Постанова

від 20.11.2014 по справі 804/18753/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 р. Справа № 804/18753/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіІльков В.В. при секретаріМофі І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін" про накладення арешту на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках у банках , -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін" про накладення арешту на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках у банках.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем в порушення вимог ст. 67 Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) не було сплачено у встановлені законом строки суми податкових зобов'язань - пеня за порушення термінів розрахунку у сфері ЗЕД та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у загальній сумі 835903,13 гривень. У добровільному порядку суму податкового боргу відповідач не сплачує. Згідно довідок реєстраційних органів об'єкти нерухомості, земельні ділянки у власності відповідача відсутні. Згідно облікових даних Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області боржник має відкриті рахунки у банківських установах.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у якому просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 35 КАС України, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень проти позову, клопотань та заяв від відповідача до суду не надходило.

За таких обставин суд, керуючись положеннями ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін" (код ЄДРПОУ 34545043) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За результатами проведеного аналізу податкової діяльності підприємства податковим органом було виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін" положень ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», у результаті чого допущено неодержання виручки (вартості недопоставленого товару) по контракту № 02-11/08 від 28.11.2008р. у сумі 78688,52 євро та у відповідності до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» нараховано пені за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 вищезазначеного закону у сумі 835903,35 гривень, що зафіксовано у акті від 16.06.2010р. за № 602/220/34545043.

На підставі акту перевірки від 16.06.2010р. за № 602/220/34545043 щодо відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2010р. за № 0000172307, яким нараховано відповідачу пені за порушення резидентами термінів, передбачених ст. 2 вищезазначеного закону у сумі 835903,35 гривень.

Зазначене рішення отримано відповідачем за допомогою засобів поштового зв'язку 09.09.2010 року, що підтверджується матеріалами справи.

Зазначене рішення оскаржувалось відповідачем у судовому порядку - ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2011р. по справі № 2а/0470/5984/11 адміністративний позов ТОВ "Скай Трейд-Ін" до Південної МДПІ в м.Кривому Розі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2010р. за № 0000172307.

Інших доказів подальшого оскарження у адміністративному чи судовому порядку від 28.07.2010р. за № 0000172307 сторонами до суду надано не було.

Податковий борг відповідачем сплачений не був. Про наявність податкового боргу свідчить довідка про стан розрахунків з бюджетом від 28.10.2014 року.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 49.16 ст. 49 ПК України незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків податкової вимоги.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Правовідносини сторін щодо права податкового органу на накладення арешту на кошти та інші цінності платника податку внаслідок штрафних (фінансових) санкцій регулюються, зокрема, нормами Конституції України, Податкового кодексу України.

На час розгляду цієї адміністративної справи відповідачем податковий борг погашений не був.

Згідно довідок реєстраційних органів, копії яких містяться в матеріалах справи, об'єкти нерухомості, земельні ділянки, сільськогосподарська техніка у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін"відсутні, проте, до суду надано докази наявності у відповідача майна, а саме: відповідно до листа Криворізького гірничопромислового управління від 09.01.2014р. за № 12-13/26 за підприємством зареєстровані три екскаватори, а також відповідно до витягу з ЦБ УДАЇ ГУ МВС України від 23.10.2014р. за № 01523520 за підприємством зареєстровані транспортні засоби.

Таким чином, станом на час звернення із позовом до суду надані докази наявності у відповідача майна.

Приписами статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п.п.95.1.-95.3. ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Водночас, позивачем по даній справі не заявляється вимога про стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також не ставиться питання про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Натомість, вимоги податкового органу - позивача у справі, стосуються виключно накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача в порядку ст. 20.1.17 ст.20 ПК України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, дослідивши докази які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначено перелік прав органів державної податкової служби. Зокрема, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків передбачене п.п.20.1.16., п.п.20.1.7. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Так, згідно п.п.20.1.16. п.20.1. ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом, у разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім виключного переліку обставин, за наявності яких у податкового органу виникає право на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, Податковим кодексом України закріплено також особливий порядок накладення такого арешту.

Зазначене зумовлене тим, що адміністративний арешт майна (складовою якого є, в тому числі, кошти платника податків) у відповідності до ст.94 Податкового кодексу України є винятковим способом забезпечення виконання платником податків своїх податкових зобов'язань.

Так, у відповідності до п.п.94.4. ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Натомість, відповідно до абз.2 п.п.94.6.2. п.94.6. ст. 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.п.7.1, 7.3 розділу 7 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 07.11.2011 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04.01.2012 р. за №9/20322, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому КАС України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що, на відміну від арешту майна платника податків, який застосовується за рішенням керівника податкового органу, реалізація права податкового органу на застосування арешту коштів платника податків здійснюється виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунках платника податків - в день прийняття керівником податкового органу відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

При цьому, арешт коштів на рахунку платника є різновидом адміністративного арешту, а тому підстави для його застосування, визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для арешту майна, так і для арешту коштів платника податків.

Так, відповідно до п.п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосований органами державної податкової служби лише за наявності обставин, вичерпний перелік яких наведено у п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України, а саме: якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (пункт 3.1 розділу 3).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що адміністративний арешт коштів на рахунках платника податків може бути застосовано судом за позовною заявою податкового органу лише за умови:

- наявності однієї з обставин, визначених п.п.94.2.1.-94.2.7. п.94.2. ст.94 Податкового кодексу України;

-наявності рішення керівника податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, враховуючи закріплене КАС України обмеження права суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи лише у випадках, встановлених Конституцією та законами України, податковий орган має також довести наявність підстав, передбачених п.п.20.1.16., п.п.20.1.7. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, що надають йому право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків (як вже зазначалося вище, зазначеними нормами чітко передбачено, що право податкового органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків виникає лише в разі, якщо такий платник перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, або якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу).

У відповідності до глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. за № 22 (далі - Інструкція № 22) виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З наведеної норми вбачається, що право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна для його погашення.

Пунктом 94.6 ст. 94 ПК України встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Пунктом 10.2 Інструкції № 22 передбачено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використанням рахунків.

Згідно п. 10.8 Інструкції якщо під час дії документа про арешт коштів до банку протягом операційного дня надійшли інші документи про арешт коштів, то він виконує їх у порядку надходження згідно з пунктом 10.6 цієї глави, а саме: залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: 1)якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; 2)якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; 3)якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000р. за № 2121 арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладання арешту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України до юрисдикції адміністративного суду віднесено розгляд справ за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, звертаючись до суду з адміністративним позовом про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках в установі банку товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін", Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не надала суду доказів наявності перелічених вище умов, за настання яких суд може прийняти рішення про застосування арешту коштів відповідача, а також наявності підстав, що надають позивачу право на звернення до суду із зазначеним позовом.

Згідно п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Крім того, позивачем не надано до суду інформацію станом на час звернення до суду із цим позовом щодо відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу - більшість наданих позивачем відповідей на запити, здійснені податковим органом у порядку встановлення наявності у відповідача майна здійснені у січні 2014 року. За період з січня 2014 року по дату звернення із позовом до суду зазначені обставини могли змінитись - підприємство могло набути додаткове майно чи втратити наявне майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування арешту коштів товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін", що знаходяться на рахунках у банках даного підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд-Ін" про накладення арешту на кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках у банках відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2014 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 21.11.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В.Ільков О.А.Чернецька