Постанова

від 15.01.2009 по справі 3-28/36-07-715

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3-28/36-07-715

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2009 р. Справа № 3-28/36-07-715

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Л.В. Поліщук

Суддів: Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.О. Соломахіній,

за участю представників сторін:

від позивача –П.В. Тренчук

від відповідача –не з'явився

3-я особа –не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ТОВ „Солодка мить”

на рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2008р.

у справі № 3-28/36-07-715          

за позовом ТОВ „Солодка мить”

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями ДП „Medisan” Лікувально-санаторної оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя”

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Лікувально-санаторна оновлююча асоціація Державної канцелярії Республіки Молдова

про відшкодування збитків у розмірі 392987,39 гривень.

та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями ДП „Medisan” Лікувально-санаторної оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя”

до ТОВ „Солодка мить”

про стягнення заборгованості та збитків в сумі 512499,78 грн.           

встановив:

ТОВ „Солодка мить” звернулося з позовом та уточненням до нього до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями ДП „Medisan” Лікувально-санаторної оновлюючої асоціації Державної канцелярії Республіки Молдова „Санаторій „Сенетатя” (далі –ДП „Санаторій „Сенетатя”) про:

- зобов'язання відповідача відшкодувати вартість будівельних матеріалів та проведення робіт, пов'язаних із капітальним ремонтом у розмірі 235702,39грн.;

- зобов'язання відповідача відшкодувати витрати в загальній сумі 106986,0грн., які пов'язані з охороною об'єкту оренди за договором № 5-ОР      від 04.04.2003р, укладеного між ТОВ „Солодка мить” та ДП „Санаторій Сенетатя”;

- зобов'язати відповідача повернути вартість орендної плати, визначеної договором № 5-ОР від 04.04.2003р, за весь період оренди в сумі 50299,0грн.

ДП „Санаторій „Сенетатя” подано зустрічний позов та уточнення до нього про стягнення з ТОВ „Солодка мить” 512499,78грн., а саме:

- орендної плати, яка недоотримана за названим договором оренди з моменту його укладення до моменту визнання його недійсним на майбутнє за рішенням суду;

-  вартість матеріальних цінностей, переданих первісному позивачу при укладенні згаданого договору оренди та не повернених станом на момент подання зустрічного позову;

- заборгованість за комунальними платежами, які первісний позивач мав сплачувати на протязі фактичного використання об'єкту оренди згідно з вимогами договору оренди;

- абонплати за телефонний зв'язок в результаті використання первісним позивачем телефонної мережі в період оренди;

- суми податку з власників транспортних засобів, сплаченого за транспорт, який фактично був переданий первісному відповідачу при укладенні договору оренди і використовувався ним у власній господарській діяльності;

- затрат на охорону об'єкту оренди з моменту визнання договору оренди недійсним по теперішній час, у зв'язку з тим, що первісний відповідач фактично здійснює використання об'єкту оренди по теперішній час, а також збитків у вигляді не отриманого прибутку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2007р. (суддя Гуляк Г.І.) в первісному позові відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ „Солодка мить” оскаржило його у апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду                            від 13.12.2007р. рішення господарського суду Одеської області                             від 02.04.2007р. скасовано в частині задоволення вимог зустрічного позову про стягнення з ТОВ „Солодка мить” на користь ДП „Санаторій „Сенетатя” 432799,78грн. заборгованості та збитків, у задоволенні зустрічного позову в цій частині відмовлено, в іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008р. касаційну скаргу ТОВ „Солодка мить” задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2007р. та рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2007р. скасовано, справу передано до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів. Постанова мотивована тим, що з наявного у справі договору оренди від 04.03.2003р. випливає, що стан об'єкта, який орендувався, на момент передачі його в орендне користування потребував капітального ремонту, метою орендного користування було надання позивачем санаторно-курортних, туристичних та інших послуг, проведення капітального ремонту орендованого об'єкту не входило в коло обов'язків позивача як орендаря. Відповідно до наявних у справі документів, позивачем, в період з 2004               по 2006 роки укладався ряд договорів з приводу капітального ремонту орендованого об'єкту та, у цьому ж зв'язку, були понесені відповідні витрати. Посилання судів, як на підставу для відмови у задоволенні первісного позову, на не доведення позивачем тієї обставини, що поліпшення орендованого майна ним здійснювалось за погодженням з відповідачем, тобто орендодавцем, не можна визнати обґрунтованим та таким, що має правове значення для вирішення цієї справи. Отже, суд дійшов до висновку про те, що оскаржувані судові рішення по справі були постановлені судами за неповно дослідженими обставинами. Це, в свою чергу, дає підстави для їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.10.2008р. (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічні позовні вимоги задоволені частково. Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд зазначив, що з умов договору оренди №5-ОР від 04.04.2003р. не вбачається можливість проведення капітальних ремонтних робіт за відсутності згоди орендодавця, оскільки матеріалами справи не підтверджено згоду орендодавця на проведення капітальних ремонтних робіт. За таких обставин суд дійшов до висновку, що капітальні ремонтні роботи ТОВ „Солодка мить” проведено без згоди орендодавця. Натомість, умовами п.8.6. договору оренди закріплено обов'язок орендаря після закінчення дії договору повернути об'єкт оренди у тому ж стані, в якому він був переданий в орендне користування з урахуванням нормального природного зносу, а із змісту додатку №1 до договору, у якому відображено технічний стан об'єктів, що передавались в орендне користування за умовами договору, вбачається, що стан переданих у користування об'єктів був задовільним, окрім будівлі грязелікарні, яка перебувала у незадовільному стані. З огляду на заявлені вимоги про стягнення з ДП „Санаторій „Сенетатя” витрат на охорону об'єкта оренди у сумі 106986,0грн. та про повернення ТОВ „Солодка мить” орендної плати, сплаченої за період дії договору на суму 50299,0грн., суд зазначив, що умовами договору передбачався обов'язок орендаря щорічно сплачувати орендну плату в розмірі 50000,0грн., а положеннями п. 7.1 договору обов'язок нести всі витрати з експлуатації об'єкта, у тому числі й ті, що забезпечують збереження об'єкта, покладено на орендаря. Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги судом першої інстанції зазначено, що, оскільки термін фактичної дії договору тривав 3 роки, як вбачається з наявних у матеріалах справи завірених копій платіжних документів за період користування предметом договору           ТОВ „Солодка мить” фактично сплачено 70300,0грн. орендної плати, суд дійшов до висновку щодо обґрунтованості зустрічних вимог в частині стягнення орендної плати в сумі 79700,0грн., яка недоотримана за названим договором оренди з моменту його укладення до моменту визнання його недійсним на майбутнє за рішенням суду. Решта зустрічних вимог, на думку суду, є недостатньо обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

ТОВ „Солодка мить”, не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, так як господарський суд Одеської області не перевірив посилання позивача за первісним позовом на обставини, що зумовили проведення останнім робіт з приводу капітального ремонту орендованого майна, а також не надав ніякої оцінки доказам, що були у цьому ж зв'язку представлені позивачем. Апеляційна скарга мотивована тим, що помилковим є посилання суду на той факт, що позивач не надав до суду технічних висновків-обґрунтувань щодо стану об'єкту, які б підтвердили, що предмет оренди потребував капітального ремонту та не міг використовуватись за цільовим призначенням, оскільки такий висновок спростовується матеріалами справи, зокрема поясненнями сторін та п. 1.4 договору № 5-ОР. Також судом зазначено, що позивач не звертався до орендодавця із вимогою дозволити проведення капітальних робіт, однак такий висновок не є обґрунтованим, оскільки Цивільним кодексом України, зокрема статтею 776 ЦК України, не передбачено обов'язок орендаря звертатися до орендодавця для отримання дозволу на проведення робіт пов'язаних із капітальним ремонтом об'єкту оренди, якщо такий ремонт є необхідним. Згідно із п. 5 додаткової угоди №2 від 09.04.2003р. до договору оренди №5-ОР від 04.04.2003р. було змінено           п. 7.2. та надано право позивачу самостійно здійснювати обладнання та переобладнання об'єктів, що орендуються (копія додаткової угоди наявна в матеріалах справи). Також при вирішені спору, господарським судом Одеської області не було враховано, що Вищий господарський суд України в постанові від 02.08.2006р. у справі № 25-9/217-03-6841, визнаючи договір оренди               № 5-ОР укладений між ТОВ „Солодка мить” та ДП „Санаторій Сенетатя” недійсним, встановив, що останнє у спірній угоді виступило як орендодавець, не будучи при цьому власником майна і не отримавши дозволу на укладення угоди. Визнання договору недійсним призвело до того, що ТОВ „Солодка мить” втратило змогу користуватися об'єктом оренди, провівши при цьому ремонтні роботи, поліпшення, закупивши відповідні матеріали для ремонту, при цьому ТОВ „Солодка мить” орієнтувалося на користування об'єктом оренди, у відповідності до умов договору, строком на 25 років. Встановлені судом дії ДП „Санаторій „Сенетатя” порушили права та інтереси                     ТОВ „Солодка мить”, спричинили збитки та витрати у вигляді: затрат на ремонтні роботи, закупівлю відповідних матеріалів, охорону об'єкту оренди, які з огляду на приписи статті 216 ЦК України ТОВ „Солодка мить” вимагає відшкодувати за рахунок ДП „Санаторій Сенетатя”. Крім того, задовольняючи частково зустрічний позов, суд не врахував, що у відповідності до ст. 761 ЦК України, право на передання майна у найом має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Таким чином, тільки визначені у вказаній статті особи, у відповідності до чинного законодавства, мають право отримувати плату за користування майном у відповідності до укладеного договору оренди (ч. 1 ст. 762 ЦК України). Оскільки, як встановив Вищий господарський суд України, ДП „Санаторій „Сенетатя” у спірній угоді виступило як орендодавець, не будучи при цьому власником майна і не отримавши дозволу на укладання угоди, відповідач не має права на отримання орендної плати та повинен повернути сплачену оренду плату отриману за договором, що був визнаний недійсним.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 18.12.2008р. просив задовольнити зустрічний позов, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

04.04.2003р. між ДП „Санаторій „Сенетатя” (орендодавець) та                ТОВ „Солодка мить” (орендар) укладено договір оренди № 5-ОР, предметом якого є передача орендареві у строкове володіння та користування майно, що визначено договором, з наступним переходом права власності на таке майно від орендодавця до орендаря, орендар зобов'язався прийняти майно у строкове володіння та користування, а згодом і у власність, а також оплачувати орендодавцеві орендну плату (п.1.1). Об'єкт, що орендується знаходиться за адресою: смт. Сергіївка вул.. Набережна (Ротерхем), 9, і складається із наступних будинків: водолікувальня нова –5070кв.м; одноповерхові будиночки, що стоять окремо –11 шт. (68 кв.м, загальною площею 748 кв.м); спальний корпус №2 –5211кв.м; їдальня санаторію –4650кв.м; приміщення грязелікування –2580кв.м; приміщення дитячого садка –817кв.м (п.п. 1.2, 1.3). Стан об'єкта, що орендується, на момент передачі в орендне користування потребує капітального ремонту (п.1.4). Недоліки об'єкта, що орендується, вказані в додатку № 1 до договору оренди (п. 1.5). Відповідно до п. 1.8 договору в оренду також передано супутні споруди та підсобні приміщення: матеріальний склад –185кв.м, склад продовольчий –268кв.м, автогосподарство –1060кв.м, будка прохідна –5кв.м, майстерня рембригади –140кв.м, приміщення підстанції –134кв.м, котельня 859кв.м, лікувальний комплекс       №5 - 780кв.м, готельні номери в адмінбудівлі у кількості 11 шт. загальною площею 168кв.м, приміщення під офіс в адмінбудівлі з відокремленим входом (3 кабінети, приймальня, побутове приміщення, санвузол) загальною площею 120кв.м; свердловина мінеральної води №5. Згідно з пунктом 3.6 об'єкт, що орендується, вважається переданим в орендне користування з моменту підписання акту здачі-приймання, але не пізніше 01.07.2003р. Строк орендного користування складає 25 років з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом здачі-приймання (п. 4.1 договору). Розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, в цілому складає 41667,00грн. та ПДВ –8333,00грн., всього до сплати 50000,0грн. за рік (п.5.1). Орендна плата сплачується помісячно пропорційними частинами, в будь-якому порядку (готівковому, безготівковому, в т.ч. векселями), але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Орендодавець самостійно за власні кошти сплачує податок на землю та інші податки згідно чинного законодавства за надане в оренду майно (п.5.5).

07.04.2003р. та 09.04.2003р. між сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1, 2, якими доповнено умови договору щодо передачі в користування орендарю 10-ти телефонних номерів та права укладення договорів на надання послуг електрозв'язку, а також внесенні зміни до                       п.п. 5.3, 5.4, 7.6, 7.2 договору та доповнено договір п.5.7.

Із наявного в матеріалах справи акту здачі-прийому будівель, основних фондів, матеріальних цінностей ДП „Санаторій „Сенетатя” в користування ТОВ „Солодка мить” вбачається, що 24.06.2003р. перелічені в акті об'єкти було передано в користування ТОВ „Солодка мить” відповідно до договору        № 5-ОР від 04.04.2003р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду                            від 13.04.2006р. у справі №25-9/217-03-6841 договір оренди № 5-ОР                     від 04.04.2003р., укладений між ДП „Санаторій „Сенетатя” та ТОВ „Солодка Мить”, визнаний недійсним на майбутнє. Зобов'язано ТОВ „Солодка Мить” звільнити орендовані приміщення та не чинити перешкоди позивачу, його представникам в користуванні належним йому майном.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2006р. вищезазначена постанова залишена без змін.

Відповідно до положень ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Із додатку № 1 до договору оренди вбачається, що орендовані об'єкти мали задовільний стан і потребували деякого ремонту. При співставленні первинних документів, наданих ТОВ „Солодка Мить” в підтвердження виконання ремонтних робіт і закупівлю для цього будівельних матеріалів        (т.1, т. 2), розрахунку вартості проведених робіт(т.5 а.с. 18-23) вбачається, що проведені позивачем за первісним позовом роботи не відносяться до робіт по капітальному ремонту споруд бази (електричні роботи, підготовчі роботи до фарбування стін, стель, жилих корпусів, фарбування вікон, дверей, панелей, плінтусів, клеєння шпалер, ремонт пожежної сигналізації, побутової техніки харчового блоку та інші).

Дефектні акти, що містяться у справі, підписані з боку орендодавця не директором ДП „Санаторій „Сенетатя”, а заступниками головного лікаря, і фіксують необхідність проведення робіт з поточного ремонту, тобто з цих актів не вбачається згоди орендодавця на здійснення орендарем капітального ремонту об'єкта оренди. Таким чином, ТОВ „Солодка мить” не довело, що об'єкт оренди потребував саме капітального ремонту, і такий ремонт був проведений, а також те, що непроведення капітального ремонту орендодавцем перешкоджало орендарю у використанні об'єкта оренди відповідно до його цільового призначення (прийом та обслуговування відпочиваючих), а тому підстави для застосування до спірних правовідносин ст.776 ЦК України     (ст.264 ЦК УРСР до 01.01.2004р.) відсутні.

„Особливими умовами” договору №5-ОР (п.11.1) встановлений обов'язок орендаря протягом терміну дії договору оренди здійснювати за власний рахунок поточний ремонт об'єкту, за власний рахунок усувати несправності та поломки його комунікацій.

Посилання скаржника на пункт 7.2 додаткової угоди від 09.04.2003р. до договору оренди № 5- ОР від 04.04.2003р., в якому зазначено, що орендар має право з метою покращення надання послуг, самостійно здійснювати обладнання та переобладнання об'єктів, що орендуються, як на доказ згоди орендодавця на проведення ремонтних робіт орендарем, апеляційна інстанція відхиляє, оскільки умови цього пункту лише надають орендарю право самостійно поліпшувати орендовані об'єкти, і не доводять наявність отриманої згоди від ДП „Санаторій „Сенетатя” на проведені роботи згідно з           переліком, вказаним у розрахунку до позовних вимог.                                                         Статтею 778 ЦК України встановлено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору, лише за згодою наймодавця, а якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

За таких обставин місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив ТОВ „Солодка мить” у відшкодуванні витрат на проведення капітального ремонту у сумі 235702,39грн.

Заявлені до стягнення витрати ТОВ „Солодка мить” на охорону об'єкта оренди у сумі 106986,0грн. не підлягають відшкодуванню, оскільки мали місце протягом періоду, у який тривало користування позивачем об'єктом оренди відповідно до умов чинного до 13.04.2006р. договору №5-ОР, положеннями котрого (п.7.1.) передбачено, зокрема, обов'язок орендаря нести всі витрати з експлуатації об'єкта, у тому числі й ті, що забезпечують збереження об'єкту оренди. Місцевий господарський суд цілком правомірно відмовив у поверненні санаторієм позивачу сплаченої у період дії договору оренди орендної плати, розмір якої за розрахунком ТОВ „Солодка мить” складає 50299,0грн., ґрунтуючись на тій обставині, що договір оренди №5-ОР від 04.04.2003р. був визнаний господарським судом недійсним на майбутнє.

Згідно ч.3 ст.207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення; у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, ТОВ „Солодка мить” користувалося майном протягом дії договору оренди з 04.04.2003р. по 13.04.2006р., а тому повинно було сплачувати орендну плату у порядку та розмірі, встановленому цим договором, відповідно до         ст.ст. 526, 629 ЦК України, а відтак віднесення позивачем сплаченої орендної плати до його збитків є безпідставним, а вимога з її повернення санаторієм не ґрунтується на законі.

Таким чином, розглядаючи даний спір по суті, місцевий господарський суд з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 27.03.2008р., ретельно дослідив матеріали справи і обґрунтовано дійшов висновку, що первісний позов не підлягає задоволенню. Апеляційна інстанція з огляду на вищевикладене погоджується з таким висновком.

Задовольняючи зустрічний позов частково, місцевий господарський суд правомірно стягнув суму заборгованості з орендної плати у сумі 79700,0грн., оскільки договір оренди діяв з 04.04.2003р. по 13.04.2006р., тобто три роки, а тому за період його дії ТОВ „Солодка мить”, виходячи з умов розділу 5 договору оренди, мало сплатити 150000,0грн. орендної плати (по 50000,0грн. за рік). З наданих відповідачем за зустрічним позовом документів                     (т.1, а.с.169-173) вбачається, що ТОВ „Солодка мить” сплатило загалом 70300,0грн. орендної плати. Отже, відповідно до ст.ст.526, 629 ЦК України орендна плата у сумі 79700,0грн. як заборгованість ТОВ „Солодка мить” підлягає стягненню з останнього на користь санаторію; так як договір оренди був визнаний судом недійсним на майбутнє, протягом періоду, коли він діяв, сторони договору керувались його умовами і повинні були виконувати свої зобов'язання, тому порушене право ДП „Санаторій „Сенетатя” підлягає захисту судом шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Посилання скаржника на передачу в оренду майна не його власником та неуповноваженою особою як на підставу звільнення від обов'язку сплачувати орендну плату; не заслуговують на увагу, так як користування майном відбулося, це користування є платним, а зобов'язання сторін у зв'язку з визнанням договору оренди недійсним припинилися за рішенням суду на майбутнє тільки з 13.04.2006р.

В решті зустрічного позову суд першої інстанції відмовив з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність, а саме: положеннями п. 7.3 договору передбачено обов'язок орендаря нести витрати пов'язані з експлуатацією об'єкта оренди. З урахуванням змісту п. 7.1 договору, пояснень представників сторін та наявних у матеріалах справи даних встановлено, що за період дії договору споживачем комунальних послуг залишався ДП „Санаторій „Сенетатя”, договірні відносини між орендарем –ТОВ „Солодка мить” та постачальниками комунальних послуг не переукладались, тобто, суб'єктний склад договірних відносин з постачальниками комунальних послуг не зазнав змін.

Позовні вимоги ДП „Санаторій „Сенетатя” про відшкодування вартості оплачених послуг з водопостачання за серпень-вересень 2003р.                                у сумі 24048,53грн., послуг за спожиту електроенергію в серпні-вересні 2003р. у сумі 16452,62грн. і 2655,01грн., послуг за користування телефонним зв'язком у сумі 5823,53грн. не підтверджені належними доказами, такими як договірна документація, рахунки постачальників послуг, з яких би вбачався період, об'єм та вартість спожитих послуг.

Позовні вимоги ДП „Санаторій „Сенетатя” про відшкодування сплаченого податку з власників транспортних засобів заявлені необґрунтовано, оскільки матеріалами справи не підтверджується факту передачі транспортних засобів у користування орендаря.

Позовні вимоги ДП „Санаторій „Сенетатя” про відшкодування вартості переданих орендарю матеріальних цінностей на суму 39145,81грн. на підставі рахунку №70 від 01.07.2003р. та повернення вартості вивезених алюмінієвих дверей на суму 15000,0грн. заявлені безпідставно, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт передачі або прийняття вказаних предметів                     ТОВ „Солодка мить” у користування, вартості даних предметів.

Позовні вимоги ДП „Санаторій „Сенетатя” про відшкодування витрат на охорону об'єкта в сумі 42100грн. після фактичного припинення договірних зобов'язань на підставі рішення суду про визнання договору недійсним у справі №25-9/217-03-6841, не підлягають задоволенню, оскільки охорона об'єкта є реалізованим правом ДП „Санаторій „Сенетатя” поза договірними зобов'язаннями з ТОВ „Солодка мить”.

Позовні вимоги ДП „Санаторій „Сенетатя” про відшкодування сплаченого податку за землю на суму 38904,0грн. є необґрунтованими, оскільки не містять доказів, які б засвідчували базу для нарахування податку, розмір земельної ділянки, що перебуває у користуванні, крім того, за умовами п. 5.5 договору обов'язок по сплаті податку за землю покладено на орендодавця.

Заявлена до стягнення санаторієм сума упущеної вигоди 184928,0грн. ґрунтується лише на його розрахунках можливих доходів від продажу путівок і надання платних послуг відпочиваючим, без будь-яких доказів реальної можливості отримання цих доходів, матеріалів податкової звітності попередніх періодів, іншими об'єктивними економічними показниками.

З урахуванням викладеного рішення господарського суду Одеської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

постановила:

Рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2008р. у справі № 3-28/36-07-715 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

Суддя                                                                                В.Б. Туренко