Ухвала

від 02.12.2014 по справі 826/12648/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12648/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2014 року № 0008452208.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Торговий дім «Росичі» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Росичі» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ТВ Транс» та ТОВ «Епро-Дівайс».

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2014 року №322/1-22-08-33630724 у якому встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 124927 грн.

14 серпня 2014 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008452208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 156159,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 124927,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 31232,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Із пояснень представника позивача вбачається, що між ТОВ «Торговий дім «Росичі» та ТОВ «ТВ Транс» було укладено договір поставки №061 від 09.09.2012 року, на підтвердження реальності якої позивач надав рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні.

Однак, даний договір поставки №061 від 09 вересня 2012 року позивачем на дослідження до суду першої інстанції наданий не був.

Крім того, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначила, що договір був укладений в усній формі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що так як між сторонами не був укладений письмовий договір, то неможливо встановити його предмет, ціну і строк дії, також позивачем не надані документи, які свідчать про якість товарів, та у договорі поставки відсутні істотні умови, наявність яких згідно вимог законодавства є умовою визнання договору укладеним. Позивачем не надано доказів оприбуткування отриманого товару у бухгалтерському обліку та використання товару у власній господарській діяльності підприємства.

Контрагент не здійснював господарської діяльності та директор цього спірного контрагента є тільки номінальними, враховуючи, що надані первинні документи бухгалтерського обліку підписані саме директором Сівковим В.В., а отже податкові накладні та інші первинні документи, якими підтверджується товарність господарських операцій не можуть бути належними доказами реальності вчинення цих господарських договорів.

Крім цього, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження дійсного здійснення господарських операцій між ТОВ «ТД «Росичі» та ТОВ «ТВ Транс», в тому числі доказів того якими особами було здійснено поставку товару та яким автомобільним транспортом.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «ТД «Росичі» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість висновків акту перевірки та правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2014 року №0008452208.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі позивачем доводи, не спростовують висноків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 198, 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Росичі» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 03 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.