Постанова

від 15.01.2009 по справі 35/115-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/115-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2009 р.                                                           Справа № 35/115-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Мордвінкін С.В.

відповідача -  Братовченко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2704Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.08 р. по справі № 35/115-08

за позовом ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг

до АТ "Аверс", м. Харків

про стягнення 167226,00 грн.

встановила:

У квітні 2008 р. позивач звернувся до господарського суду  Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача  167226,00 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором № 1813 від 27.11.2006 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2008 р. по справі № 35/115-08 (суддя - Швед Е.Ю.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 2668,50 грн. штрафу, 26,68 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що штраф не може обчислюватися як пеня у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання за кожен день простроченого виконання.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить  змінити рішення господарського суду, а саме стягнути з відповідача  на свою користь суму штрафних санкцій у розмірі 167226,00 грн., держмито  за подання позовної заяви у розмірі 1672,26 грн.,  витрати за  інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 118 грн., та витрати на держмито за подання апеляційної скарги у розмірі 836,13 грн., посилаючись на те, що  судом першої інстанції було не вірно встановлено та стягнуто  розмір штрафу, тобто 0,5 % від вартості непоставленого товару, оскільки п. 6.2 договору передбачено 0,5 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що  застосування механізму визначення пені при визначенні суми штрафу, відповідно до п. 6.2. ст. 6 договору № 1813 від 27.11.2006 р. суперечить нормам Цивільного та Господарського кодексу України. Крім того, визначена сума штрафу позивачем, не відповідає його реальним збиткам.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та відповідача встановила, що між сторонами укладений договір поставки № 1813 від 27.11.06 р., за яким постачальник (відповідач) зобов'язується поставити і передати у власність покупця (позивач) товар, а покупець прийняти та оплатити його, в порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість товару (у відповідних одиницях вимірювання), комплектність, ціна, якість, строки і умови поставки товару обумовлюються сторонами в специфікаціях до дійсного договору, а п. 4.2  договору встановлено, що загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, що належить поставити у відповідності до специфікації за даним договором. Орієнтовна сума даного договору на момент його укладання становить 54231,60 грн. з урахуванням ПДВ.

       Пунктом 3.1 договору встановлено, що товар повинен бути поставлений у строк, обумовлений сторонами в специфікації.

       Відповідно до пунктів 1 - 4 специфікації № 5 до договору № 1813 від 27.11.06 р. постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити: вантажник пневматичний ГП-0.25А (аналог ГП-0.25) виробництва ТОВ "Брянківський рудоремонтний завод" у кількості трьох штук по ціні 148250,00 грн. без ПДВ на загальну суму 533700,00 грн. на: DDP –база МТС ВАТ „Кривбасзалізрудком” (Incoterms –2000), вантажоотримувач ВАТ „Кривбасзалізрудком”. Строк поставки товару протягом 50 календарних днів з моменту надходження передплати. Постачальник надає покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Згідно п. 5 специфікації № 5 порядок оплати товару: 50% передплата, 50% по факту виготовлення товару, за умов надання рахунку - фактури, податкової накладної,  вантажної накладної, сертифікат якості.

       Пунктом 6.2 договору передбачено, що за порушення узгоджених строків поставки постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення.

Згідно зі  ст. 265  ГК України за   договором   поставки   одна  сторона  -  постачальник зобов'язується передати (поставити)  у  зумовлені  строки  (строк) другій   стороні   -   покупцеві   товар   (товари),   а  покупець зобов'язується прийняти вказаний  товар  (товари)  і  сплатити  за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору  позивач 24.10.07 р. перерахував на рахунок відповідача 88950,00 грн. попередньої оплати за один вантажник пневматичний, тобто відповідач був зобов'язаний поставити товар до 13.12.07 р., але поставив його лише 05.02.08 р., прострочивши таким чином своє зобов'язання по поставці товару на 53 дні. 05.11.07 р. позивач перерахував відповідачеві 88950,00 грн. попередньої оплати за один вантажник пневматичний, тобто відповідач був зобов'язаний поставити товар до 26.12.07 р.,  своє зобов'язання з поставки товару позивачеві  виконав 31.03.2008 р. 28.11.07 р. позивач перерахував відповідачеві 88950,00 грн. попередньої оплати за один вантажник пневматичний, тобто відповідач був зобов'язаний поставити товар до 18.01.08 р., але своє зобов'язання з поставки товару позивачеві виконав після звернення до суду.

      Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що по специфікації № 5 відповідач поставив товар з простроченням на 53 дні, а частина товару, постачання якого сторони узгодили у  специфікації № 5, поставлена після порушення провадження по справі, що підтверджується  накладною № 101 від 31.03.2008 р. на суму 177900,00 грн. та накладною № 140/1 від 22.04.2008 р. на суму 177900,00 грн., тобто з порушенням строків поставки.

Факт попередньої оплати товару підтверджується платіжними дорученнями № 4954, № 3224 та № 3689, а факт постачання товару підтверджується відповідними накладними.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Згідно з умовами п. 6.2  договору позивач нарахував відповідачу штраф на суму непоставленого в строк товару (177900,00 грн.)  за період з 13.12.07 р. по 05.02.08 р. (53 дні) в сумі 47143,50 грн., на суму не поставленого товару  (177900,00 грн.) за період з 26.12.07 р. до 14.03.08 р. в сумі 70270,50 грн. та на суму непоставленого товару (177900,00 грн.) за період з 19.01.08 р. до 14.03.08 р. в сумі 49812,00 грн.

       Загальна сума штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання складає 167226,00 грн., що дорівнюється розміру попередньої оплати у сумі 177900 грн., перерахованої 5.11.2007 р. та 28.11.2007 р.

       Відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а  ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, відповідач повинен сплатити встановлений умовами договору за порушення узгоджених строків поставки  штраф у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення.        

       Суд першої інстанції  безпідставно вважав, що штраф не може обчислюватися як пеня у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання на кожен день прострочення виконання, посилаючись на ст. 549 ЦК України.

       При цьому,  суд не врахував, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладанні договору, виборів контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

       Між сторонами  укладений договір поставки, а відносини по поставці регулюються нормами Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, тобто підприємницькі відносини регулюються Господарським кодексом України.

Отже, при застосуванні норм діючого законодавства слід виходити з принципу пріоритету спеціального закону перед законом загальним, в першу чергу застосовувати норми ГК України, як спеціальне законодавство, а у випадку не врегулювання або недостатнього врегулювання відповідних відносин застосовуються норми ЦК України виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 230  ГК України штрафними    санкціями  у цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 216, 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарського-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

Згідно зі ст. 231 ГК України законом   щодо   окремих   видів   зобов'язань  може  бути  визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  

       При цьому,  розмір  санкцій   може   бути  встановлено договором у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).

Діючим законодавством не встановлена відповідальність за порушення узгоджених строків поставки, зазначені норми відсутні як у ЦК України, так і у ГК України  і  норми цивільного та господарського законодавства у даному випадку дозволяють сторонам встановлювати штрафні санкції у договорі.

Отже, враховуючи  норми ЦК України щодо принципу свободи договору, в т.ч. встановлений законом принцип розумності та справедливості в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання, а не його назва.

В зв'язку з чим, сторони правомірно встановили у пункті 6.2 договору відповідальність за порушення узгоджених строків поставки у вигляді штрафу у розмірі 0,5% від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення.

Отже, суд першої інстанції необґрунтовано частково відмовив у задоволенні позову в частині стягнення штрафу за порушення строків поставки.

    Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є  справедливість, добросовісність та розумність.

       Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України  розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, до того ж повинно бути взято до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення  зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може  з урахуванням інтересів боржника зменшити належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач повідомляє, що на день винесення рішення  зобов'язання повністю виконано  та продукція передана позивачу, що підтверджується матеріалами справи, визначена позивачем сума штрафу, не відповідає його реальним збиткам.

Позивач не надав документи, підтверджуючи наявність збитків, надана позивачем службова записка,  не є  доказом заподіяння збитків та їх розміру.  

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України також передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках  розмір неустойки ( штрафу, пеню ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

       Судова колегія, враховуючи недоведеність заподіяння збитків, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, виконання зобов'язання на час винесення рішення судом, вважає, що розмір штрафу  надмірно великий та підлягає зменшенню  до 10% від розміру заявленого позивачем штрафу, тобто до 16722,6 грн.   

       Отже, відповідне рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача  2668,50 грн. підлягає зміні та необхідно стягнути  додатково  штраф у сумі 14054,1 грн.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду частково не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, керуючись 3, 526, 551, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 193, 216,218, 231, 233, 265 ГК України, ст.ст. 83, 101-105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2008 р. по справі № 35/115-08 змінити.

Рішення в частині відмови у стягненні штрафу частково скасувати.

 Стягнути  з АТ «Аверс»(61091, м. Харків, вул. Харківських дівізій, 17, п/р 26009349348001 в ХГРУ «Приватбанк», МФО 351533, ЄДРПОУ 23916397)  на користь ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, п/р 26006050001915 в ЗАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ЄДРПОУ 00191307) -  14054,1 грн. штрафу, 1645,58 грн. держмита.

В інший частині залишити рішення без змін.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області .

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 16.01.2009 р.