновку про можливість часткового задоволення позову з наступних підстав:

За життя ОСОБА_3 належала на праві постійного користування земельна ділянка, площею 41,57 га, цільове призначення «ведення селянського (фермерського) господарства», що посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії ОД № 13-23, виданого 10.06.1994 року Шомполівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 7.

04.11.1994 року ОСОБА_3 зареєстрував ФГ «Хімік» (довідка ЄДРПОУ № 1550 від 07.09.2004 року).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що встановлено судом зі змісту свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 12.09.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис про смерть № 102 від 12.09.2012 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина.

Спадкоємцями померлого є ОСОБА_2 (дружина), та діти - ОСОБА_4, ОСОБА_5

Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно фермерського господарства, оскільки статутний фонд складає 0,00 грн. (вих. № 1621/02-14 від 14.08.2014 року).

Також, нотаріусом зазначено, що діти, які не досягли 14 річного віку не можуть бути членами фермерського господарства.

Відповідно до положень п.3.12 Статуту ФГ «Хімік» успадкування майна Господарства здійснюється відповідно до цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1 Статут ФГ «Хімік» майно господарства належить голові Господарства на умовах приватної власності.

Відповідно до п. 4.3 Статуту ФГ «Хімік» володіння, користування і розпорядження майном здійснюється головою господарства або його правонаступником.

Відповідно до п. 9.1.Статуту ФГ «Хімік» управління господарством здійснює його голова або особа, яка є його правонаступником.

Відповідно до п.п. «в» п. 13.1 Статут ФГ «Хімік» припинення діяльності господарства можливе за умови, якщо не залишається жодного члена Господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність Господарства.

Згідно з ст.5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 р. №2009-ХІІ та ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р ., в редакції яка діяла на час надання ОСОБА_3 земельної ділянки, земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надавалися громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або оренду.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалося державним актом, який видавався та реєструвався місцевими радами.

Земельним кодексом України від 25.10.2001 р . (ст.92) та Законом України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р . передбачено у разі бажання ведення фермерського господарства отримання земельної ділянки тільки у власність або оренду.

Тих, хто мав у користуванні земельні ділянки, було зобов'язано до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (п.6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України ).

Разом із тим, слід врахувати, що рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року (справа про постійне користування земельними ділянками) даний пункт було визнано таким, що не відповідає Конституції України .

Серед іншого, у даному рішенні було зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя).

Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація.

Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку.

Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними.

Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Положення ст. 13 Конституції України не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року.

Крім того у рішенні наголошено, що згідно з ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до ч.2 ст.407 ЦК України та ч.2 ст.102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р . передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

В роз'ясненнях, що містяться в п.9 Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.10 Постанови №7 від 30.05.2008 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» , відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України ).

У разі відсутності заповіту спадкування здійснюється за законом.

Спадкоємцями першої черги за законом є діти померлого, дружина і батьки (ст.1261 ЦК України ).

Згідно з ст.1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.

Суд звертає увагу, що державний акт на право користування земельною ділянкою, що виданий на ім'я спадкодавця, є правовстановлюючим документом на цю земельну ділянку (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.02.2013 р., висновки і мотиви якої є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції при новому розгляді справи).

Оскільки нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, суд вважає, що її право підлягає захисту у судовому порядку.

Правонаступництво позивачки в порядку спадкоємства передбачено ст. ст. 1223, 1261 ЦК України, тобто встановлено в силу закону, і додатковому судовому захисту не підлягає, тому в цій частині вимоги є безпідставними.

На цій підставі суд не приймає визнання відповідачем позову в цій частині.

В силу ст. 22 ч. 1 Закону України «Про фермерське господарство», фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Відповідно до ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до законів, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно до ст. 8 ч. 1 ЦК України , якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»: Вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається статтями 130 , 147 , 166 ЦК , статтями 55 , 69 ЗУ від 19.09.1991 року N 1576-ХІІ «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону пункту 2 частини першої статті 1219 ЦК . При цьому спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Згідно абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» на підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.

Відповідно до ст. З Закону України «Про фермерське господарство» членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14- річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту. Для цілей цього Закону до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

У відповідності до ст. 1 ч. 4 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство діє на основі Статуту.

У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідач заперечень щодо визнання позивача головою господарства, права власності на майно господарства в порядку спадкування в попередньому судовому засіданні не мав.

Інших осіб, які б заявляли свої вимоги по даному питанню, судом не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 22 Конституції України, ст. 8 ч. 1, 191, 407, 1217-1220, 1261, 1278 ЦК України , ст. 92, ч.2 ст.102-1 ЗК України , ст. 167 ГК України , ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р ., ст. 3, ст.1 ч.4, 5, 22, 23 Закону України «Про фермерське господарство», рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року , абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.9, п.10, абз. 2,3 п. 23 Постанови №7 від 30.05.2008 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» , п.9 Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» , ст.ст. 10, 11, 15, 57-61, 64, 88, 208, 212, 215, 217, 218, 223, 293, 294, 296 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2- задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 головою Фермерського господарства «Хімік» код 22507857.

Визнати ОСОБА_2 власником майна Фермерського господарства «Хімік» код 22507857.

У решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя В.К. Барвенко