Рішення

від 29.10.2013 по справі 1510/5132/12

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1510/5132/12

Провадження № 2/500/402/13

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 жовтня 2013 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді: Бальжик О.І.

при секретарі: Івановій Ю.П.

за участю представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача: Арнаута А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «Попазова Олександра Василівна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Відділ Держземагенства в Ізмаїльському районі Одеської області, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Селянського (фермерського) господарства «Попазова Олександра Василівна» (далі - СФГ «ПАВ») та Відділу Держземагенства в Ізмаїльському районі Одеської області, про визнання договору оренди землі недійсним, зобов'язання скасувати реєстрацію в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 14.04.2011 року за №512208174000190, витребування й передання оригіналу Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданий Кам'янською сільською радою 17.11.2000 року, стягнення судових витрат зі сплати судового збору та на правову допомогу в сумі 2 400 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.01.2004 року між ним та СФГ «ПАВ» було укладено договір оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 3,00 га строком на п'ять років. Для реєстрації зазначеного договору він передав відповідачу СФГ «ПАВ» правовстановлюючий документ на орендовану земельну ділянку - Державний акт на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданий Кам'янською сільською радою 17.11.2000 року, та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ОД №10-051239. Після закінчення строку дії договору відповідач відмовився повернути орендовану земельну ділянку та Державний акт, повідомивши його представникові про те, що у 2010 році було повторно укладено договір оренди земельної ділянки строком на 30 років, який зареєстровано у Відділі Держкомзему в Ізмаїльському районі Одеської області у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.04.2011 року за №512208174000190. Стверджує, що зазначений договір оренди він не підписував, оскільки 23.01.2009 року виїхав до РФ, де перебуває до теперішнього часу.

Ухвалою суду від 10.07.2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділу Держземагенства в Ізмаїльському районі Одеської області про зобов'язання скасувати реєстрацію в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 14.04.2011 року за №512208174000190 залишені без розгляду, Відділ Держземагенства в Ізмаїльському районі Одеської області залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору (а.с.152).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.07.2013 року голова СФГ «ПАВ» викликана для дачі особистих пояснень (а.с.154).

Сторони, а також третя особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Сторони направили представників з належним чином посвідченими повноваженнями; третя особа причини неявки не повідомила, своєї думки щодо позову не висловила.

У судовому засіданні представники позивача неодноразово уточнювали розмір позовних вимог, остаточно просили: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та СФГ «ПАВ» 01.07.2010 року та зареєстрований у відділі Держкомзему в Ізмаїльському районі Одеської області у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.04.2011 року за №512208174000190; зобов'язати СФГ «ПАВ» повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 3,00 га; витребувати у СФГ «ПАВ» та передати ОСОБА_4 оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданий Кам'янською сільською радою 17.11.2000 року та зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ОД №10-051239; стягнути з СФГ «ПАВ» на користь ОСОБА_4 судові витрати: зі сплати судового збору у розмірі 111 гривень 59 копійок, на правову допомогу у розмірі 3 615 гривень 04 копійки, пов'язані із проведенням судової експертизи, у розмірі 2 080 гривень 28 копійок, пов'язані з явкою до суду, у розмірі 5 000 гривень. В обґрунтування вимог про стягнення судових витрат представник позивача ОСОБА_1 пояснила, що вартість витрат на проїзд будь-яким транспортним засобом не обмежена граничним розміром, а лише має бути підтверджена розрахунковим документом. Крім того, на автосполучення «Сочі-Одеса» на той час не було квитків. Стверджувала, що законодавством не заборонено фахівцю в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги, здійснювати представництво інтересів клієнта в суді, а також надавати юридичну допомогу не тільки на підставі договору, а й на підставі довіреності та отримувати плату за надані послуги.

Представник позивача ОСОБА_2, будучи допитаною як свідок, пояснила, у 2003 році її чоловік ОСОБА_4 та ОСОБА_5 домовилися про укладення договору купівлі продажу спірної земельної ділянки за ціною більше ніж 1 000 доларів США. Через те, що ОСОБА_5 надав гроші лише в сумі 900 доларів США, її чоловік відмовився укладати договір. Тоді між ними була досягнута домовленість про те, що за передані 900 доларів США позивач передасть відповідачу земельну ділянку в оренду, а останній знищить розписку. На підтвердження цієї домовленості 01.01.2004 року між її чоловіком та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років. Для укладення зазначеного договору ОСОБА_5 був переданий оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданий Кам'янською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 17.11.2000 року, який останній до теперішнього часу не повернув. Після сплину п'яти років вона звернулася до СФГ «ПАВ» з проханням повернути земельну ділянку та оригінал правовстановлюючого документу, на що їй повідомили про наявність нового договору оренди від 01.07.2010 року строком на 30 років. Стверджувала, що з 2009 року її чоловік постійно перебуває за кордоном на заробітках, а отже, спірний договір не підписував.

Представник відповідача вважав позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що повністю не підлягає задоволенню. В обґрунтування заперечень представник відповідача пояснив, що у 2003 році між позивачем та ОСОБА_5 була досягнута домовленість про купівлю-продаж спірної земельної ділянки за 900 доларів США. Зважаючи на те, що на продаж земель сільськогосподарського призначення по сьогоднішній день накладений мораторій, належним чином оформити договір не було можливості. Разом з тим, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили оформити досягнуту домовленість у вигляді договору оренди. Після сплину строку дії договору оренди від 01.01.2004 року голова СФГ «ПАВ» Попазова А.В. передала дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року для того, щоб він його підписав. Через деякий час ОСОБА_2 повернула підписаний договір, який в подальшому був зареєстрований у відділі Держкомзему в Ізмаїльському районі Одеської області у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.04.2011 року за №512208174000190. Хто підписав спірний договір не відомо. Також, звернув увагу, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приймають участь у справі в якості представників позивача на підставі довіреності, а не фахівців в галузі права. Крім того, на його думку, є незрозумілим, чому позивач для явки в суд використав найдорожчій шлях, а саме літаком «Сочі-Москва-Одеса», а не відразу «Сочі-Одеса», наприклад, автобусом або залізничним транспортом. Стверджував, що оригіналу Державного акту у голови СФГ «ПАВ» Попазової А.В. не має.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши представника позивача ОСОБА_2 як свідка, розглянувши подані ними документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 1 ст.20 ЦК України передбачає, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

У судовому засіданні встановлено, що 01.01.2004 року між ОСОБА_4 та СФГ «ПАВ» укладено договір оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 3,00 га строком на п'ять років, який зареєстровано в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 15.07.2005 року за №04.05.52100546 (а.с.4, 5).

01.07.2010 року між ОСОБА_4 та СФГ «ПАВ» укладено договір оренди земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 3,00 га строком на тридцять років, який зареєстровано у Відділі Держкомзему в Ізмаїльському районі Одеської області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 14.04.2011 року за №512208174000190 (а.с.6, 7).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи за №8364/02 від 27.12.2012 року підпис від імені ОСОБА_4 у вигляді запису його прізвища у договорі оренди земельної ділянки від 01.07.2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ «ПАВ» у розділі «Орендодавець» ліворуч від рукописного тексту «ОСОБА_4.», виконаний не самим ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису (почерку) ОСОБА_4 (а.с.46-54).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року за №161-ХІV (далі - Закон №161-ХІV) орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Частиною 1 ст.6 Закону №161-ХІV передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За змістом ст.ст.13, 14 Закону №161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 2 ст.15 Закону №161-ХІV визначає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону №161-ХІV укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною 3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Приймаючи до уваги, що волевиявлення позивача на укладення договору оренди земельної ділянки не було, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про визнання договору оренди землі недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.216 ЦК України суд вважає за доцільне застосувати наслідки недійсності правочину, зобов'язавши СФГ «ПАВ» повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 3 га, належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданого Кам'янською сільською радою 17.11.2000 року і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ОД №10-051239.

Вирішуючи позовні вимоги в частині витребування у СФГ «ПАВ» оригінал вищезазначеного Державного акту та повернення його ОСОБА_4, суд виходить з положень ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.391 ЦК України, згідно з якими власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У судовому засіданні встановлено, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданого Кам'янською сільською радою 17.11.2000 року на ім'я ОСОБА_4, з 2004 року по теперішній час знаходиться у учасника (засновника) СФГ «ПАВ» ОСОБА_5 (а.с.131, 222, 223), а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат, суд враховує положення ч.1, п.п.2-4 ч.2 ст.79, ст.ст.84, 85, 88 ЦПК України, згідно з якими судові витрати складаються із судовому збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Зокрема, до останніх належать витрати на правову допомогу, пов'язанні з явкою до суду та проведенням судових експертиз. Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка завила клопотання про проведення експертизи. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд з огляду на положення ч.1 ст.56 ЦПК України вважає, що вимоги в цій частині не підлягають задоволенню та враховує, що позивач не звернувся за правовою допомогою до адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Інтереси позивача в суді представляли за дорученням представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.9-11, 19, 131-133). Представник особи, яка бере участь у справі за дорученням має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст.ст.26, 42 ЦПК України, і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу. ЦПК України не відносить до судових витрат витрати на послуги представника у суді.

Вимоги в частині стягнення судових витрат зі сплати судового збору також підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (далі - Закон), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору складає 0,1 розмір мінімальної заробітної плати.

Стаття 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", який діяв на час подання позовної заяви, визначала, що розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 року становить 1073 гривні.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 гривень 30 копійок (а.с.1).

Комісія банку не входить до складу судових витрат, а тому стягненню не підлягає.

Також, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтвердженні судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, у сумі 2 059 гривень 68 копійок (а.с.35, 50, 84) та пов'язані з явкою до суду, у сумі 2 037 гривень 37 копійок (а.с.77, 85, 213-215).

Бронювання через мережу Інтернет квитка на літак на суму 2 963 гривні не є належним та допустимим доказом того факту, що позивач у подальшому витратив гроші у зазначеній сумі на його придбання (а.с.75, 76, 209-212).

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-64, 79, 84, 85, 88, 158, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Селянського (фермерського) господарства «Попазова Олександра Василівна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Відділ Держземагенства в Ізмаїльському районі Одеської області, про визнання договору оренди землі недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та Селянським (фермерським) господарством «Попазова Олександра Василівна» 01 липня 2010 року та зареєстрований у відділі Держкомзему в Ізмаїльському районі Одеської області у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 14.04.2011 року за №512208174000190.

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Попазова Олександра Василівна» (код ЄДРПОУ 30566054, реєстраційний номер в ЄДР 10005339057, місцезнаходження: 68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам'янка, вул. Суворова, 2, корпус А) повернути ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 29.12.1999 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) земельну ділянку площею 3 га, належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданого Кам'янською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 17.11.2000 року і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ОД №10-05-1239.

Витребувати у Селянського (фермерського) господарства «Попазова Олександра Василівна» (код ЄДРПОУ 30566054, реєстраційний номер в ЄДР 10005339057, місцезнаходження: 68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам'янка, вул. Суворова, 2, корпус А) та передати ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 29.12.1999 року, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії 1-ОД №084053, виданий Кам'янською сільською радою Ізмаїльського району Одеської області 17.11.2000 року і зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ОД №10-05-1239.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Попазова Олександра Василівна» (код ЄДРПОУ 30566054, реєстраційний номер в ЄДР 10005339057, місцезнаходження: 68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам'янка, вул. Суворова, 2, корпус А) на користь ОСОБА_4 понесені та документально підтверджені судові витрати: зі сплати судового збору у сумі 107 (сто сім) гривень 30 (тридцять) копійок; пов'язані із проведенням судової експертизи, у сумі 2 059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок; пов'язані з явкою до суду, у сумі 2 037 (дві тисячі тридцять сім) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

Копію рішення направити для відома позивачу і третій особі.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: