Рішення

від 27.11.2014 по справі 908/4287/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/105/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2014 Справа № 908/4287/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС" (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 25, адреса для листування: 01000, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-а/4, кв. 16)

до відповідача: Державного підприємства "Макіїввугілля" (86157, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30 (міністерство Енергетики та Вугільної Промисловості України ДП "Макіїввугілля") )

про стягнення 99243,59 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Дерев'янченко Я.Ю., договір №17-07/2014/2 від 20.08.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКС", м. Київ з позовом про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля", Донецька область, м. Макіївка, заборгованості за договором поставки №5/111602 від 06.09.2011 р. в сумі 99243,59 грн., в т.ч.: 90479,62 грн. основного боргу, 628,24 грн. - інфляційних втрат, 8135,73 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 530, 610, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 5-8, 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору поставки №5/111602 від 06.09.2011 р. за накладною №6 від 07.09.2011 р. та накладною № 5 від 07.09.2011 р. було поставлено товар, зобов'язання щодо оплати якого відповідачем не виконане. За доводами позивача, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем існує заборгованість за зазначеним Договором в розмірі 90479,62 грн. Крім того, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2014 р. у справі №908/4287/14 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження № 30/105/14, розгляд справи призначено на 27.11.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі від 23.10.2014 р. не виконав, витребувані документи не надав, свого представника в судове засідання не направив. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 189 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до вказаних вимог, відповідач про час та місце слухання даної справи був повідомлений належним чином.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.11.2014 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

06.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс" (Постачальником, позивачем у справі) та Державним підприємством "Макіїввугілля" (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки №5/111602 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався поставити та передати в у власність, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити продукцію: підшипники.

Специфікація є невід'ємною частиною діючого договору: назва згідно доданої специфікації та кількість згідно доданої специфікації (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору, продукція чи її окрема партія повинна бути поставлена постачальником в строк 10 днів з моменту отримання заявки від покупця на умовах DDP (Інкотермс 2000) склад ОП "УМТС ДП "Макіїввугілля".

Строк поставки продукції: вересень 2011 р. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.4. Договору, датою поставки продукції буде вважатися дата прийняття на склад "Покупця". Право власності на продукцію переходить до "Покупця" з моменту її прийняття.

Пунктами п.п.3.1., 3.2, 3.3 Договору, сторони узгодили ціну, вартість та порядок розрахунків. Ціна одиниці продукції: відповідно доданої специфікації. Загальна вартість договору складає: 90479,62 грн. (дев'яносто тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень 62 коп.) враховуючи ПДВ. Розрахунки за продукцію здійснюються шляхом оплати по факту поставки

За визначенням п. 8.1 Договору, договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору поставки, у відповідності до специфікації №1 від 06.09.2011 р., яка є невід'ємною частиною Договору, 07.09.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпекс" за накладною №5 та №6 було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 90479,62 грн.

26.08.2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію за вих. №3 з вимогою про сплату суму боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.

За доводами позивача, в порушення умов Договору поставки, відповідачем взяте на себе зобов'язання щодо своєчасного здійснення оплати не виконано, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 90479,62 грн.

Позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" заборгованості за поставлений товар по договору №5/111602 від 06.09.2011 р. в сумі 99243,59 грн., в т.ч.: 90479,62 грн. основного боргу, 628,24 грн. - інфляційних втрат, 8135,73 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних №5 та №6 від 07.09.2011 р., позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 90479,62 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на накладних.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару...У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 3 Договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 90479,62 грн.

Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2012 р. заборгованість відповідача за Договором №5/111602 від 06.09.2011 р. перед позивачем становить 90479,62 грн. Акт звірки підписано з боку ДП «Макіїввугілля» та скріплено печаткою підприємства. Тобто, факт отримання продукції за Договором у вказаній сумі відповідачем підтверджено.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягають задоволенню.

Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 628,24 грн. - інфляційних втрат, 8135,73 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Згідно із п. 5.6 Договору, за невиконання умов оплати по вказаному договору покупець несе відповідальність відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, а відтак права позивача порушено. З розрахунку позивача вбачається, що останній розраховує три проценти річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за період з 08.09.2011 року по 05.09.2014 року.

Проте, позивачем не враховано, що умовами договору чітко не визначено порядку розрахунків за отриману продукції. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що розрахунки за продукцію здійснюються по факту поставки, проте, не зазначено, в який саме строк покупець повинен розрахуватися за отриману продукцію в повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку претензію з вимогою про сплату поставленої продукції за договором № 5/111602 від 06.09.2011 р. у розмірі 90479,62 грн. було направлено позивачем на адресу відповідача 26.08.2014 р.

Таким чином, за закінченням семиденного строку від дня отримання відповідачем направленої йому вимоги про сплату вартості отриманого товару у останнього виникло грошове зобов'язання перед позивачем.

Оскільки, у відповідача зобов'язання по оплаті виникло після отримання вимоги, у позивача саме з цієї дати виникло право на стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Разом з цим, обов'язок повернути кошти виникає, як зобов'язання особи, яка з певного часу неправомірно користується чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розраховуються три проценти річних та інфляційні втрати на суму заборгованості за період з 08.09.2011 року по 05.09.2014 року.

Однак, вимогу про сплату заборгованості було направлено на адресу відповідача 26.08.2014 р., відповідно з 07.09.2014 р. (26.08.2014 р. + 4 дні поштового перебігу + 7 днів) у нього виникає грошове зобов'язання та право позивача на нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. За таких обставин, позивачем невірно був визначений період нарахування суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних, оскільки період нарахування позивачем вказано поза межами строку, в якому у відповідача виникло зобов'язання по оплаті.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частинні стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС» про стягнення з відповідача 90479,62грн. заборгованості за отриманий товар і задовольняє їх в повному обсязі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки №5/111602 від 06.09.2011 р. щодо оплати отриманої від позивача продукції.

В даному випадку, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених вимог про стягнення основного боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог.

У відповідності до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, позивач звертається з вимогою про стягнення 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки, статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також у тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У відповідності до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/609 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх витрат на послуги адвоката позивач посилається на договір договору № 17-07/2014/2 про надання правових послуг адвоката від 20.08.2014 р., укладеного з адвокатом Дерев'янченко Я.Ю., належним чином засвідчену копію якого надано до матеріалів справи. Згідно з цим договором адвокат зобов'язується надати правову допомогу Клієнту за позовом ТОВ «ІМПЕКС» до ДП «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості за договором від № 5/111602 від 06.09.2011 р. Згідно з п. 3.1 вказаного договору оплата за надані послуги проводиться відповідно з Додатком № 1, який є частиною цього договору.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до матеріалів справи оригінал розрахунку вартості послуг адвоката до договору № 17-07/2014/2 від 20.08.2014 р. (Додаток № 1), згідно з яким вартість наданих за цим договором послу складає 5000,00 грн., а також копію платіжного доручення № 167 від 15.09.2014 р., згідно якого позивачем перераховано на розрахунковий рахунок Дерев'янченко Я.Ю. суму в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи той факт, що заявлені позовні вимоги задоволенні частково, то і витрати на послуги адвоката, у відповідності до ст. 49 ГПК України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 4558,46 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС» (м. Київ) до Державного підприємства «Макіїввугілля» (Донецька область, м. Макіївка) задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, м. Макіївка Донецької області, пл. Радянська, 2, адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 30 - Міністерство Енергетики та Вугільної Промисловості України ДП "Макіїввугілля", код ЄДРПОУ 32442295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕКС» (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 25, адреса для листування: 01000, м. Київ, вул. Вишгородська, 45-а/4, кв. 16, код ЄДРПОУ 31962147) 90479 (дев'яносто тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 62 коп. основного боргу, 1809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 59 коп. витрат зі сплати судового збору та 4558 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 46 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.12.2014 р.