Постанова

від 10.09.2008 по справі 20/296/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/296/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.09.08                                                                                       Справа №20/296/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді  Мойсеєнко Т. В.    , Колодій Н.А.  , Коробка Н.Д.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників

позивача: Сокол Ю.Ю., довіреність б/н від 09.09.2008р., заступник директора; Мидяний Є.О., довіреність б/н від 09.09.2008р. адвокат;    

відповідача: Косаревська О.М., доручення № 164/1 від 16.05.2008р. юрист.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 20/296/08 та апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя   

на рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008р. у справі № 20/296/08

за позовом Приватного підприємства «Видавничий будинок «Грейт Медіа Груп», м.Запоріжжя  

до відповідача Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.06.2008р. у справі                        № 20/296/08 (суддя Гандюкова Л.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» на користь Приватного підприємства «Видавничий будинок «Грейт Медіа Груп» 49667грн.12коп. основного боргу, 1826грн.03коп. втрат від інфляції, 22519грн.73коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 300грн. пені. Судові витрати покладено на відповідача. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду прийнято з посиланням на ст. 525, 526, 536, 625, 692 ЦК України, ст.ст.193, 230, 232 ГК України та мотивовано тим, що відповідач лише частково сплатив грошові кошти у сумі 307073,58грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 49667,12грн., доказів сплати боргу відповідач не надав. Оскільки відповідач не здійснив своєчасно оплату за отриману продукцію, то суд першої інстанції з урахуванням вимог статей 536, 625 ЦК України визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1826грн.03коп. втрат від інфляції, 22519грн.73коп. процентів за користування чужими коштами та 300грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить частково скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008р. у справі № 20/296/08, з тих підстав, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають обставинам справи і рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прийняти нове рішення. Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення по справі. Скаржник вказує на те, що  позивачем безпідставно та невірно зроблено розрахунок заявленої вимоги про стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими коштами у розмірі 22 519,73грн. за період з 20.08.2007р. по 23.06.2008р., так як відсотки за користування чужими коштами відносяться до штрафних санкцій у розумінні статей 230, 232 ГК України і не є процентами, бо як зазначив господарський суд, господарські відносини в Україні регулюються Господарським Кодексом України. Відповідач наголошує на тому, що договором № 09/04/07/ф від 01.03.2007р. не передбачено інших умов щодо нарахування штрафних санкцій ніж тих, що визначено договором. Враховуючи вимоги ч.6 ст.232 ГК України та виходячи зі змісту розрахунку процентів за користування чужими коштами, зазначений у позовній заяві період прострочення має починатися після 23.12.2007р., в даному випадку першою датою прострочення відповідачем виконання зобов'язання є 27.12.2007р., а не 26.06.2007р., як зазначив позивач. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, які викладені у апеляційній скарзі та просить задовольнити скаргу і прийняте нове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що оскаржуване рішення винесено з дотриманням норм діючого законодавства, а подана апеляційна скарга відповідача є не обґрунтованою з огляду на таке. Розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами зроблено правильно з урахуванням всієї необхідної інформації. Твердження заявника апеляційної скарги проте, що відсотки за користування чужими грошовими коштами є штрафними санкціями згідно статей 230, 231, 232 є безпідставними, оскільки статтею 230 ГК України чітко визначено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у випадку порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. З огляду на положення вказаної статті до штрафних санкцій належать штраф та пеня, а відсотки за користування чужими грошовими коштами не містяться у цьому переліку. Відсотки визначенні у договорі № 09/04/07Ф, а саме у розділі «вартість та порядок оплати», зазначені саме як відсотки. Водночас, відповідно до частини 3 статті 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець вправі вимагати оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами, дане положення також кореспондується з п.5 ст.694 ЦК України. На підставі викладеного, позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2008р. у справі  № 20/296/08 апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 10.09.2008р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1700 від 09.09.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Колодій Н.А., Коробка Н.Д., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, та за їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний                    господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.03.2007р. між Приватним підприємством "Видавничий будинок "Грейт Медіа Груп" (виконавець) та Приватним підприємством "Фабрика делікатесних cирів" (замовник) був укладений договір на виготовлення поліграфічної продукції № 09/04/07Ф, за умовами якого виконавець взяв на себе зобов'язання з постачання замовнику поліграфічної та презентаційної продукції згідно специфікації або замовлення, а замовник - оплатити продукцію (п.п.2.1.6.7).

Відповідно до п.2.2 договору строки, вартість, об'єм та інші параметри виготовлення продукції вказуються у специфікації або замовленні i вважаються погодженими, якщо сторони підписали замовлення або специфікацію.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата провадиться в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця у продовж 45 календарних днів з дня здачі-приймання продукції та послуг по замовленню.

Матеріали справи свідчать проте, що на замовлення ПП "Фабрика делікатесних сирів" позивачем було надано послуги за договором на виготовлення поліграфічної продукції № 09/04/07Ф від 01.03.2007р. на загальну суму 356740,70 грн., що підтверджується видатковими накладними (за період з 12.03.2007р. по 21.02.2008р.) та довіреностями відповідача на отримання  продукції, які містяться в матеріалах справи.

Господарським судом Запорізької області встановлено, що відповідач лише частково сплатив грошові кошти у cyмі 307073,58 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в cyмі 49667,12 грн.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином i у встановлений строк відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Доказів належного виконання зобов'язань щодо сплати отриманого від позивача товару і погашення суми боргу відповідач, в супереч вимогам ст. 33ГПК України, суду не надав. Наявність боргу на суму 49667,12 грн. перед позивачем відповідач не заперечує

Зокрема, статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача основного боргу, який складає 49667грн.12коп. є цілком обґрунтованим та законним і підлягає стягненню.

Одночасно позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача втрат від інфляції за час прострочки в сумі 1826,03грн.( як вбачається з уточненого розрахунку за період квітень-травень 2008р.)

Так, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сума втрат від інфляції у сумі 1826,03грн. підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджена документально і заявлена обґрунтовано.

Приватним підприємством «Видавничий будинок «Грейт Медіа Груп» заявлені також вимоги про стягнення з відповідача суми 22519грн. 73 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами та пені у розмірі 3370,53грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.  

Пунктами 3.5, 3.6 договору визначено, що у випадку несвоєчасного здійснення оплати згідно з п. 3.3 даного договору відповідно до ст.536 ЦК України замовник сплачує виконавцю проценти за користування чужими коштами, в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно сплаченої продукції або послуг, за кожен день прострочки з дня, коли продукція або послуга повинні бути оплачені до дня їх фактичної оплати. Положення п.3.5 виконавець має право застосовувати до замовника після спливу 55 календарних днів з дня здачі - приймання продукції.

Факт порушення зобов'язання відповідачем апеляційний господарський суд вважає доведеним, сума процентів за користування чужими коштами в сумі 22519 грн. 73 коп. розрахована позивачем вірно та підлягає стягненню у повному обсязі.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного здійснення оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно умов договору та приписами наведеного закону, колегія суддів вважає правомірним нарахування пені. Разом з тим, частиною 3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені з 3370,53грн. до 300грн., оскільки матеріалами справи доведено, що відповідач має складну фінансову ситуацію на підприємстві, що підтверджується звітом про фінансові результати за травень 2008р., крім того, підприємство відповідача є виробником продукції, реалізація якої носить сезонний характер, таким чином ці обставини є винятковими.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем безпідставно та невірно зроблено розрахунок заявленої вимоги про стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими коштами у розмірі 22 519,73грн. за період з 20.08.2007р. по 23.06.2008р., оскільки відсотки за користування чужими коштами відносяться до штрафних санкцій у розумінні статей 230, 232 ГК України і не є процентами спростовується наступним.

Відсотки за користування чужими грошовими коштами не визначені у пункті 3.6 договору сторонами як штрафні санкції, а тому твердження скаржника про те, що відповідні відсотки є штрафними санкціями відповідно до статті 232 Господарського Кодексу України є безпідставними та не спростовують висновку суду першої інстанції.

У договорі сторони домовились, що вказані відсотки нараховуються саме згідно             ст. 536 ЦК України, тобто чітко визначили природу вказаних відсотків та їх розмір, а саме: як плату за користування чужими коштами.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) у розумінні частини 1 статті 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків регламентовано саме статтею 536 ЦК України.

Зазначеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 17.01.2006р. у справі № 11/690 та Вищий господарський суд України у постанові від 30.05.2006р. у справі № 37/400-05).

Стаття 232 ГК України, на яку посилається апелянт, встановлює порядок та механізм застосування штрафних санкції до боржника, який порушив виконання господарських зобов'язань, а не визначає правову природу штрафних санкцій.

Більш того, ч.3 ст.692 ЦК України також передбачено право продавця вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у разі прострочення покупцем оплати товару.

Не приймається до уваги колегією суддів твердження заявника апеляційної скарги, що розрахунок має починатися після 23.12.2007р., так як першою датою прострочення відповідачем виконання зобов'язання є 27.12.2007р., а не 26.06.2007р, у зв'язку з тим, що відповідно до реєстру по банківському рахунку від 24.12.2007р. відповідачем було сплачено суму 9000грн., а у рядках 49 та 51 розрахунку процентів позивачем правильно вказано суму 9000грн. та дні прострочки.  

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення ст.536 ЦК України, а не ст.ст.230, 232 ГК України, як стверджує заявник апеляційної скарги.          

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 25.06.2008р. у справі                           № 20/296/08 залишити без змін.

Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.

 судді  Мойсеєнко Т. В.  

 Колодій Н.А.  Коробка Н.Д.