Рішення

від 01.12.2014 по справі 922/4662/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2014 р.Справа № 922/4662/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Компанія Океана", м. Дніпропетровськ до ТОВ ЛВФ "Контур-Дельта", м. Луганськ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Океана", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.11.14 р.) стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ЛВФ "Контур-Дельта" основний борг в сумі 645817,14 грн., вартість продукції із зміною курсу євро до гривні в сумі 320577,76 грн., 109258,87 грн. пені, річні договірні проценти в сумі 225431,04 грн. та 26021,71 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором поставки № 161013-2 від 16.10.13 р.

В п. 6.2 спірного договору, сторони погодилися, що у разі недосягнення ними врегулюванням спору шляхом домовленостей, спір передається на вирішення постійно діючого третейського суду при асоціації "Рада представників полімерної галузі України".

В той же час, право суб'єкта господарювання звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів передбачено ч.1 ст.1 ГПК України, а п.1 ч.1 ст.12 ГПК України встановлено підвідомчість справ господарським судам у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів. Право на звернення до суду і заборону позбавлення права на розгляд справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, встановлено ч.1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, у суб'єкта господарювання за будь-яких умов існує право на звернення до господарського суду, а позбавлення його такого права в будь-якому випадку забороняється.

Таким чином, навіть при наявності третейського застереження у договорі та запереченні другої сторони, звернення суб'єкта господарювання з позовом до господарського суду є правомірним та розгляд господарським судом спору по суті також є правомірним. Отже, суд приходить до висновку, що у разі коли між сторонами укладена третейська угода, але одна із сторін заперечує проти розгляду спору у третейському суді, то друга сторона має право на захист своїх інтересів в судовому порядку, а саме в господарському суді, що підтверджується судовою практикою - Постановою ВГСУ від 17 грудня 2009 року по справі №2/235-09(18/181-09) та Постановою ВГСУ від 02 серпня 2010 року по справі №2/235-09(18/181-09).

Враховуючи викладене, беручи до уваги заперечення позивача проти розгляду справи постійно діючим третейським судом при асоціації "Рада представників полімерної галузі України", позивач правомірно скористався своїм правом на розгляд і вирішення спору саме господарським судом Харківської області.

Представник позивача в судове засідання 01.12.14 р. не з'явився, 25.11.14 р. через канцелярію суду надав додаткові документи по справі.

Суд, дослідивши надані документи, суд долучив їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач знаходиться за адресою: 91055, м. Луганськ, вул. Свердлова, 71.

Харківська дирекція Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 в своєму листі від 26.09.14 р. № 7-14-608 проінформувала господарський суд Харківської області, що, у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, з 22.07.14 р. до окремої вказівки, призупиняється приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

19.11.14 р. заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складений акт про те, що у зв'язку із зупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, поштовим відділенням № 22 м. Харкова повернуто відправлення господарського суду Харківської області по справі № 922/4662/14, адресоване до м. Луганськ, Луганської області.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, суд своїми ухвалами від 03.11.14 р. та 17.11.14 р. неодноразово відкладав розгляд справи з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Втім, станом на 01.12.14 р., поштове сполучення з м. Луганськом так і не було відновлено.

Враховуючи припис ст. 69 ГПК України, в якій закріплено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, беручи до уваги вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Океана" (позивач, постачальник) та Луганською виробничою фірмою товариство з обмеженою відповідальністю "Контур-Дельта" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 161013-2 від 16.10.2013р. (далі - договір)(а.с. 13-17), відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, іменовану надалі "продукція", визначену у п. 1.2 цього договору (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються згідно рахунків-фактур видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Поставка продукції за цим договором здійснюється за домовленістю окремо по кожній поставці (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, місце здійснення поставки продукції: склад позивача (Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Нижньодніпровська, 1).

Доставка продукції на склад відповідача здійснюється за рахунок відповідача (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, факт передачі продукції у власність відповідача оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної, яка підписується обома сторонами у момент передачі-приймання продукції.

Моментом переходу права власності на продукцію від позивача до відповідача вважається дата видаткової накладної, підписаної обома сторонами (п. 2.6 договору).

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку продукції відповідачу, на підставі видаткових накладних № 95 від 17.10.2013р., № 98 від 17.10.2013р., №109 від 31.10.2013р. та № 112 від 07.11.2013р. загальною вартістю 1050975,00 грн. (а.с. 18, 24, 30, 36 ), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача. Повноваження представника відповідача - Кутового Ігора Павловича на отримання продукції за вказаними видатковими накладними підтверджується довіреностями № 426 від 16.10.2013р. (а.с. 19-20), № 428 від 16.10.2013р. (а.с. 25-26), № 443 від 30.10.2013р. (а.с. 31-32) та № 459 від 07.11.2013р. (37-38).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата продукції, що поставляється за цим договором, здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, здійснивши часткову оплату в сумі 405157,86 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 43-50), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 645817,14 грн.

18.07.14 р. позивач на адресу відповідача направив вимогу (а.с. 51) про сплату заборгованості, яка була залишена відповідачем без відповіді.

Після чого, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Харківської області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Сторони в спірному договорі домовились (п. 3.3), що оплата продукції, що поставляється за цим договором, здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 645817,14 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за спірним договором поставки з 16.11.14 р. за видатковими накладними № 95 та № 98 від 17.10.2013р., з 02.12.13 р. за видатковою накладною №109 від 31.10.2013р. та з 08.12.13 р. за видатковою накладною № 112 від 07.11.2013р.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 645817,14 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача вартість продукції зі зміною курсу євро до гривні в сумі 320577,76 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору, вартість кожної окремої партії продукції збільшується, якщо з моменту видачі видаткової накладної та настанням строку оплати - змінюється курс євро по відношенню до гривні у бік його збільшення (за курсом НБУ). У цьому випадку сума, що підлягає оплаті в гривнях визначається за формулою: В=(А1/А2) х Д, де: В - сума платежу на момент оплати; Д - сума платежу на день видачі видаткової накладної, А2 - курс НБУ євро до гривні на день видачі видаткової накладної, А1 - курс НБУ євро до гривні на день оплати. Підписанням цього договору сторони також погодили, що вищенаведена формула застосовується за умови, що коефіцієнт А1/А2 більший за 1,1.

Оскільки кінцева оплата за видатковими накладними № 98 від 17.10.2013р., №109 від 31.10.2013р. та № 112 від 07.11.2013р. так і не відбулась, позивач застосовує курс НБУ євро до гривні на день подачі позову, тобто 14.10.14 р. В той же час, суд зазначає, що днем подачі даної позовної заяви є не 14.10.14 р., а 16.10.14 р., що підтверджується відповідним поштовим штампом (а.с. 62). Втім, оскільки 16.10.14 р. курс НБУ євро до гривні був більший ніж 14.10.14 р., а саме 16,40 грн. за 1 євро, зазначена помилка не спростовує розрахунок позивача.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача вартості продукції зі зміною курсу євро до гривні в сумі 320577,76 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 109258,87 грн. пені та річні договірні проценти в сумі 225431,04 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пунктом 4.3 договору встановлено, що відповідач відповідає перед позивачем за належне виконання грошових зобов'язань щодо оплати продукції. За порушення строків, встановлених в п. 3.3 цього договору, відповідач сплачує позивачеві за вимогою останнього штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати, а також 0,1% відсоток в день від простроченої суми, згідно зі ст. 625 ЦК України.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що сторони, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності збільшується та становить (п'ять) років. Збільшений строк позовної давності у 5 (п'ять) років застосовується до вимог про стягнення штрафних санкцій (відповідно до ч. 3 ст. 549 та п. 4.3 цього договору), та до вимог про стягнення процентів річних (згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 4.3 цього договору).

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 4.5 договору, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через 5 (п'ять) років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 109258,87 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача річних %, зазначених в п.4.3 договору, згідно зі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, договором або законом встановлюється саме розмір процентів річних, а не порядок його визначення. В той же час сторони в договорі визначили інший порядок визначення розміру процентів річних, а саме 0,1% в день, що на думку суду є неправомірним. Таким чином, суд вважає, що розмір річних встановлений спірним договором складає 0,1 %.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок позивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача річних договірних процентів такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 616,60 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до приписів якої, при частковому задоволенні позову - витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Луганської виробничої фірми товариства з обмеженою відповідальністю "Контур-Дельта" (91055, м. Луганськ, вул. Свердлова, 71, код ЄДРПОУ 13389761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Океана" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, 66-Д, код ЄДРПОУ 38197700) основний борг в сумі 645817,14 грн., вартість продукції із зміною курсу євро до гривні в сумі 320577,76 грн., 109258,87 грн. пені, річні договірні проценти в сумі 616,60 грн. та 21525,41 грн. судового збору

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.12.2014 р.

Суддя Т.В. Інте