Рішення

від 03.12.2014 по справі 916/4466/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2014 р. Справа № 916/4466/14

Господарський суд Одеської області Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Дубовка С.А. (довіреність № 468 від 25.11.2014р.)

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк"

до відповідача - приватного підприємства „Альфін"

про визнання права власності

встановив:

Публічне акціонерне товариство „Український інноваційний банк" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - приватного підприємства „Альфін" про визнання права власності за ПАТ „Український інноваційний банк" на нерухоме майно, а саме: офіс № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ „Український інноваційний банк" посилається на те, що відповідач - ПП„Альфін", який на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.02.2013р. передав у власність позивачу нерухоме майно, а саме: офіс № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18, вважаючи, що позивачем не сплачено в повному обсязі ціну договору, не визнає право власності ПАТ „Український інноваційний банк" на зазначене майно та вимагає його повернення. Проте, позивач виконав всі зобов`язання за договором купівлі-продажу від 20.02.2013р., в тому числі, щодо сплати вартості майна, та на даний час є законним власником офісу № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014р. порушено провадження по справі № 916/4466/14 за даним позовом.

03.12.2014р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшли:

- відзив на позовну заяву (вх. № 31893/14), в якому він зазначає, що позивач не в повному обсязі виконав свій обов`язок по оплаті вартості нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу від 20.02.2013р., в зв`язку з чим не можна вважати законним набуття ПАТ „Український інноваційний банк" права власності на спірне майно;

- заява (вх. № 31895/14) про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представник позивача, присутній в судовому засіданні 03.12.2014р. підтримав вимоги, викладені в позові, просив суд їх задовольнити.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.12.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

20.02.2013р. між приватним підприємством „Альфін" (продавцем) та публічним акціонерним товариством „Український інноваційний банк" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до п. 1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлове приміщення, офіс № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18, і сплачує за нього грошову суму, визначену цим договором.

Нерухоме майно належить продавцю на праві приватної власності, на підставі Свідоцтва про право власності (САЕ № 919107), виданого 14.02.2013р. Реєстраційною службою Одеського МУЮ Одеської області, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.02.2013р., про що надано витяг з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2013р. за індексним номером 479418.

П. 2 Договору встановлено, що відповідно до Звіту про оцінку майна, складеного 16.02.2013р. суб`єктом оціночної діяльності ТОВ „Полонія-2006", ринкова вартість нерухомого майна становить 4 142 190грн. без урахування ПДВ.

Згідно п. 3 Договору продаж нежитлового приміщення вчинено за узгодженою сторонами ціною - 4 970 628грн. (в т.ч. ПДВ - 828 438грн.) Зазначена ціна є остаточною та не підлягає будь-яким змінам.

П. 16 Договору сторони узгодили, що відповідно до ст.ст. 182, 334, 557 ЦК України, цей договір та право власності на нежитлове приміщення підлягає державній реєстрації.

Право власності на нежитлове приміщення, що є предметом цього договору, виникає у покупця відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України з моменту державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О. та зареєстровано під номером 339.

На виконання вимог договору, ПП „Альфін" передав, а ПАТ „Український інноваційний банк" прийняв у власність нерухоме майно, офіс № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18, загальною сумою продажу 4 970 628грн., що вбачається з акту приймання-передачі від 20.02.2013р.

В свою чергу, покупець - ПАТ „Український інноваційний банк" перерахував на рахунок продавця - ПП „Альфін" 4 970 628грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1302950 від 20.02.2013р.

Право власності ПАТ „Український інноваційний банк" на вищевказане нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 20.02.2013р. за номером 9068251101.

06.10.2014р. ПП „Альфін" звернувся до позивача з листом № 13/1, в якому, зазначаючи, що:

- при передачі ПАТ „Український інноваційний банк" офісу № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18, відповідач поніс додаткові витрати, які не увійшли до ціни договору купівлі-продажу;

- в офісу залишилось майно, що належить відповідачу, яке, станом на даний час, не повернуто ПП „Альфін", -

повідомив позивача, що ціна договору змінилась. Позивач не в повному обсязі виконав свій обов`язок по оплаті вартості нерухомого майна згідно договору купівлі-продажу від 20.02.2013р., в зв`язку з чим не можна вважати законним набуття ПАТ „Український інноваційний банк" права власності на нерухоме майно, офіс № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18. Відповідно до цього, ПП „Альфін" просило позивача повернути нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, позивач і звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд вважає заявлені позовні вимоги щодо визнання права власності такими, що відповідають дійсними обставинам справи з врахуванням наступних положень законодавства.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Так, право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як зазначено в ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. За статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Ч. 4 ст. 334 ЦК України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в повному обсязі виконано вимоги договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.02.2013р. та перераховано на рахунок відповідача узгоджену сторонами суму оплати, а, відповідачем, в свою чергу, передано нерухоме майно позивачу за актом приймання- передачі від 20.02.2013р.

При цьому, як підтверджено наявним в матеріалах справи витягом № 626152 від 20.02.2013р. з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності , право власності на нежитлове приміщення офісу № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18, зареєстровано 20.02.2013р. за ПАТ „Український інноваційний банк" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 9068251101). Зазначена інформація також підтверджена і інформаційною довідкою № 29630865 від 18.11.2014р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна.

З огляду на приведені факти, суд вважає безпідставними доводи відповідача, про те, що на даний час законним власником офісу № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Онілової, б. 18, є ПП „Альфін", а отже не приймає їх до уваги.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, заявлені ПАТ „Український інноваційний банк" позовні вимоги щодо визнання права власності є обґрунтованими та правомірними, в зв`язку з чим суд вбачає за необхідне їх задовольнити.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за публічним акціонерним товариством „Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-а, код ЄДРПОУ 05839888) право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, офіс № 2, загальною площею 321,1 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, місто Одеса, провулок Онілової, будинок № 18.

3. Стягнути з приватного підприємства „Альфін" (65059, м. Одеса, проспект Адміральський, буд. 34 А, код ЄДРПОУ 32575150) на користь публічного акціонерного товариства „Український інноваційний банк" (04053, м. Київ, вул. Смирнова - Ласточкіна, 10-а, код ЄДРПОУ 05839888) 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

Повне рішення складено 05 грудня 2014 р.